Постанова № 31023754, 30.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 5023/4155/12

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Полянського А.Г., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги ТОВ "Омбілік-Трейд" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 рокуу справі № 5023/4155/12господарського судуХарківської області за позовомУкраїнсько-американського СП у формі ТОВ "Каіс" доТОВ "Омбілік-Трейд"простягнення коштів за участю представників: від позивача -не з'явився від відповідача -не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року Українсько-американське СП у формі ТОВ "Каіс" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до ТОВ "Омбілік-Трейд" про стягнення 120000,00 грн. попередньої оплати, 2016,39 грн. 3% річних, 721,08 грн. інфляційних втрат та 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року у справі № 5023/4155/12 (суддя - Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Омбілік-Трейд" на користь Українсько-американського СП у формі ТОВ "Каіс" 120000,00 грн. попередньої оплати, 721,08 грн. інфляційних втрат, 2016,39 грн. 3% річних та 2454,74 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі № 5023/4155/12 (головуючий суддя - Слободін М.М., судді - Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Харківської області в частині відмови у стягненні 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами скасовано. У цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення місцевого господарського суду у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції в частині стягнення 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, ТОВ "Омбілік-Трейд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: ст. ст. 536, 549 та 625 ЦК України, а також порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 19.04.2013 року № 03-05/453 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Грейц К.В., судді - Бакуліна С.В., Поляк О.І.

22.04.2013 року представником позивача було надано відзив на касаційну скаргу, у якому він проти доводів касаційного оскарження заперечував та просив залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року розгляд касаційної скарги у даній справі було відкладено на 30.04.2013 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року № 03-05/483 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді - Бакуліна С.В., Поляк О.І.

Оскільки касаційну скаргу ТОВ "Омбілік-Трейд" на постанову суду апеляційної інстанції подано лише в частині стягнення спірної суми процентів за користування чужими грошовими коштами, виходячи з принципу диспозитивності, постанова Харківського апеляційного господарського суду у даній справі підлягає касаційному перегляду лише в межах її оскаржуваної частини відповідно до вимог заявника касаційної скарги.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2012 року між ТОВ "Омбілік-Трейд" (постачальник) та УАСП ТОВ "КАІС" (покупець) було укладено договір поставки № 3001КА, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання з поставки на користь позивача кукурудзи, врожаю 2011 року, у кількості 80,0 т +/- 5%, у строк до 16.02.2012 року.

Згідно з п. 4.1 договору ціна товару становить 1540,00 грн. за тону. Загальна сума договору складає 123200,00 грн. (без ПДВ) (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили порядок оплати товару: попередня оплата у розмірі 120000,00 грн., остаточний розрахунок - протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку непостачання товару у встановлений цим договором строк, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від даного договору у повному обсязі або частково відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві суму попередньої оплати протягом 1 банківського дня з моменту односторонньої відмови покупця від договору і сплатити на користь покупця штраф у розмірі 5% від суми отриманої попередньої оплати. Моментом односторонньої відмови покупця від договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

У випадку неповернення покупцеві суми попередньої оплати у строк, визначений у п. 6.2 цього договору, постачальник зобов'язується, окрім штрафних санкцій, передбачених цим договором, сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) у розмірі 0,25 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.3 договору).

Платіжним дорученням № 148 від 31.01.2012 року підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати за товар у розмірі 120000,00 грн.

Однак, в порушення умов договору, у встановлений строк товар відповідачем позивачу поставлений не був.

17.02.2012 року позивачем на адресу ТОВ "Омбілік-Трейд" було направлено лист № 95 від 17.02.2012 року з повідомленням про відмову від договору у повному обсязі та вимогою повернути спірну суму попередньої оплатити і сплатити передбачений п. 6.2 договору штраф у розмірі 6000,00 грн.

Встановивши, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу сплаченої суми попередньої оплати за товар у розмірі 120000,00 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення спірної суми передплати, інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання боржником з 21.02.2012 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог про стягнення 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, заявлених позивачем на підставі п. 6.3 договору, господарський суд першої інстанції зазначив, що за своєю правовою природою встановлені вищевказаним пунктом договору відсотки є пенею, а тому, посилаючись на закріплене ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України право суду зменшувати розмір неустойки, в цій частині у позові відмовив.

