Рішення № 31024770, 25.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Справа № 922/1041/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" м.Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків про стягнення 45474,09 гривень за участю представників сторін:

позивача - Короленка Р.А. (довіреність №б/н від 04 лютого 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 45474,09 гривень, у тому числі, 43717,46 гривень суми основного боргу, 1426,77 гривень суми нарахованої пені, 286,14 гривень суми 3% річних та 43,72 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу №881, укладеного між сторонами 11 лютого 2011 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1720,50 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 квітня 2013 року.

09 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №13336) копії платіжних доручень, як докази повної сплати 43717,46 гривень суми основного боргу. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 25 квітня 2013 року у зв'язку з неявкою Позивача.

18 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду довідку (вх.№14952) про стан поточних рахунків свого підприємства та підпиємства Відповідача в установах банків. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 25 квітня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням сплати Відповідачем суми основного боргу, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 25 квітня 2013 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

11 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (Позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу №881. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов спірного договору, продавець (Позивач) зобов'язався передати у власність покупця (Відповідача), а покупець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти та оплатити продукцію наступних торгових марок: "Нестле", "Світоч", "Торчин", "Мівіна" (надалі - товар).

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна товару визначаються сторонами у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п.6.1 спірного договору, Відповідач був зобов'язаний сплатити всю вартість отриманого товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач поставив на адресу Відповідача товар на загальну суму 43717,46 гривень, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с.14-20, 22, 23, 25, 26, 28, 29):

- в/н №24735 від 07 грудня 2012 року на суму 12985,24 гривень;

- в/н №24736 від 07 грудня 2012 року на суму 6289,11 гривень;

- в/н №24741 від 07 грудня 2012 року на суму 6509,42 гривень;

- в/н №24742 від 07 грудня 2012 року на суму 2983,17 гривень;

- в/н №25079 від 13 грудня 2012 року на суму 11069,26 гривень;

- в/н №25080 від 07 грудня 2012 року на суму 3881,26 гривень.

Відповідач, в свою чергу, сплату за отриманий товар у строк, передбачений договором, не здійснив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 43717,46 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На момент розгляду справи Відповідачем було сплачено повністю суму основної заборгованості у розмірі 43717,46 гривень гривень за спірним договором, що підтверджується платіжним дорученням №17492 від 08 квітня 2013 року на суму 39717,46 гривень та платіжним дорученням №357 від 21 березня 2013 року на суму 4000,00 гривень (а.с.36-37). До того ж, відповідний факт сплати та зарахування заборгованості підтверджує і сам Позивач.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд, роз'яснивши представнику Позивача наслідки припинення провадження у справі, а саме, про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет, із тих же підстав, припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 43717,46 гривень, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1426,77 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.7.1 спірного договору, за прострочення покупцем строку оплати товару понад строки, зазначені в п.6.1. цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивач нарахував суму пені з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 286,14 гривень суми 3% річних та 43,72 гривень суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є невірними, а тому, перерахувавши їх, дійшов висновку про стягнення з Відповідача 286,07 гривень суми 3% річних та 43,71 гривень суми інфляційних втрат, в стягненні решти суми штрафних санкцій суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ "ВТБ Банк", МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (61064, м.Харків, вул. Полтавський шлях, 123, код ЄДРПОУ 24338100, п/р №26001300233 в АКБ "Меркурій", МФО 351663) 1426,77 гривень пені, 286,07 гривень суми 3% річних, 43,71 гривень суми інфляційних втрат та 1720,50 гривень.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 0,07 гривень суми 3% річних та 0,01 гривень суми інфляційних втрат відмовити.

В частині стягнення 43717,46 гривень основної суми заборгованості провадження у справі №922/1041/13 припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30 квітня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1041/13