Рішення № 31036696, 22.04.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-1386/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Бикова А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "БТА Банк", Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про захист прав споживача, визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та відшкодування завданої моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із наступними вимогами до відповідача ПАТ «БТА Банк»: визнати кредитний договір № 035/04 від 25.12.2006 р. недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину та двосторонню реституцію; визнати недійсним іпотечний договір від 25.12.2006 р. з моменту його укладення; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

У подальшому позивач доповнювала позовні вимоги та збільшила розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду до 300 000,00 грн., просила скасувати право власності ПАТ «БТА Банк» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, визнати право власності за ОСОБА_1

До участі у розгляді справи були залучені у якості співвідповідача Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та у якості третьої особи ОСОБА_3, приватного нотаріуса КМНО.

У подальшому позивач просила також визнати недійсною довіреність, завірену нотаріусом КМНО ОСОБА_3, від 08.08.2006 р., зареєстровану в реєстрі № 2464з; визнати недійсним протокол засідання Спостережної ради ВАТ «Український кредитно-торговий банк» від 23.06.2006 р. № 9 в частині вирішення четвертого питання даного протоколу; визнати недійсним наказ від 27.06.2006 р. № 129-к.

Також позивач подала до суду заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, якою виклала позовні вимоги у наступній редакції:

1. визнати порушення ПАТ «БТА Банк» прав позивача як споживача фінансових послуг при укладенні 25.12.2006 р. кредитного договору № 035/04 та договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі № 4550з;

2. визнати недійсними з моменту укладення кредитний договір № 035/04 від 25.12.2006 р. та договір іпотеки від 25.12.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4550з, що були укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «БТА Банк».

Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 12.12.2006 р. вона звернулася до ПАТ «БТА Банк» з проханням надати кредит в сумі 180 000,00 доларів США. Кошти необхідні були позивачу для проведення повного розрахунку з продавцем квартири.

Позивач зазначає, що представники відповідача надали їй на ознайомлення певну інформацію відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» - пам'ятку, в якій викладено було інформацію щодо кредитної політики відповідача. Також їй пояснили, що вона може отримати кредит у потрібній їй сумі по іпотечній програмі по пакету «Елітний» строком на 240 місяців зі сплатою процентів на рівні 12% річних. Ніякої інформації щодо пакету «Елітний» їй на ознайомлення письмово надано не було, чим відповідачем було порушено ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та права на отримання інформації до укладення договору, зокрема типу відсоткової ставки, періодичності та розміру внесення платежів по кредиту, валютні ризики тощо.

У позовній заяві зазначено, що 12.12.2006 року позивач оформила заяву-анкету на фінансування по іпотечній програмі.

В п. 10 пам'ятки вказано, що «строк розгляду заяви позичальника з моменту отримання банком повного пакету документів до моменту видачі кредиту становить 4-5 робочих дні», проте до 25.12.2006 р. вона не отримувала від відповідача жодного повідомлення про результати розгляду її заяви.

25.12.2006 р. між позивачем та продавцями квартири АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири, про що ОСОБА_3, приватним нотаріусом КМНО, було вчинено запис в реєстрі за № 4546з. Вказаний договір був зареєстрований нотаріусом в Державному теєстрі правочинів о 15 год. 20 хв. за номером 1830582, що підтверджується витягом з вказаного реєстру за № 3384279. Як вбачається з п. 4 даного договору, на момент підписання договору продавець отримав всю суму коштів за продану ним квартиру, тобто позивач власними коштами розрахувалася за придбану квартиру.

25.12.2006 р. відповідач надав позивачу на підпис кредитний договір №035/04 про надання коштів в сумі 180 0000,00 доларів США та о 16:23:58 год., тобто майже через одну годину після укладення позивачем договору купівлі-продажу та проведення повного розрахунку за придбану квартиру позивачу відповідачем було надано кошти в сумі 180 000 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку НОМЕР_2.

Позивач вказує на те, що пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що процентна ставка по договору становить 12,8 % річних. Згідно п. 4.2. кредитного договору «Виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором забезпечується також всім іншим майном та коштами, що належать йому на праві власності, і на яке може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України». Такі положення кредитного договору не співпадають з п.2 пам'ятки та не згоджуються з умовами пакету «Елітний», оскільки в пам'ятці вказано, що забезпеченням повернения кредиту є іпотека нерухомості, а не все майно позичальника, а пакет «Елітний» передбачає кредитування зі сплатою відсотків на рівні 12% річних. Таким чином, підписаний між позивачем та відповідачем кредитний договір слід вважати пропозицією відповідача укласти договір на вказаних умовах та погодження позивачем таких умов без належного інформування позивача про можливі ризики та несприятливі для неї наслідки підписання договору на таких мовах. Позивач зазначає, що до підписання кредитного договору вона не була письмово повідомлена про всі ризики укладення договору на таких умовах, тобто відповідачем було порушено її права споживача згідно ч. 2 ст. 11 Закону. Позивач підписала кредитний договір, будучи впевненою, що умови кредиту співпадають з її проханням, адже письмової відмови у наданні їй кредиту вона від відповідача до підписання кредитного договору не отримувала.

