Рішення № 31024232, 25.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р.Справа № 916/774/13

За позовом: Публічне акціонерне товариство „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДВІСТ"

про стягнення 576918,43грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Отрох А.В. - довіреність;

Від відповідача: Дяков В.О. - довіреність;

В судовому засіданні 22.04.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Отрох А.В. - довіреність;

Від відповідача: Дяков В.О. - довіреність;

Суть спору: Позивач, публічне акціонерне товариство „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „ОДВІСТ" про стягнення заборгованості за договором поставки №20120216 від 16.02.2012р. в сумі 595097,32грн., яка складається з основного боргу в розмірі 524400грн., неустойки в сумі 58887,54грн. та проценти в розмірі 11809,78грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2013р. було порушено провадження по справі №916/774/13.

В судових засіданнях в порядку ст. 77 ГПК України, проголошувались перерви з 10.04.2013р. до 18.04.2013р. та з 18.04.2013р. до 25.04.2013р.

18.04.2013р. представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №20120216 від 16.02.2012р. в розмірі 576918,43грн., яка складається з основного боргу в розмірі 524400грн., пені в сумі 39544,92грн. та 3% в розмірі 12973,51грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог публічного акціонерного товариства „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК", згідно з вказаними уточненнями є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на той факт, що своїм листом від 09.07.2012р. повідомив відповідача про відтермінування строку поставки, також відповідач зазначає що підставою невиконання зобов'язань за договором стали обставини передбачені п.9.1 договору поставки від 16.02.2013р.

Крім того 10.04.2012р. представник відповідача звернувся до господарського суду з клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи № 815/876/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДВІСТ" до Держлікслужби України про скасування наказу №588 від 13.07.2012р. та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на той факт, що відповідно до специфікації №3 до договору №20120216 від 16.02.2012р. ТОВ „ОДВІСТ" зобов'язувалось поставити товар, а саме „Шпиці ін'єкційні з голками стерильні одноразового використання". Контейнер з відповідною продукцією прибув у Іллічівський порт, проте Товар не може бути ввезений на митну територію України, оскільки відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою КМ України №1497 від 09.11.2004р. ввезення на митну територію, реалізація та застосування в Україні медичних виробів дозволяється тільки після їх державної реєстрації, крім випадків, визначених МОЗ у встановленому порядку. Свідоцтво про державну реєстрацію виробів медичного призначення ТОВ „ОДВІСТ" припинено наказом Держлікслужби України №588 від 13.07.2012р. , про що відповідачу стало відомо з листів №16414-1.2/5.2/17-12 від 02.08.2012р. та №18320-1.3/5.1/17-12 від 30.08.2012. Відповідач 19.09.2012р. звернувся до Держлікслужби України з заявою про поновлення дії свідоцтв, однак рішення Держлікслужба у встановлені строки не прийняла. На даний час, Одеським окружним адміністративним судом розглядається справи № 815/876/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Одвіст" до Держлікслужби України про скасування наказу №588 від 13.07.2012р. та зобов'язання вчинити певні дії.

На думку відповідача наказ Держлікслужби України про припинення дії свідоцтва є неправомірним втручанням з боку влади в діяльність відповідача , що зробило неможливим виконання останнім своїх зобов'язань за договором, та прийняття Одеським окружним адміністративним судом рішення щодо скасування наказу №588 від 13.07.2012р. та зобов'язання вчинити певні дії може суттєво вплинути на обставини справи №916/774/13.

Судом відхилено вищезазначене клопотання, оскільки відповідач повинен був виконати свої зобов'язання за договором в строк до 21.06.2012р., а наказ про припинення свідоцтва був прийнятий 13.07.2012р. що свідчить про їх не пов'язаність.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.04.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

16.02.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ОДВІСТ" (Постачальник) та публічним акціонерним товариством „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" (Замовник) був укладений договір поставки №20120216 (далі - договір).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2012р. або його припинення у встановленому порядку.

Згідно п.1.1 договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику Товар в асортименті, кількості, за цінами та у строки, які зазначені у специфікації, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар. Умови та місце постачання: склад замовника м. Харків, Помірки, ПАТ „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" (п.1.2 договору).

