Рішення № 31041723, 29.04.2013, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/418/13-ц

Провадження № 2/316/355/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне рішення

"29" квітня 2013 р. Місцевий Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого: Ткаченко І.М.,

при секретарі: Лохматова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Енергодар справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача кошти, перераховані позивачем за договором № 210670 від 29.05.2012 року в розмірі 18625 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.05.2012 року між сторонами був укладений вищезазначений договір, укладення якого було необхідним для отримання позивачем позики для придбання будівельних матеріалів. На виконання умов договору, 28.05.2012 року позивач перерахував відповідачу одноразовий комісійний внесок в сумі 7000 грн. В подальшому позивачем ще вносились суми на рахунок відповідача (всього було перераховано коштів в загальному розмірі 18625 грн.), але позики позивач так і не отримав, тому змушений звернутися до суду.

У судове засідання позивач не зявився, надав заяву, у котрій позов підтримав та просить справу розглянути у його відсутності.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час розгляду справи своєчасно попереджений, що підтверджується копіями повісток з повідомленням про вручення повістки, заперечень не надіслав, у звязку з чим, суд вважає згідно з ст. 169, 224 ЦПК України справу розглянути у заочному провадженні за матеріалами справи.

Дослідував матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 29.05.2012 року між сторонами був укладений договір № 210670, укладенням якого позивач сподівався отримати позику (а.с.11-16).

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу одноразовий комісійний внесок в сумі 7000 грн. (а.с.17).

В подальшому позивачем ще вносились суми на рахунок відповідача, та всього було перераховано коштів в загальному розмірі 18625 грн. (а.с. 17-20). Але позики позивач так і не отримав по незрозумілим йому причинам.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги, як зокрема адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Таким чином, відповідач здійснює операції з «адміністрування придбання у групах», така діяльність має ознаки фінансової послуги, повязаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб, але на момент укладання Договору даний вид послуг не зазначено в переліку фінансових послуг визначених ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Проте це не означає, що такі правочини може бути визнано недійсними лише, якщо їх укладено з 08 січня 2012 року, оскільки перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», і до внесення змін не був вичерпним, тому на думку суду в даному випадку має місце саме надання фінансових послуг в понятті визначеному вищезазначеним законом.

Водночас, відповідно до ст.34 закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Ураховуючи вищевикладене, ПП «Грандфінресурс» здійснює діяльність з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки, але здійснюється ним без відповідної ліцензії.

Крім того, відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони певні юридичні дії.

Відповідно до ст.1003 ЦК України у договорі доручення або виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до п.1.1 договору відповідач зобов'язався вчинити від імені позивача та за його рахунок юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного в додатку №1 до даного договору на умовах діяльності Програми «Альянс України», в тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід перерозподілу грошового Фонду, здійснити оплату товару на користь позивача та надати йому відповідну суму у позику, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку і в строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Зазначений пункт договору не відповідає вимогам ст.1003 ЦК України, а саме не містить посилання на чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити відповідачу.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб: мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця)...

У відповідності до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно із п.7 ч. З ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

У відповідності до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до п.1.1 укладеного договору в обов'язки відповідача входить сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід перерозподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь позивача та надати йому відповідну суму у позику, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, що свідчить про залучення при виконанні договору доручення коштів інших споживачів, надання позики за рахунок інших споживачів, а не за рахунок продажу чи споживання продукції, а тому дана діяльність є такою, що вводить в оману.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

У відповідності до ст.216 ЦК України, у разі, недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вищевикладене обставини та обґрунтування вимог, покладені в основу позову, знайшли своє підтвердження і не спростовані відповідачем, що є підставою для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.1,4,34 Закону України «Про фінансові послуги та державне стулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.203,215,216,227,1000,1003ЦК України,ст.ст.10,11,14,57-60,88,169,208-209,212-215,218,224-225,228,294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (п/р № 26000962497574 в ПАО «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ 31469012) на користь ОСОБА_1 кошти, перераховані ним за договором № 210670 від 29.05.2012 року в розмірі 18625 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (п/р № 26000962497574 в ПАО «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ 31469012) на користь держави судовий збір в розмірі 186,25 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня одержання копії рішення. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Для осіб відсутніх у судовому засіданні в той же строк, з моменту отримання копії рішення.

Суддя:І. М. Ткаченко