Рішення № 31024395, 22.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р.Справа № 922/777/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова до Приватної промислово-торгівельної фірми "Юсі", м.Харків про стягнення 220044,95 гривень за участю представників сторін:

позивача - Баєва О.Ю. (довіреність №б/н від 14 березня 2013 року)

відповідача - Смуригіна О.О. (довіреність №89-юр від 18 вересня 2012 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватної промислово-торгівельної фірми "Юсі" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 88185,02 гривень, у тому числі, 87726,53 гривень суми основного боргу, 283,04 гривень суми 3% річних та 175,45 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору №71 про постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 29 червня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1763,71 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження по справі було порушено та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2013 року.

19 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№10191) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 19 березня 2013 року було оголошено перерву до 11 квітня 2013 року.

26 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№11079) про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що Відповідач не сплатив як заборгованість минулого року, так і не сплачує поточну заборгованість 2013 року, а саме, 60809,22 гривень за січень 2013 року, 55867,61 гривень за лютий 2013 року та 13750,27 гривень за березень 2013 року, у зв'язку з чим Позивач просив суд стягнути з Відповідача 218612,12 гривень, у тому числі 218153,63 гривень суми основного боргу, 283,04 гривень суми 3% річних та 175,45 гривень суми інфляційних втрат.

Також, 11 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№13840) акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01 квітня 2013 року та додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року було прийнято заяву Позивача про збільшення позовних вимог до розгляду, продовжено подальший розгляд справи з урахуванням відповідного збільшення розміру позовних вимог та відкладено розгляд справи на 22 квітня 2013 року.

22 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№15431), в якій зазначив про допущену ним описку під час виготовлення заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині сум 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим просив суд стягнути з Відповідача 220044,95 гривень, у тому числі 218153,63 гривень суми основного боргу, 1418,80 гривень суми 3% річних та 472,52 гривень суми інфляційних втрат. Судом було досліджено надану заяву та прийнято до розгляду, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Подальший розгляд справи проводиться з урахуванням прийнятих уточнень.

Також, 22 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду заяву (вх.№15433), в якій зазначив про часткову сплату ним суми основної заборгованості у розмірі 23821,50 гривень, у зв'язку з чим просив суд припинити провадження у справі в цій частині позову, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2013 року проти відповідної заяви Відповідача не заперечував.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2013 року підтримав надану заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення 23821,50 гривень основної суми заборгованості, та просив суд задовольнити її в порядку ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши надану заяву Відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення 23821,50 гривень основної суми заборгованості, дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на момент розгляду справи було сплачено частково суму основної заборгованості у розмірі 23821,50 гривень за спірним договором, що підтверджується платіжним дорученням №2144 від 11 квітня 2013 року. До того ж, відповідний факт сплати та зарахування заборгованості підтверджує і сам Позивач.

Враховуючи викладене, суд, роз'яснивши представникам сторін наслідки припинення провадження у справі, а саме, про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет, із тих же підстав, припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 23821,50 гривень, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2013 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням прийнятих судом уточнень, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2013 року проти уточнених позовних вимог не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

29 червня 2012 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (Позивачем) та Приватною промислово-торгівельною фірмою "Юсі" (Відповідачем) був укладений договір №71 про постачання теплової енергії. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, Енергопостачальна організація (Позивач) зобов'язався постачати споживачу (Відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.6.3. договору, Відповідач зобов'язався за 15 днів до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості необхідного обсягу теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії Відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання Відповідачем теплової енергії за період з листопада 2012 року по березень 2013 року підтверджується наступними актами надання послуг з постачання теплової енергії:

- акт №0071 від 30 листопада 2012 року на суму 23821,50 гривень;

- акт №0071 від 31 грудня 2012 року на суму 63588,86 гривень;

- акт №0071 від 31 січня 2013 року на суму 60809,22 гривень;

- акт №71 від 28 лютого 2012 року на суму 55867,61 гривень;

- акт №71 від 20 березня 2013 року на суму 13750,27 гривень.

Отже, Позивачем на адресу Відповідача було поставлено теплову енергію за спірний період загальною вартістю 218153,63 гривень. До того ж, даний факт підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01 січня 2013 року та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 квітня 2013 року.

Факт направлення вищевказаних актів на адресу Відповідача підтверджується супровідним листом №263 від 21 березня 2013 року та супровідним листом №19 від 08 січня 2013 року.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з листопада 2012 року по березень 2013 року включно утворилась заборгованість у розмірі 218153,63 гривень, яка до цього часу погашена частково на суму 23821,50 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію (вих.№264) від 21 березня 2013 року на адресу Відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 194332,13 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною. Доказів на підтвердження оплати відповідної заборгованості за спірний період Відповідач до суду не надав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 194332,13 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1418,80 гривень суми 3% річних та 472,52 гривень суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є невірними, а тому, перерахувавши їх, дійшов висновку про стягнення з Відповідача 1418,32 гривень суми 3% річних та 75,18 гривень суми інфляційних втрат, в стягненні решти суми штрафних санкцій суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної промислово-торгівельної фірми "Юсі" (61036, м.Харків, вул.Дизельна, 3/5, код ЄДРПОУ 21178268, р/р №26003300178 в АКБ "Меркурій", МФО 351663) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м.Лозова, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 38076191, п/р №26036300506899 в філії Харківського обласного управління АТ "ОщадБанк", МФО 351823) 194332,13 гривень основної заборгованості, 1418,32 гривень суми 3% річних, 75,18 гривень суми інфляційних втрат та 4392,94 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 0,48 гривень суми 3% річних та 397,34 гривень суми інфляційних втрат відмовити.

В частині стягнення 23821,50 гривень основної суми заборгованості провадження у справі №922/777/13-г припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29 квітня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/777/13-г