Постанова № 310389, 30.11.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.11.2006

Справа №2-17/15515-2006А

За позовом Управління ПФУ в м. Керч

До відповідача Риболовецької СВК “Таврія”, м. Керч

про стягнення 2 972,89 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

При секретарі Т.Ю. Шенягіной

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Приходько Н.А., ю/к., дов. № 50/07-14 від 09.10.2006 року

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача – 2 972,89 грн. заборгованості, яка складається із недоїмки по страхових внесках в сумі 433,59 грн., та заборгованості по пільговим пенсіям в сумі 2539,30 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою з повідомленнями про її вручення.

Згідно Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень 2006 року загальна сума страхових внесків склала – 743,60 грн., відповідно за лютий 2006 року вона склала – 743,60грн., за березень 2006 року – 521,40 грн.

Згідно вимог позивача від 06.03.2006 року № Ю 7/2 на суму 743,60 грн.; від 07.04.2006 року № Ю-4 на суму 743,06 грн.; та від 10.05.2006 року на суму 492,45 грн. – вони відповідачем отримані, згідно підписів на відповідних вимогах.

Згідно листа позивача відповідачу Про суми платежів на відшкодування витрат по виплаті пільгових пенсій, щомісячне відшкодування по ним складає 463,92 грн. в 2006 році, а також сума перерахування за 2005 рік складає 683,62 грн.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Риболовецький СВК “Таврія” зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Керч як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копіями Розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, в яких сам відповідач указує номер своєї реєстрації.

Відповідно до п.6. ст.17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів ПФУ. Відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно п.б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт і професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п.6.1 Інструкції «Про порядок числення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ”, затвердженою Постановою ПФУ від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції 16.01.2004р. за № 64\8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 – у розмірі 100%.

Пунктом 6.4. цієї Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами ПФУ щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч 2 “Прикінцевих положень” Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.

Згідно підпису керівника відповідача на листи позивача від 20.01.2006 року про суму платежів про відшкодування витрат по виплаті пільгових пенсій, екземпляр листа відповідачем отриманий.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та у повному обсязі страхові внески.

Станом на 25.05.2006 року розмір заборгованості склав 2972,89 грн., у тому числі заборгованість по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування – 433,59 грн., сума заборгованості по відшкодуванню витрати по виплаті пільгових пенсій – 2539,30 грн.

У суду немає підстав вважати, що відповідачем заборгованість погашена. Так, відповідачем не представлено доказів погашення боргу.

Оскільки відповідні докази не представлені до прийняття постанови, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття цієї постанови.

Якщо відповідач погасив заборгованість до прийняття цієї постанови, він вправі звернутися в суд з завою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.

Також, сума, указана в звіті (розрахунку суми) є обов’язком, наданим самим відповідачем, і згідно статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV вважається простроченою заборгованістю.

Вимоги ПФУ відповідачем також не оскаржувані, у встановленному законом порядку не визнані нечинними (недійсними), не відмінені, та є надлежним доказом наявності заборгованості. У всякому випадку відповідачем відповідних доказів суду не представлено.

Таким чином у суда немає підстав не приймати їх до уваги.

Виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі розв’язувати вимоги, які не заявлені зацікавленою стороною у встановленому Законом порядку, а також збирати докази за зацікавлену сторону.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати спір за тими матеріалами, які надані зацікавленими сторонами.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.2. ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача Риболовецького сільськогосподарського виробничого кооперативу “Таврія” (м. Керч, вул. Кірова 76; р\р 260003013321 у Керченському відділенні № 4552 Державного ощадного банку України, МФО 384061, ЗКПО 31772324) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Керч (м. Керч, шосе Героїв Сталінграду 60/1; р/р 25603010045601 в УСБ м. Керчі, МФО 324098, ЗКПО 22300406) заборгованість у сумі 2 972,89 грн.

Ст. 254 КАС України передбачено, що постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАСУ країни у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.