Рішення № 31026593, 17.04.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/4753/2012 р.

Провадження № 2/204/194/2013 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

при секретарі Власенко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» про стягнення невиплачених сум при розрахунку та компенсації середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» на його користь суму 36575 грн. 88 коп., яка складається з: заборгованість підприємства по заробітній платі - 6000,00 грн., заборгованість по оплаті листка непрацездатності - 1500,00 грн., компенсація за невикористану відпустку - 3000,00 грн., компенсація середнього заробітку за час затримки розрахунку 26075,88 грн.; а також зобовязати відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 16 листопада 2009 року його було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник». З червня 2010 року по день звільнення позивач працював на посаді Головного енергетика підприємства. 20 червня 2011 року ним було подано заяву про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України. В період із 21.06.2011 року по 05.07.2011 року позивач знаходився на лікарняному. Про відсутність на робочому місті у звязку із хворобою він заздалегідь повідомив директора підприємства ОСОБА_5. 05 липня 2011 року він вийшов на роботу та передав листок непрацездатності до бухгалтерії підприємства. Однак цього дня з ним не було проведено розрахунок при звільнені. Натомість йому було розяснено, що належні суми розрахунку будуть направлені йому грошовим переказом через відділення поштового звязку після погодження директором податкових розрахунків до бюджету. Після чого він неодноразово звертався до керівництва підприємства із проханням видати йому належну заробітну плату та трудову книжку. Відповіді ні на одне із звернень позивача ним отримано не було. У період роботи між позивачем та роботодавцем було погоджено розмір заробітної плати на рівні 3000 грн. на місяць. Частина заробітної плати не була сплачена йому під час звільнення. Відсутність трудової книжки позбавила позивача можливості працевлаштуватись весь цей час. На сьогодні, за його попередніми підрахунками, під час розрахунку при звільнені йому мали бути сплачені наступні суми: заборгованість підприємства по заробітній платі в сумі 6000,00 грн., заборгованість по оплаті листка непрацездатності у сумі 1500,00 грн. та компенсація за невикористану відпустку в сумі 3000,00 грн. Крім того, в період затримки розрахунку з дня звільнення по день звернення до суду позивачу повинно бути стягнено 26075,88 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивач декілька разів доповнював та уточнював свої позовні вимоги та в остаточному варіанті просив визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 від 20.06.2011 року згідно наказу № 23/2-к від 20 червня 2011 року «Про припинення трудового договору», скасувати наказ № 23/2-к від 20 червня 2011 року «Про припинення трудового договору» виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник», зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» внести запис до трудової книжки ОСОБА_4 від 13.11.2009 року про прийняття на роботу: «Прийнятий на роботу на посаду охоронця» на підставі наказу № 32-К від 13.11.2009 року, зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» внести запис до трудової книжки ОСОБА_4 від 01.07.2010 року про переведення: «У звязку із реорганізацією підприємства, зміною структурою управління підприємством переведений на посаду головного енергетика-механіка» на підставі наказу № 34-К від 01.07.2010 року, змінити формулювання дати та підстав звільнення ОСОБА_4 на «Звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, 05 липня 2011 року», зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» внести запис до трудової книжки ОСОБА_4 про звільнення: «Звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, 05 липня 2011 року», стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 77866,17 грн., яка складається з наступного: оплату вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки - 23173,29 грн.; оплата листка непрацездатності - 718,62 грн.; доплата за суміщення професії - 11103,00 грн.; компенсація середнього заробітку за час затримки розрахунку - 36624,26 грн.; моральна шкода - 1500,00 грн.

Ухвалою суду позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» в частині зобовязання відповідача видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку були залишені без розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилалися на обставини викладені в позовній заяві.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» ОСОБА_3 в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, а саме визнав третій та четвертий пункти уточнених позовних вимог позивача, в іншій частині заперечував проти задоволення та просив відмовити позивачу в задоволенні, при цьому вказав, що позивачу при звільнені було виплачено розрахунок за відпрацьовані дні та невикористану відпустку. Стосовно суміщення професій позивачем заперечував, оскільки штатним розписом, який надано суду, передбачено штатну одиницю Головний енергетик-механік, з чим позивач був ознайомлений. Погодився з пунктами 3 та 4 уточнених позовних вимог, оскільки дійсно відповідачем не були внесені вказані в цих пунктах записи до трудової книжки позивача, але це сталося з тих причин, що позивач обманним шляхом забрав свою трудову книжку з підприємства з мотивуванням, що вона йому терміново необхідна, але відповідальний працівник за зберігання трудових книг на підприємстві при видачі трудової книжки позивачу не відібрав від останнього розписку, тому він визнає позовні вимоги позивача в цій частині, при цьому зазначив, що до відповідальної особи були застосовані міри покарання за неналежне виконання своїх обовязків.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні було встановлено, що на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» від 13.11.2009 року за № 32-к «Про прийняття на роботу» - позивача ОСОБА_4 було прийнято на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» на посаду охоронця (а.с.45).

На підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» від 13.11.2009 року за № 33-к «Про встановлення доплат за сумісництво професії» - позивачу ОСОБА_4, який на той час був охоронцем, з 01.11.2009 року було поставлено в обовязки роботу електрика, встановлено йому доплату за сумісництво професії в розмірі 20% окладу та встановлено, що доплата виконується за фактичне виконання робіт на підставі службової записки начальника ділянки (а.с.120).

На підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» від 25.01.2010 року за № 03-к «Про перевід» - позивача ОСОБА_4 було переведено з посади охоронця, згідно штатного розпису, на посаду електрика (а.с.118).

На підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» від 01.07.2010 року за № 34-к «Про призначення на посаду» - позивача ОСОБА_4 було призначено на посаду Головного енергетика-механіка (а.с.47).

Наказом № 23/2-К про припинення трудового договору від 20 червня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного енергетика за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. (а.с. 49).

У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Предметом спору про зміну формулювання причин звільнення або про поновлення на работі є наказ про звільнення працівника.

Суд не може змінити підстави розірвання трудового договору чи скасувати накази роботодавця, проте може визнати звільнення незаконним, якщо не пропущені строки звернення. Позивач поставив питання про визнання незаконним звільнення та не просив поновити строки звернення до суду та просив скасувати наказ. Даний спосіб захисту прав не передбачено чиним законодавством.

Оскільки, згідно заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, останній просив його звільнити з підприємства з 21 червня 2011 року, а відповідач фактично Наказом № 23/2-К про припинення трудового договору від 20 червня 2011 року, звільнив ОСОБА_1 з посади головного енергетика за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України - 20 червня 2011 року, проте не ознайомив ОСОБА_1 з вказаним наказом, про що свідчить відсутність підпису останнього про ознайомлення з даним наказом на Наказі № 23/2-К про припинення трудового договору від 20 червня 2011 року (а.с.33).

З урахуванням вищевказаного, суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги позивача в цій частині та визнати звільнення незаконним, змінивши формулювання дати та підстав звільнення ОСОБА_4 на «Звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, 21 червня 2011 року» та зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» внести запис до трудової книжки ОСОБА_4 про звільнення: «Звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, 21 червня 2011 року».

ОСОБА_6 п. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників - усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Оскільки, відповідач не видав належно оформленої трудової книжки, та в цій частині позов визнав, суд вважає необхідним зобовязати відповідача видати позивачу належно оформлену трудову книжку, задовольнивши п. 3, 4 та внести записи про прийняття на роботу на посаду охоронця» на підставі наказу № 32-К від 13.11.2009 року, про переведення на посаду головного енергетика-механіка» на підставі наказу № 34-К від 01.07.2010 року та про звільнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В силу абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою повязана відповідна виплата.

ОСОБА_6 з абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.

Таким чином, обчислення середньої заробітної плати судом буде здійснюватися відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Виходячи з вищенаведеного, попередніми відпрацьованими місяцями роботи позивача є травень та червень 2011 року.

Заробітна плата, яка була нарахована позивачу в травні-червні 2011 року (два повністю відпрацьованих місяці, які передували звільненню), згідно розрахунковим відомостям заробітної плати, складає: 1031,25 грн. + 1085,53 грн. = 2116,78 грн. ОСОБА_6 Мінпраці «Про норму тривалості робочого часу на 2011 рік» кількість робочих днів в липні-грудні 2011 року становить 130 днів, за 2012 рік - 251 день, за 2013 рік - 74 дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає: 2116,78 грн. / 22 дні = 96,22 грн./день. Відповідно до ОСОБА_7 праці та соціальної політики України з 21.06.2011 року по день винесення рішення кількість робочих днів становить 455. Тому необхідно: 96,22 грн. х 455 днів затримки = 43780 грн. 10 грн. - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Проте позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23173 грн. 29 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то позов повинен бути задоволений в межах заявлених вимог, тобто з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток у сумі 23173 грн. 40 коп.

