Рішення № 31024349, 22.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2013 р.Справа № 916/650/13

За позовом: Дочірньої компанії „ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ОДЕСЬКА ТЕЦ"

про стягнення 606473,91грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Нестерчук А.П. - довіреність;

Від відповідача: Попова Ю.Р. -довіреність;

Зуб О.Ю. -довіреність;

В судовому засіданні 22.04.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Зуб О.Ю. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Дочірня компанія „ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства „ОДЕСЬКА ТЕЦ" про стягнення заборгованість в розмірі 606473,91грн., яка складається з основного боргу в сумі 535222,27грн., пені в розмірі 27782,78грн, штрафу в сумі 37465,56грн., 3% річних в розмірі 4458,34 грн. та індексу інфляції в сумі 1544,96грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2013р. було порушено провадження по справі №916/650/13.

В судовому засідання 15.04.2013р., в порядку ст.. 77 ГПК України, проголошувалась перерва до 22.04.2013р.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти стягнення основного боргу, індексу інфляції та трьох відсотків річних. При цьому, відповідач зазначив, що оскільки підприємство з 15.06.2001р. знаходиться у стадії банкрутства та ухвалою суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ТОВ „Одеська ТЕЦ" вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 27782,78грн та штрафу у 37465,56грн. не визнає, з огляду на положення ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.04.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

28.05.2012р. між Дочірньою компанією „ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством „ОДЕСЬКА ТЕЦ" був укладений договір №14/12-143 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30 квітня 2032р., а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі - „реструктуризація"), що виникла у Боржника перед Кредитором за Договором поставки природного газу від 14.10.2010р. №06/10-1096 БО-23 (далі - Договір поставки природного газу).

Загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно п. 1.1 договору, складає 17924135,66грн. (сімнадцять мільйонів дев'ятсот двадцять чотири тисячі сто тридцять п'ять) грн. 66коп., що підтверджується Актом звірки розрахунків (п.2.1 договору).

Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованість (дані - Графік), Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню (п.2.2 договору).

Позивач вказує, що згідно графіку погашення заборгованості, станом на 04.02.2013р. відповідач повинен був сплатити 672155,10грн. Проте, ПАТ „Одеська ТЕЦ" свої зобов'язання щодо виконання умов договору виконало не в повному обсязі, перерахувало лише 136932,83грн.

На даний час заборгованість відповідача перед позивачем складає 535222,27грн., яка станом на теперішній час не відповідачем не сплачена.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. стало підставою для звернення Дочірньої компанії „ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Досліджуючи правомірність визнання відповідачем позову, суд виходить з норм ст.13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства „ОДЕСЬКА ТЕЦ", заборгованості в сумі 535222,27грн., є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог ДК "ГАЗ УКРАЇНИ" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 27782,78грн. пені, 37465,56грн. штрафу, 1544,96грн. інфляційних витрат та 4458,34 грн. 3% річних, суд зазначає наступне:

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Втім, статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

За приписами п. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ДК "ГАЗ УКРАЇНИ" НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача 27782,78грн. пені, 37465,56грн. штрафу за період з 01.06.2012р. по 01.02.2013р. не підлягають задоволенню, з огляду на те, що 15.06.2001р. господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ", яка до теперішнього часу розглядається судом та в рамках, якої було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "ОДЕСЬКА ТЕЦ".

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 18.12.2012р. по справі №5/34-09.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 4458,34 грн. нарахованих за період з 01.06.2012р. по 01.02.2013р. та інфляційних витрат у розмірі 1544.96 грн. нарахованих за період з вересня 2012р. по січень 2012р., суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ДК "ГАЗ УКРАЇНИ" НАК "Нафтогаз України" та стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 535222,27грн., 3% річних у розмірі 4458,34грн. та інфляційних у розмірі 1544,96 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 535222 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч двісті двадцять дві) грн. 27коп. боргу, 4458 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят вісім)грн. 34 коп. 3% річних, 1544 (одну тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 96коп. інфляційних та 10824 (десять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 51коп. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.04.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.