Також позивач зазначає, що відповідач до укладення кредитного договору, не надав їй всієї інформації щодо кредитних послуг, адже знаючи наперед такі умови, це могло б вплинути на прийняття її рішення щодо укладення відповідного договору, зазначає, що відповідач скористався необізнаністю позивача, правовою неграмотністю, ввів її в оману, уклавши з нею кредитний договір. Тому вона вважає, що такий договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Крім того, позивач зазначає, що кредитний договір від імені відповідача був підписаний начальником управління іпотечного бізнесу ВАТ «Український кредитно-торговий банк» ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 08.08.2006 р., зареєстрованою в реєстрі №2464з. Однак позивач вважає, що ОСОБА_6 не мала цивільної дієздатності на підписання такого договору, оскільки не надала доказів на підтвердження трудових відносин з відповідачем на момент вчинення правочину, а тому відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України кредитний договір є недійсним з моменту його укладення.

Позивач ОСОБА_1 зазначає у позовній заяві, що на момент вчинення договору іпотеки, її речові права на предмет іпотеки не були зареєстровані, тому вона не набула права розпоряджатися квартирою, а представник відповідача ОСОБА_6 також не мала цивільної дієздатності на підписання договору іпотеки, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України договір іпотеки є недійсним з моменту його укладення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, з урахуванням уточнень та доповнень, просила задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «БТА Банк» проти вимог позову ОСОБА_1 заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача Київського міського БТІ у судове засідання не з'явився, хоча відповідач був вчасно належним чином повідомлений про розгляд справи.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, був повідомлений вчасно та належним чином, у матерілах справи є його пояснення (том ІІ, а. с. 194), з яких вбачається, що він просить розглядати справу за його відсутності, заперечує проти вимог позову та просить відмовити у його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 25.12.2006 р. між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «БТА Банк», правонаступником якого є ПАТ «БТА Банк», було укладено кредитний договір № 035/04, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальникові грошові кошти (кредит) у сумі 180000,00 доларів США на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, кредит надається на строк з 25.12.2006 р. по 25.12.2026 р.

Згідно п. 2.2. договору, кредит надається для придбання нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом видачі готівкових коштів через касу банку з позичкового рахунку за заявою позивачальника про надання цього кредиту.

Вказаним кредитним договором передбачена була процентна ставка в розмірі 12,8 % річних (п. 3.1.).

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

25.12.2006 р. між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «БТА Банк», правонаступником якого є ПАТ «БТА Банк», було укладено договір іпотеки, відповідно до якого на виконання основного зобов'язання іпотекодавець за кредитним договором № 035/04 від 25.12.2006 р. передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 33625981 від 28.03.2012 р., право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ПАТ «БТА Банк» (том ІІ, а. с. 159).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2006 р. ОСОБА_1 подала до банку відповідну письмову заяву (том ІІІ, а. с. 179-181) на фінансування за іпотечною програмою кредитування. У даній заяві позивач власноручно відобразила інформацію про свою сім'ю (що її сім'я складається з однієї людини), зазначила свої повні анкетні дані, суму кредиту, яку бажає отримати, обраний нею термін кредитування, відсоткову ставку, доходи та витрати, та інші необхідні дані.

Конституційний Суд України у рішенні від 10.11.2011 р. у справі №15-рп/2011 роз'яснив, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Підхід Європейського Союзу до ефективного режиму захисту прав споживачів фінансових послуг базується на трьох основних принципах. Споживачі повинні мати доступ до:

1) достатньої інформації для прийняття поінформованих рішень при купівлі фінансових послуг;

2) не затратних механізмів захисту від порушень договору про надання фінансових послуг;

3) програм фінансової освіти.

На виконання вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу, в день звернення із заявою на фінансування за іпотечною програмою кредитування, банком було вручено повідомлення у письмовій формі, в якому зазначалося (том ІІІ, а.с. 177-178):

1) відомості про особу та місце знаходження кредитодавця - п. 1 повідомлення;

2) кредитні умови, зокрема:

- мету, для якої споживчий кредит може бути використаний - п. 9 повідомлення;

- форми його забезпечення - п. 2 повідомлення;

- наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача - п. 2-9;

- тип відсоткової ставки - п. 3 повідомлення;

- суму, на яку кредит може бути виданий - п. 4 повідомлення;

- орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про

надання кредиту - п. 11 повідомлення;

- строк, на який кредит може бути одержаний - п. 5 повідомлення;

- варіанти повернення кредиту - п.6 повідомлення;

- можливість дострокового повернення кредиту та його умови - п. 7 повідомлення;

- необхідність здійснення оцінки майна - п. 8 повідомлення;

- відомості про податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право - п. 12 повідомлення;

- переваги та недоліки пропонованих схем кредитування - п. 2 - п. 11 повідомлення.

