Постанова № 31032532, 24.04.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/755/12-а

2-а/296/64/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

судді Адамовича О.Й.

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнка А.І.

з участю позивача ОСОБА_1,

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 132 від 21.03.2012 року в частині затвердження висновку щодо недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та зобовязання відповідача розглянути питання щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 на засіданні виконкому Житомирської міської ради з участю позивача та відповідно до наявних в цивільній справі №2-281/12 доказів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що зміст висновку не відповідає фактичним обставинам подій, інтересам її неповнолітнього сина та суперечить змісту чинних норм права. Також, позивач зазначила, що відповідач ніколи не платив і не платить аліментів на утримання сина, не сприяє розвитку його здібностей та вихованню. Після звернення з позовом про позбавлення батьківських прав, відповідач направив грошові кошти в розмірі 1000 грн., однак ці кошти не носять систематичного спрямованого характеру на щоденне утримання сина, оскільки це був подарунок до 1 вересня 2011 року. Крім того, позивач вказала, що 10 січня 2009 року відповідач в присутності сина ображав її брутальними словами, бив та душив за шию, в результаті чого позивачу було завдано тілесні ушкодження, а відповідача було засуджено Богунським районним судом м. Житомира до 100 годин громадських робіт. З 2009 року відповідач почав спілкуватися з сином, однак після кожного спілкування останній приходив додому збудженим, знервованим, в поганому настрої. Після звернення з заявою до Служби у правах дітей Житомирської міської ради про здійснення відповідних заходів, листом від 02.03.2009 року міськрада повідомила, що була проведена профілактична бесіда із ОСОБА_2 Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 26.02.2009 року №135 встановлено місце проживання дитини з позивачкою. За ініціативою ОСОБА_3Е рішенням Житомирської міської ради від 14 травня 2009 року №319 останньому було визначено порядок побачення з сином. У звязку з тим, що ОСОБА_2 чинив психологічний тиск на дитину, налаштовував сина проти матері, а також під час зустрічей з сином влаштовував скандали з позивачкою, то рішенням виконкому Житомирської міської ради від 24.09.2009 року № 635 було скасовано порядок побачень ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 та скасовано рішення від 14.05.2009 року №319. В психологічній характеристиці ОСОБА_3 вказано, що він біологічного батька згадує неохоче, на побачення з ним реагує агресивно, при згадуванні про зустрічі з батьком спостерігається страх. Також, позивач зазначила, що адміністрація школи теж зверталася до різних установ з проханням припинити випадки порушення навчально-виховного процесу та неправомірні дії щодо ОСОБА_3 його батьком на території школи. Представниками школи було підтверджено, що після відвідувань батьком навчального закладу та спілкування з ОСОБА_3, останній втрачає психологічну рівновагу, почуває себе незручно перед дітьми через вчинення на нього психологічного тиску та конфліктність поведінки родичів. ОСОБА_2 було попереджено про відповідальність за додержанням вимог статей 150 і 155 СК України, а позивачу розяснено про право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Тобто, усі прийняті щодо ОСОБА_2 заходи не дали ніяких результатів, а він свою поведінку до дитини не змінив, тому подальше спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_3 загрожує порушенню психологічного стану дитини, погіршенню його фізичного стану здоров'я, створенню негативного відношення до сімейних стосунків та руйнуванню сформованого у свідомості дитини позитивного цілісного образу як сім'ї так і ролі батька та чоловіка в сім'ї, тому просить суд позов задовольнити.

Позивач зазначає, що зазначені вище обставини не були враховані відповідачем при затвердженні висновку.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила в позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 у задоволенні позову просив відмовити з підстав необґрунтованості та пояснив, що на засіданні комісії він говорив, щоб не позбавляли його батьківських прав через те, що він бажає налагодити відносини з сином та звертався до органу опіки та піклування Житомирської міської ради з проханням встановити порядок побачення з дитиною. Також, зазначив, що хоче брати участь в утриманні дитини, однак кошти, які він надсилає позивач відмовляється брати.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, органом опіки та піклування Житомирської міської ради постійно з січня 2009 року розглядалося питання взаємовідносин між колишнім подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_5, а також з батьком чоловіка ОСОБА_6 та його матір'ю ОСОБА_7. Тривалий час між цими людьми існують постійні конфлікти.

Шлюб між батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 розірвано на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2002 року.

Крім того, в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира знаходиться цивільна справа №2-281/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Також, до суду в межах справи №2-281/12 звернувся ОСОБА_3Е.з зустрічною позовною заявою про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини та вільного спілкування з дитиною батька, який проживає окремо від неї.

