Постанова № 310364, 16.11.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.11.2006

Справа №2-23/11314-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Іщенко Г.М.,

секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників сторін

від позивача – Бонц Н.В.- представник, дов. від 08.08.2006року б/н.,

від відповідача – Нечитайло А.В.- завідуючий юридичним сектором, дов. від 06.05.2006року №1,

у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Приватного підприємства “Стандарт-Сервіс”(97060, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Октябрське, пров. Водопровідний, 9),

до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул.Комсомольська,4)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

встановив:

Приватне підприємство “Стандарт-Сервіс” звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.06.2006року: № 0000472301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44872,80грн. та №0000482301/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 38463,00грн. і вважає, що операція з продажу позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” автомобільних шин в асортименті на суму 157389,94грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 26231,66грн. є діяльністю, яка спрямована на отримання доходу в грошовій формі, яка пов’язана саме з виконанням основної діяльності – оптової торгівлі автомобільними товарами. Факт безпосередньої участі позивача в організації діяльності, спрямованої на отримання доходу яка є регулярною, постійною та суттєвою, підтверджується самим актом перевірки, у якому відповідачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” підтверджує борг перед позивачем в сумі 398408,06грн., що в своє чергу підтверджує систематичне здійснення позивачем торговельної діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає, що позивачем були завищені валові витрати за три квартали 2005року і відповідно занижений податок на прибуток в сумі 32052,00грн. Також необґрунтовано в серпні 2005року була віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сума 25641,62грн. по придбаним шинам, які списані з балансу підприємства, але не використані у господарській діяльності.

Згідно пункту 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню через наступне.

За результатами виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства „Стандарт-Сервіс” з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” по питанню повноти відображення у бухгалтерському та податковому обліку руху товару по податковій накладної №552 від 11.07.2005року був складений акт перевірки від 29.05.2006року №533/23-01/31503765 (аркуш справи 51).

Перевіркою виявлені порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2005року на суму 32052,00грн. Також встановлені порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2005року на суму 25642,00грн.

06.06.2006р. на підставі неіснуючого акту перевірки №533/23-1/31503765 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0000472301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44872,80грн.(основний платіж – 32052,00грн., штрафні санкції – 12820,80грн.) та №0000482301/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 38463,00грн.(основний платіж - 25642,00грн., штрафні санкції –12821,00грн.).

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Підставою для нарахування позивачу податку на прибуток приватних підприємств в сумі 32052,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 12820,80грн. та податку на додану вартість в сумі 25642,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 12821,00грн. стали наступні обставини.

Приватне підприємство “Стандарт-Сервіс” зареєстроване Управлінням економіки Красногвардійської райдержадміністрації в реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності від 12.05.2004р.(нова редакція Статуту).

Згідно довідки про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України від 10.08.2001р. №09/2-5/1461 видами діяльності підприємства є: роздрібна та оптова торгівля автомобільними товарами. Прихід та реалізація товарів здійснюється в її торгівельних об’єктах, розташованих в м. Сімферополі та м. Євпаторія.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини між Приватним підприємством “Стандарт-Сервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” здійснюються згідно усної домовленості, хоча на протязі 2005року Товариство з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” являється як постачальником товару (автомасла, шини), так і покупцем (акумулятори, радіатори, деталі кондиціонування, автомобільні запасні частини, фільтра, шини).

16.01.2004року між Приватним підприємством “Стандарт-Сервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” укладений договір поставки автомобільних товарів, на підставі якого позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю “Престиж - Авто” здійснюють господарську діяльність щодо продажу та придбання автомобільних товарів. Пункт 2.1 договору передбачає, що покупець замовляє необхідний товар у постачальника по факсу, електронній пошті або за телефоном.

05.07.2005року згідно договору №432 від 15.07.2004року Приватне підприємство “Стандарт-Сервіс” придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” автомобільні шини в асортименті на суму 207158,34грн. (у тому числі податок на додану вартість 34526,39грн.), що підтверджується накладною №205186-2003 від 05.07.2006року, як повинно здійснюватися транспортування товару угодою не обумовлено, що відображено в акті перевірки та не оспорюється сторонами.

У липні 2005року позивач за телефоном отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” замовлення про продаж автомобільних шин в асортименті, у зв’язку з чим 11.07.2005року автомобільні шини в асортименті були відвантажені Товариству з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” на загальну суму 157389,94грн. (у тому числі податок на додану вартість 26231,66грн.).

Відповідач прийшов до висновку, що позивачем був занижений податок на прибуток в сумі 32052,00грн., також необґрунтовано в серпні 2005року була віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сума 25641,62грн. по придбаним шинам, які списані з балансу підприємства, але не використані у господарській діяльності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень обов’язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджено, що на реалізацію автомобільних шин позивач виписав Товариству з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” видаткову накладну №0000513 від 11.07.2005року на суму 157389,94грн. (у тому числі податок на додану вартість –26231,66грн.). Ця сума включена Приватним підприємством “Стандарт-Сервіс” до складу доходів від реалізації у липні 2005року, а сума без податку на додану вартість 131158,28грн. включена позивачем до складу валових доходів за третій квартал 2005року. На суму видаткової накладної Приватне підприємство “Стандарт-Сервіс” виписав податкову накладну №000552 від 11.07.2005року на суму 157389,94грн. (у тому числі податок на додану вартість –26231,66грн.), сума податку на додану вартість включена до складу податкових зобов’язань.

Отже, у зв’язку з продажем автомобільних шин Товариству з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” частина шин, що придбана у Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” була списана з балансу підприємства. Проданий товар не знаходиться у залишках підприємства, оскільки списаний з балансу після його відвантаження. У бухгалтерському обліку Приватного підприємства “Стандарт-Сервіс” значиться дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” саме на суму відвантаженого товару.

Згідно статтям 43, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Відповідно пункту 1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва (обіг) здійснюється відповідно до вимог статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якої валові витрати виробництва і обігу - сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) платником податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються таким платником податку для їх подальшого використовування у власній господарській діяльності (п. 5.1 вказаної статті).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 статті 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням встановлених даною статтею обмежень.

Підпункт 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме: організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього закону, та витрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду звітного періоду, яка визначена згідно даному Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи з 2002року позивач здійснює з Товариством з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” господарську діяльність щодо купівлі-продажу автомобільних товарів, що підтверджуються договором купівлі-продажу від 02.12.2002року б/н та договором поставки від 16.01.2004року, а також видатковими накладними, дорученнями на отримання товару, а тому встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім тих, що зазначені у Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не дозволяється.

Відповідачем не надані суду документи, які підтверджують, що позивач використав автомобільні шини на потреби, що не пов’язані з веденням господарської діяльності. Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі не може довести, що позивач цей товар використав для власних потреб, або продав за ціною меншою ніж придбав чи подарував.

В акті перевірки відповідач посилається на пояснення головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто”, згідно яким Товариство з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” не придбало товар у Приватного підприємства “Стандарт-Сервіс” по податковій накладній №552 від 11.07.2005року. Однак, таке пояснення не може бути доказом відсутності факту придбання Товариством з обмеженою відповідальністю “Престиж - Авто” у позивача товару, оскільки при бажанні Товариство з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” мало можливість не оприбутковувати цей товар у своєму бухгалтерському обліку і при цьому здійснювати продаж такого товару.

Відповідачем не надані докази, що придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Лайн ЛТД” автомобільні шини в асортименті продав Товариству з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” за ціною вдвоє нижчою, чім ціна придбання, здійснив таким чином, збиткову операцію. В той факт, що товар надійшов позивачу є підтвердженням того, що Приватне підприємство “Стандарт-Сервіс” мало з наміром використовувати автомобільні шини у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виписані видаткова та податкова накладні на проданий товар, проданий товар не знаходиться у залишках підприємства, оскільки списаний з балансу після його відвантаження. В бухгалтерському обліку позивача значиться дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” саме на суму відвантаженого товару та позивачем сплачені податки по першої події відповідно до вимог закону. Операція з продажу позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” автомобільних шин” в асортименті на суму 157389,94грн. у тому числі податок на додану вартість 26231,66грн. є діяльність, яка спрямована на отримання доходу в грошовій формі, пов’язана саме з виконанням основної діяльності - оптової торгівлі автомобільними товарами. Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” грошових коштів за придбаний товар не є доказом того, що вказана операція купівлі-продажу направлена на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності.

Розділ 3 Закону України “Про державну податкову службу в України” містить перелік прав органів Державної податкової служби, до якого не входить право відповідача проводити аналіз господарської діяльності суб’єкта господарювання щодо використання останнім у господарській діяльності товарів, що їм реалізуються іншим суб’єктам господарювання.

Порушуючи Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання податкового і валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002року №429 акт перевірки не містить посилань на первинні і інші документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, які підтверджують порушення статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, факт виявленого порушення необґрунтований первинними документами, на підставі яких вчинені записи в податковому і бухгалтерському обліку, не вказані документи, які не були представлені підприємством до перевірки.

Згідно зі статтею 19, статтею 67 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Таким чином відповідачем неправомірно було здійснені донарахування Приватному підприємству “Стандарт-Сервіс” податкових зобов’язань: з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44872,80грн. (у тому числі: основний платіж - 32052,00грн., штрафні санкції – 12820,80грн.) згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №0000472301/0 від 06.06.2006року та з податку на додану вартість в сумі 38463,00грн. (у тому числі: основний платіж - 25642,00грн., штрафні санкції – 12821,00грн.) згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №0000482301/0 від 06.06.2006року.

Крім того, як на основу незаконності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень в частині визначення штрафних санкцій: в сумах 12820,80грн. та 12821,00грн. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 06.06.2006року №0000472301/0 та №0000482301/0 винесені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України, яким передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, для законного нарахування штрафних санкцій підпункт 17.1.3 пункт 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює необхідність первісного отримання податкових повідомлень-рішень платником податків від контролюючого органу у даному випадку від Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі.

Оскільки згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, то фактично підпункт17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов’язання, з якого сплачуються штрафні санкції.

Даний факт також підтверджується тім, що підпункт 17.1.3 зазначає обов’язок платника податків сплатити штраф, а на момент отримання податкового повідомлення, до узгодження податкового зобов’язання, платник податків не має можливості встановити суму для розрахунку штрафних санкцій.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями одночасно зазначені основні зобов’язання: з податку на додану вартість у сумі 25642,00грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 32052,00грн., а також штрафні санкції по даним зобов’язанням у розмірі 12821,00грн. та 12820,80грн. На момент винесення рішень про визначення штрафних санкцій у зазначених сумах податкові зобов’язання не були узгодженими.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно статті 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Визначення Приватному підприємству “Стандарт-Сервіс” податкових зобов’язань: з податку на додану вартість у сумі 38463,00грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 44872,80грн.є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.

Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх нечинними.

Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “Стандарт-Сервіс” є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 16 листопада 2006р.

У повному обсязі постанову складено 21 листопада 2006 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі АР Крим від 06.06.2006року №0000472301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 44872,80грн., у тому числі: основний платіж – 32052,00грн., штрафні санкції – 12820,80грн.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі АР Крим від 06.06.2006року №0000482301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 38463,00грн., у тому числі: основний платіж – 25642,00грн., штрафні санкції – 12821,00грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Приватного підприємства “Стандарт-Сервіс” (97060, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Октябрське, пров. Водопровідний, 9) 3,40грн. державного мита.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.