Повідомлення було вручено позивачу 12.12.2006 р. - за два тижні до укладення кредитного договору 25.12.2006 р., про що позивач поставила власноручний підпис, та своїм підписом засвідчила, що вона повністю та належним чином ознайомлена з умовами кредитування і згодна з ними.

У даному повідомленні банк попередив позивача про те, що в рамках обраної нею програми кредитування обов'язковою умовою є щорічне страхування предмету іпотеки та, що в разі не внесення нею чергового платежу за договором страхування, буде збільшено відсоткову ставку за кредитним договором на 2% річних. Це в подальшому викладено в п. 3.4. кредитного договору.

З огляду на встановлені обставини того, що позивач отримала інформацію банку, передбачену ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» 12.12.2006 р., та заповнила заяву-анкету на фінансування по іпотечній програмі 12.12.2006 р., про що свідчить її підпис, у суду відсутні правові підстави для визнання порушення банком прав позивача як споживача фінансвоих послуг при укладенні оскаржуваних договорів.

Укладений кредитний договір є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що кредитний договір № 035/04 від 25.12.2006 р. був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 28 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що при вирішенні спорів про правомірність підвищення процентної ставки суди мають враховувати, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» набрав чинності 10.01.2009 р. та виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 01.2009 р.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

У пунктах 3.4. та 8.1.8. договору розписано обставини за якими може здійснюватися зміна відсоткової ставки, та її розмір. Стосовно даних положень сторони досягли згоди та про внесення до договору умов можливості підвищення відсоткової ставки позивач була попереджена до укладення договору.

У позовній заяви позивач стверджує, що на момент укладання іпотечного договору вона не мала права розпоряджатися своїм придбаним майном, оскільки речове право на придбане нерухоме майно не було зареєстроване.

Разом з тим, відповідно до ч. 4. ст. 334 ЦК України в редакції від 22.12.2006 р., якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 5. Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 р. №671 - державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням (п. 6 вказаного Положення).

Також відповідно до п. 96 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін'юсту України від 03.03.2004р. №20/5, в редакції від 15.08.2005 р. при посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Якщо договір про заставу майна укладається у зв'язку з укладенням іншого договору щодо цього майна і в нотаріуса є зазначені вище документи, другий раз ці документи не подаються.

З огляду на умови кредитного договору, умов договору іпотеки та положення цивільного законодавства України, у суду відсутні підстави, щоб визнати дані договори недійсними з правових підстав, зазначених позивачем.

Щодо посилання позивача на недійсність довіреності, завіреної нотаріусом КМНО ОСОБА_3, від 08.08.2006 р., зареєстрованої в реєстрі № 2464з, то зазначена довіреність від 08.08.2006р. посвідчена приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, реєстровий №2464з, якою банком, в особі В.о. Голови Правління Ласькова М.А., було уповноважено ОСОБА_6 представляти інтереси банку в усіх установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, включаючи органи нотаріату, з питань, пов'язаних із діяльністю Банку, в тому числі укладати (підписувати) всі види угод абезпечення кредитних зобов'язань.

На момент видачі даної довіреності банк мав назву ВАТ «Український кредитно-торговий банк».

Відповідно до абзацу 3 (сторінка 13 статуту) п. 11.5, розділу 11 «Органи управління банку, їх права та обов'язки» Статуту «Українського кредитно-торгового банку» при відсутності Голови Правління Банку, його обов'язки виконує один із заступників, який призначається Головою Правління, а у випадках коли Голова Правління не призначений на посаду - призначається Спостережною Радою. Зазначений статут зареєстровано Національним банком України 26.12.2005 р. (том ІІ, а. с. 216-244).

Відповідно до протоколу №9 Засідання Спостережної Ради ВАТ «Український кредитно-торговий банк» від 23.06.2006 р. Спостережна Рада вирішила Обрати Головою Правління Банку Ласькова М.А., та до отримання письмової згоди НБУ поклала на нього виконання бов'язків Голови Правління з 27.06.2006 р. (том ІІ, а. с. 212-215).

Відповідно до Наказу №129-к від 27.06.2006р. Ласьков М.А. приступив до виконання обов'язків Голови Правління ВАТ «Український кредитно-торговий банк» (том ІІ, а. с. 245).

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Щодо відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 у розмірі 300 000,00 грн., то при вирішенні даного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак позивач ОСОБА_1 не довела факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не довела суду за яких обставин чи якими діями відповідача ПАТ «БТА Банк» вони заподіяні.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про припинення права власності банку на предмет іпотеки та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки набуття права власності відповідачем на вказану квартиру відбулося внаслідок реалізації права відповідача як стягувача-іпотекодержателя на задоволення свої вимог за рахунок предмету іпотеки.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» (ЄДРПОУ 14359845), Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про захист прав споживача, визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та відшкодування завданої моральної шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С.В.Вовк