При розгляді зазначеної вище справи, Корольовський районний суд м. Житомира звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо надання висновку про доцільність або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

На виконання запиту суду було проведено засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 21.03.2012 року, на якому вирішено не давати погодження на позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та підготовлено відповідний проект рішення виконкому.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21.03.2012 року №132 «Про затвердження висновків щодо недоцільність позбавлення батьківських прав» затверджено висновок виконавчого комітету, як органу опіки та піклування, про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.12, 175).

Як вбачається з матеріалів справи, при наданні висновку відповідачем було детально досліджено питання щодо позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з'ясовувалися всі обставини та не встановлено підстав позбавлення батьківських прав, передбачених статтею 164 СК України.

Відповідно до ст.164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що визначення обґрунтованості спірного рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, а отже і вмотивованості позовної заяви, полягає у визначенні відповідності прийнятого висновку, щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача, обставинам, які склалися на час розгляду питання та дотримання встановленої процедури розгляду такого питання органом місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Положення про комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Житомирської міської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради 02.12.2010 року № 827, комісія створена з метою сприяння забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток.

Комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є консультативно-дорадчим органом, що утворюється виконавчим комітетом Житомирської міської ради.

Основним завданням комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. До складу комісії на громадських засадах входять керівники виконавчих органів міської ради, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, заступники керівників територіальних органів МВС та Мін'юсту, а також працівник служби у справах дітей, який виконує обов'язки секретаря комісії.

Відповідно до чинного законодавства, органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Відповідно до п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 вбачається, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Як зазначалося вище, засіданню виконавчого комітету Житомирської міської ради передувало засідання комісії з питань захисту прав дитини на якому були заслухані батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обговорювалося ставлення батька дитини до свого сина, ситуація в колишній сім'ї. Досліджувались документи, зокрема: рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.05.2009 року №319 "Про участь у вихованні та порядок побачення з дітьми батьків, які проживають окремо; рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.09.2009 року №635 "Про скасування порядку побачень з дітьми, які проживають окремо"; лист Житомирського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 18.06.2010 року №536-А, адресований ОСОБА_1; психологічна характеристика ОСОБА_3, складена практичним психологом Житомирського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Житомирської міської ради ОСОБА_8 від 25.05.2010 року; повідомлення про поштові перекази коштів ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1; заява ОСОБА_2 від 12.07.2012 року, адресована директору Українського державного підприємства зв'язку "Укрпошта"; характеристика дошкільного навчального закладу щодо ОСОБА_2; вирок Богунського районного суду м. Житомира від 02.03.2010 року; постанова про порушення кримінальної справи від 04.03.2010 року за ст. 122 ч. 1 КК України щодо ОСОБА_2; постанова про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 06.04.2010 року; заява-характеристика мешканців будинку по вул. Шевченко,105 та лист виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.01.2011 року №25/3-940-3, адресований ОСОБА_7 (а.с.178-179).

На підставі проведеної роботи було підготовлено проект рішення виконавчого комітету про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

21.03.2012 року на засіданні виконавчого комітету було прийнято рішення №132 "Про затвердження висновків щодо недоцільності позбавлення батьківських прав".

Згідно ст. 34 ЗУ "Про місцеве самоврядування і Україні", до відання виконавчих органів міських рад належить вирішення питання у встановленому законом порядку питання опіки і піклування.

Згідно п. 6.4. Регламенту виконавчого комітету Житомирської міської ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету від 07.04.2011 року №260, на засідання виконкому запрошуються керівники виконавчих органів міської ради, підприємств, організацій та установ міста відповідно до внесених на розгляд питань. У засіданні беруть участь прокурор міста, представники юридичного департаменту, департаменту бюджету та фінансів, управління по зв'язках з громадкістю міської ради.

Таким чином, участь інших зацікавлених осіб у засіданні виконкому не передбачена, в т.ч. осіб, яких стосується прийняте рішення.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем у позовній заяві не наведено які саме норми чинного законодавства України були порушенні відповідачем при прийнятті спірного рішення, та які саме права були порушенні у затвердженому висновку, що також свідчить про необгрунтованість позовних вимог.

Посилання позивача на неврахування при затвердженні висновку інших документів не спростовує правомірність рішення виконавчого комітету як колегіального органу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав є одним із доказів у цивільній справі, який не має переважної сили перед іншими доказами.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення та спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає адміністративний позов ОСОБА_1 необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладено, керуючись ст.19 Конституції України, ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 159-164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 21.03.2013р. №132 в частині затвердження висновку виконавчого комітету, як органу опіки та піклування, щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя О. Й. Адамович