Позивач просив здійснити виплати за суміщення професій в сумі 11103 грн., посилаючись на те, що в акті перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування № 04-01-06/129 в 4 пункті детального опису виявленого порушення зазначено (а.с.85), що Наказом № 34-к від 01.07.2010 року ОСОБА_4 було призначено на посаду Головного енергетика-механіка, але при цьому доплата за сумісництво професій не встановлена, чим порушується п. 3.12. колективного договору, а саме доплата за сумісництво професій у розмірі 100% від посадового окладу.

Проте п. 3.12. вищезазначеного колективного договору, який було надано суду, - за сумісництво професій та розширення зон обслуговування працедавець має право встановити окремим працівникам доплату та надбавки к посадовим окладам до 100%. Тобто, п. 3.12. даного колективного договору не передбачено, що відповідач мав сплачувати позивачу саме 100% посадового окладу, за сумісництво професій, а встановлено право відповідача. Крім того, позивач в позовних вимогах погоджується з тим, що в трудову книжку необхідно внести запис про те, що переведений на посаду головного енергетика-механіка. Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог позивача в частині компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 36624,26 грн., то вони не підлягають задоволенню у звязку з наступними обставинами. ОСОБА_6 акту перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування № 04-01-06/129 в 6 пункті детального опису виявленого порушення зазначено (а.с.85 на обороті), що згідно відомості на виплату грошей № МШ-0000032 від 15.07.2011 року, остаточний розрахунок з працівником, ОСОБА_1, в сумі 1838,57 грн. було проведено 15.07.2011 року.

ОСОБА_6 ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З вищевказаного вбачається, що з 15.07.2011 року позивач знав про порушення його прав та інтересів в частині затримки розрахунку. Але до суду з даними позовними вимогами звернувся лише 11 червня 2012 року. Тобто, позивач звернувся з даними позовними вимогами з пропуском терміну звернення до суду з даними вимогами. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 також зазначав про пропущення позивачем строку звернення до суду з даними позовними вимогами, у звязку з чим просив відмовити йому в задоволенні цих вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 36624,26 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь оплату листка непрацездатності в сумі 718,62 грн., то вони також задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Відповідь Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 м. Дніпропетровськ» Поліклініки №1, яка була надана представником позивача, згідно якої ОСОБА_1 перебував на лікуванні в ГУ СМСЧ-6 з 21.06.2011 року по 05.07.2011 року з діагнозом: «Надрив зв'язок правого колінного звязку, про що виданий лікарняний лист № 549607» (а.с.93) - належним чином не завірена, а оригінал суду не наданий. В судовому засіданні свідки підтвердили про те, що чули про існування лікарняного листа.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 58 ЦПК України сторони повинні довести суду обставини належними доказами. Відповідач заперечує про передачу на підприємство лікарняного листа. Дублікат лікарняного позивач та його представник у встановленому законом порядку не отримали та суду не надали. Тому, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» на його користь суму оплати листка непрацездатності в розмірі 718,62 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В судовому засіданні встановлено, що у звязку з незаконим звільненням, невидачею трудової книжки позивач втратив спокій та нормальні життєві звязки, був порушений її звичайний уклад та ритм життя. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивача та глибину його душевних страждань, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі у розмірі 346 грн. 43 коп., з яких 114,70 грн. судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру та 231,73 грн. за позовні вимоги майнового характеру, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 233, 235, 237-1 Кодексу законів про пацю України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, п. п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» про стягнення невиплачених сум при розрахунку та компенсації середнього заробітку - задовольнити частково.

Визнати незаконим звільнення позивача, змінивши формулювання дати та підстав звільнення ОСОБА_4 на «Звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, 21 червня 2011 року».

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» внести запис до трудової книжки ОСОБА_4 про звільнення: «Звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, 21 червня 2011 року.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» внести запис до трудової книжки ОСОБА_4 від 13.11.2009 року про прийняття на роботу: «Прийнятий на роботу на посаду охоронця» на підставі наказу № 32-К від 13.11.2009 року.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» внести запис до трудової книжки ОСОБА_4 від 01.07.2010 року про переведення: «У звязку із реорганізацією підприємства, зміною структурою управління підприємством переведений на посаду головного енергетика-механіка» на підставі наказу № 34-К від 01.07.2010 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» на користь ОСОБА_4 оплату вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки у розмірі 23173,29 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Машинобудівник» на користь держави судовий збір у розмірі 346,43 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Самсонова