Переглядаючи вказане судове рішення в апеляційному порядку, Харківський апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 120000,00 грн. передплати, а також 721,08 грн. інфляційних втрат та 2016,39 грн. 3% річних, однак, вказавши про помилкове визначення місцевим господарським судом правової природи нарахованої позивачем на підставі п. 6.3 договору суми у розмірі 58500,00 грн., стягнув останню як проценти за користування чужими грошовими коштами згідно зі ст. 536 ЦК України, зауваживши при цьому й те, що п. 3 ст. 83 ГПК України передбачене право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, однак, не звільняти боржника від її сплати взагалі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що приймаючи рішення про відмову у стягненні з відповідача 58500,00 грн., місцевий господарський суд, визначивши їх як пеню, припустився порушення норм процесуального права, зменшивши її розмір повністю, проте зазначає, що апеляційний господарський суд, стягнувши вказану суму як проценти за користування чужими грошовими коштами, неправильно застосував норми матеріального права, що мало своїм наслідком неправомірне задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Так, в силу ст. 693 ЦК України , якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом наведених норм встановлені проценти є платою, яку згідно умов договору отримує покупець від продавця як за правомірне, так і за неправомірне користування останнім утриманими грошовими коштами.

Одночасно ч. 2 ст. 625 ЦК України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (неправомірне користування), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, в силу наведених норм вбачається, що за прострочення продавцем виконання обов'язку з повернення покупцю отриманої суми попередньої оплати за непоставлений товар (ст. 693 ЦК України) нарахування процентів у розмірі 3% річних здійснюється як санкція за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України тоді, коли інший розмір процентів відповідно до ст. 536 ЦК України не встановлений договором.

Якщо ж у відповідності до ст. 536 ЦК України розмір процентів встановлений договором, то і стягнення процентів згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України відбувається у цьому ж встановленому в порядку ст. 536 ЦК України розмірі.

Таким чином, застосування відповідальності у вигляді сплати процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, передбаченої ст. 625 ЦК України, та одночасне стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі, встановленому договором (ст. 536 ЦК України), є недопустимим, оскільки дані норми доповнюють одна одну і встановлюють одну і ту ж відповідальність.

Пунктом 6.3 договору у розділі "Відповідальність сторін" сторони погодили сплату процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) у розмірі 0,25 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зі змісту наведеного пункту договору слідує, що останнім сторони обумовили сплату процентів саме як відповідальність продавця за прострочення виконання ним обов'язку з повернення отриманої суми передоплати за непоставлений товар за кожний день прострочення.

Разом з цим, з огляду на вищевказані норми, проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, незалежно від їх розміру, слід обчислювати виходячи з їх річної ставки.

Оскільки правова природа пені, яка обчислюється за кожен день прострочення, та процентів, які обчислюються за річною ставкою, є різною, так само як і їх правове регулювання, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про встановлення сторонами у вказаному пункті договору розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у відповідності до ст. 536 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до відносин сторін по сплаті процентів підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3 % річних.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що положення договору не містять іншого погодженого сторонами розміру процентів, які підлягають сплаті продавцем на користь покупця як плата за користування грошовими коштами останнього, господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 58500,00 грн. процентів та припустився порушень норм матеріального права, одночасно стягнувши і 3% річних.

В силу п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, утім, не звільняти взагалі від її сплати шляхом відмови у позові в цій частині.

Крім цього, господарський суд зобов'язаний обмежити заявлену до стягнення суму пені її граничним розміром, встановленим ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", визначеним, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у п. 6.3 договору сторони лише мали намір встановити відсотки, що підлягали б сплаті у відповідності до ст. 536 ЦК України, однак, фактично погодилили відповідальності у вигляді сплати пені, а відтак правовідносини сторін підпалають під правове регулювання ст. ст. 230 - 232 ГК України, на підставі яких з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 7018,03 грн., розмір якої обчислений з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період з 02.03.2012 року (як те визначено позивачем) по 21.07.2012 року (згідно імперативних приписів ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ТОВ "Омбілік-Трейд" підлягає частковому задоволенню, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року в частині стягнення 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року у справі № 5023/4155/12 в частині відмови у стягненні 58500,00 грн. - скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення.

Оскільки вимоги про перегляд у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції у даній справі в іншій частині позовних вимог скаржником заявлені не були, тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави робити висновки про їх неоскаржувану частину.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Омбілік-Трейд" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року в частині стягнення 58500,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2012 року у справі № 5023/4155/12 в частині відмови у стягненні 58500,00 грн. скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з ТОВ "Омбілік-Трейд" на користь Українсько-американського СП у формі ТОВ "Каіс" 7018,03 грн. пені, 140,36 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Українсько-американського СП у формі ТОВ "Каіс" на користь ТОВ "Омбілік-Трейд" 757,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк