Рішення № 31034700, 30.04.2013, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/343/13

Справа № 2603/11464/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.04.2013 м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання - Лондкевич Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-5» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Житлово-будівельний кооператив «Автотранспортник-5» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 7891,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є членом Житлово-будівельного кооперативу з 1987 року та зареєстрована у АДРЕСА_1, власником ? частини якої є. Рахунки по сплаті житлово-комунальних послуг розділені між співвласниками, відповідно до часток. Відповідач не належним чином виконує зобов'язання по сплаті коштів за житлово-комунальні послуги своєї частки квартири, в результаті чого виникла заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, подавши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, причини неявки суду не повідомила, з клопотаннями про відкладення судового засідання або слухання справи за її відсутності до суду не зверталася. Відповідно до Акту від 23.04.2013 року, ОСОБА_2 відмовилася від вручення повістки (а.с. 55).

Представник позивача своїм клопотанням від 30.04.2013 року не заперечувала проти заочного розгляду справи. Таким чином, суд на підставі ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 18).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.04.2008 року визнано право власності на ? частину квартири за ОСОБА_2 (а.с.12-13). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.09.2008 року рішення від 17.04.2008 року залишено без змін (а.с. 14).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2010 року здійснено розподіл рахунку комунальних послуг та утримання квартири АДРЕСА_1 відповідно до часток власників (а.с. 15).

Відповідно до довідки №120 від 21.09.2012 року заборгованість ОСОБА_2 складає 7891,51 грн. (а.с. 7).

Дослідивши матеріали справи з письмовими доказами, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, а позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

На підставі ст. 151 Житлового Кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до ст. 179 Житлового Кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином.

У відповідності до п.п. 2, 5, 8, 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний: своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема відносяться державне мито й витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 322, 360 ЦК України, ст.ст.151, 179 ЖК УРСР, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-5» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-5», р/р 2600630078190, код ЄДРПОУ 22872752, МФО 322669 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 7891,51 грн. (сім тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня 51 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-5», р/р 2600630078190, код ЄДРПОУ 22872752, МФО 322669 судовий збір в розмірі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Петріщева І.В.