Постачальник поставляє Товар згідно графіку поставки на рік. Графік поставки, узгоджується сторонами, наведений у додатку до договору. Додаток є невід'ємною частиною Договору (п.3.1 договору). Зобов'язання постачальника щодо Поставки Товару є виконаним у повному обсязі у момент, коли Товар переданий у розпорядження Замовника у місці, визначеному Сторонами - м. Харків, Помірки (п.3.4 договору). Термін поставки Товару складає 60-70 днів з моменту підписання специфікації обома Сторонами. У специфікації обов'язково вказується дата її підписання кожною із сторін (п.3.5 договору). Датою поставки вважається дата, вказана в товарній накладній (п.3.6 договору). Разом з Товаром Постачальник надає Замовнику видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат відповідності та паспорт на Товар (п.3.7 договору).

26.03.2012р. між сторонами була підписана Специфікація №3 до договору від 16.02.2012р. №20120216., умовами якої сторони погодили загальну кількість партії Товару, ціну та строки поставки. Згідно вказаної специфікації ТОВ „ОДВІСТ" повинно здійснити на адресу ПАТ„ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" поставку товару у кількості 690000 одиниць, на загальну суму 524400грн., у термін 60-70 календарних днів з моменту 100% попередньої оплати Товару.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „ОДВІСТ" 09.04.2012р. виставило позивачу рахунок - фактуру №215299 на суму 524400грн.

Позивач вказує, що на виконання своїх зобов'язань за договором поставки 12.04.2012р. згідно Платіжного доручення №1894 вказана сума була перерахована на розрахунковий рахунок ТОВ „ОДВІСТ".

Проте відповідача свої зобов'язання за договором поставки не виконав, так останнім днем, коли поставка повинна була здійснена є 21.06.2012р. (70 календарних днів), однак станом на теперішній час Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДВІСТ" поставку товару не здійснило.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором поставки №20120216 від 16.02.2012р.. щодо поставки товару публічне акціонерне товариством „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №20120216 від 16.02.2012р. в сумі 524400 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив перед позивачем виконання своїх зобов'язань за договором №20120216 від 16.02.2012р., що зумовило нарахування останнім неустойки в сумі 39544,92грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у випадку затримки передачі Товару більш ніж на 5 (п'ять) діб від дня, обумовленого сторонами, Постачальник сплачує Замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості сплаченого та непоставленого у строк Товару за кожний день затримки, але не більше вартості поставки.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми неустойки, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 39544,92грн. за порушення зобов'язань за договором поставки №20120216 від 16.02.2012р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 12973,51грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „ОДВІСТ" трьох відсотків річних в розмірі 12973,51грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так по перше, відповідач зазначає що листом №124 від 09.07.2012р. повідомив позивача про відтермінування строку поставки, в підтвердження чого надав до суду поштове повідомлення про отримання позивачем поштового відправлення від відповідача.

Проте суд не приймає надане поштове повідомлення як належний та допустимий доказ підтверджуючий факт отримання позивачем саме листа №124 від 09.07.2012р., оскільки опис вкладення відсутній, а в повідомлені не зазначена який саме документ надсилався позивачу.

По друге, відповідач посилається на положення пункту 9.1 договору поставки, відповідно умов якого сторони не можуть бути притягнуті до відповідальності за невиконання або неналежне виконання будь-якого з положень договору, якщо невиконання або неналежне виконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем виконавчої сторони, зокрема неправомірне втручання з боку влади.

Втім положення пунктів 9.4, 9.5 договору передбачено, що Сторона для якої внаслідок форс-мажору створилася неможливість виконання зобов'язань за договором, повинна негайно сповістити іншу сторону про початок і припинення обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань за цим договором; наявність та строки дії форс-мажорних обставин підтверджується Торговельно-промисловою палатою України.

Разом з тим, відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що невиконання умов договору з його боку, мало місце з огляду на дію форс-мажорних обставин, а також, доказів негайного повідомлення позивача про настання таких обставин.

Крім того, відповідач посилається на той факт що виконував умови договору про намір від 23.12.2011р., умовами якого передбачено зобов'язання позивача здійснити на протязі 2013-2012р. закупівлю продукції медичного призначення.

Суд зазначає, що посилання відповідача не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи доказів зобов'язання відповідача перед позивачем щодо поставки товару виникли саме за договором поставки №20120216 від 16.02.2012р., який є предметом розгляду відповідної справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ОДВІСТ" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б, код. 34994978) на Публічного акціонерного товариства „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" (61070, м. Харків, Помірки, код. 01973452) 524400 (п'ятсот двадцять чотири тисячі чотириста)грн. 00 коп. - основного бору, 39544 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири)грн. 92 коп. - неустойки, 12973 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три)грн. 51коп. - 3% річних та 11538 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 38 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29.04.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.