Рішення № 310307, 30.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2006

Справа №2-7/14913-2006

За позовом Прокурор м.Керчі в інтересах держави в особі ПідприємстваКерченськоївиправної колонії №126 ДДУПВП в АРК, м.Керч

До відповідача Керченського комунального автотранспортного підприємства №122804, м,Керч

Про стягнення 8321,82 грн.

Суддя І.І.Дворний

представники:

Від позивача – Воронова А.В. – пред-к дов. №3465 від 04.10.2006р.

Від відповідача –не з’явився

Прокурор – Куінджи М.О.

Сутність спору: Позивач звернулося з позовом до господарського суду АРК до відповідача про стягнення 8321,81 грн.

Позивні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав вимоги передбачені договором купівлі – продажу.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був проінформований належним чином .

Справа слуханням відкладалась відповідно до ст. 77 ГПК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між позивачем та відповідачем 14.03.2006р. був укладений договір купівлі – продажу №9.

Позивачем зобов’язання по договору були виконані в повному об’ємі, передав відповідачу по довіреності ЯИО №270769 контейнера в кількості, вказаній в накладній №21 від 15.03.2006р.

Відповідно до п. 3.1 договору передбачено, що оплата проводиться протягом п’яти банківських днів з моменту відвантаження товару.

Однак, в порушенні встановленого сторонами строку сплати за отриманий товар, відповідачем не була погашена заборгованість в повному об’ємі.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 509 ЦК України встановлюває, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2, ст. 530 ЦК України).

Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України). Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Статтями Господарського кодексу України, а саме, пункт 1 статті 230 штрафні санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Так, скорочена позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У порядку, передбаченому ст.33 ГПК України, відповідачем не надані докази повернення кредиту або його частини. За таких обставин, вивчивши наданий позивачем розрахунок, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 526, 625 ЦК України, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 8321,82грн. заборгованості за договором з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарсько процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Керченського комунального автотранспортного підприємства №122804 ( м.Керч, вул. Пирогова,6 КО КРФ АКБ УСБ, ЗКПО 03347885) на користь Підприємства Керченської виробничої колонії Управління ДДУПВП №126 (м.Керч, Індустріальне шосе,17 КРД АППБ «Аваль» м.Керч, ЗКПО 08680307) заборгованість за договору купівлі - продажу 8321,82грн.., держмита 102,00 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.