Рішення № 31021949, 29.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/22/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.13 Справа № 908/1063/13

За позовом Приватного акціонерного товариства „Агрофірма „ТРОЯНДА” (04123, м. Київ, вул. Осиповського, буд. 1-А)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОК-ПРОМЕНЕРГО” (адреса за ЄДР: 69083, м. Запоріжжя, вул. Юності, буд. 143; адреса за договором: 91033, м. Луганськ, вул. Шевченко, 3/52)

Про розірвання договору № 16/03 від 16.03.2013 року та стягнення 72 295 грн. 47 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства „Агрофірма „ТРОЯНДА” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОК-ПРОМЕНЕРГО” м. Запоріжжя (м. Луганськ), про розірвання договору № 16/03 від 16.03.2013 року та стягнення 72 295 грн. 47 коп., суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив розірвати, укладений з відповідачем, договір № 16/03 від 16.03.2013 року, стягнути з відповідача по договору поставки та монтажу насосного обладнання № 16/03 від 16.03.2010 року суму попередньої плати в розмірі 50 000 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 6 950 грн., суму 3 % річних в розмірі 4 249 грн. 31 коп. та суму штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами в розмірі 11 096 грн. 16 коп.

Позивач зменшив позовні вимоги, остаточно просить: розірвати, укладений з відповідачем, договір № 16/03 від 16.03.2013 року, стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 50 000 грн., 3 % річних за період з 16.02.2013р. по 16.04.2013р. (за 60 днів) в розмірі 246 грн. 57 коп.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

Розгляд справи відкладався.

29.04.2013 року розгляд справи продовжено і прийнято рішення.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 16241399 від 05.04.2013 року та Інформація Головного управління статистики у Запорізькій області № 15-09/907 від 04.04.2013 року, відповідно до яких відповідач знаходиться за адресою: 69083, м. Запоріжжя, вул. Юності, буд. 143.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.03.2013 року та про відкладення розгляду справи від 16.04.2013 року були направлені відповідачу як за адресою, вказаною в ЄДР, так і на адресу: 91033, м. Луганськ, вул. Шевченка, 3/52.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані позивачу з поштовими повідомленнями, що підтверджується виписками з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції, фіскальними чеками, Реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції та списками згрупованих поштових відправлень вид рекомендованих листів, поданих в Запоріжжя-1, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвала від 27.03.2013 року, яка направлялась відповідачу на адресу: 69083, м. Запоріжжя, вул. Юності, буд. 143, була повернута до суду поштовим відділенням з повідомленням на конверті „за зазначеною адресою організація не існує”.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.03.2013 року та про відкладення розгляду справи від 16.04.2013 року, які були направлені відповідачу на адресу: 91033, м. Луганськ, вул. Шевченка, 3/52, або поштове повідомлення про вручення даної ухвали відповідачу – не були повернуті суду.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду позивачем в позові, та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення ухвал сторонам по справі.

Позивач та відповідач, повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали, відповідач проти позову не заперечив.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 16.04.2013р., суд вважає, зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

16.03.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на поставку та монтаж насосного обладнання № 16/03, з додатками (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору позивач (замовник за договором) доручає, а відповідач (виконавець за договором) бере на себе зобов’язання по постачанню насосного обладнання в складі: насос марки 4 SR 12/29 виробництва Італійської фірми “Pedrollo”, та датчики захисту від сухого ходу, а також змонтувати вищезазначене насосне обладнання на свердловині позивача за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45, територія пам’ятки природи „Крістерова гірка”.

За умовами п. п. 2.2 та 2.3 договору, відповідач зобов’язався розпочати виконання робіт у строк до 23.04.2010 року за умови надходження авансового платежу, та здати роботи у строк до 30.04.2010 року.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що вартість виконуваних відповідачем робіт по даному договору складає 56 245 грн., у т.ч. ПДВ 9 374 грн. 67 коп.

Відповідно п. 3.2 договору позивач здійснює передоплату в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

Кінцевий розрахунок між сторонами проводиться на підставі Акта виконаних робіт на протязі п’яти банківських днів, що визначили сторони в п. 3.4 договору.

Згідно з п. 3.5 договору, акт виконаних робіт готує відповідач та передає позивачу.

На виконання умов договору, позивач 16.03.2010 року платіжним дорученням № 1390 перерахував відповідачу передоплату по спірному договору в сумі 50 000 грн. (ар. с. 24).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач взяті на себе зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, перерахував відповідачу грошові кошти за поставку насосного обладнання та його монтаж.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором не виконав належним чином, обладнання не поставив, його монтаж у визначені договором строки не провів, акт виконаних робіт не підготував і позивачу не передав.

Суду не було надано доказів виконання відповідачем зобов’язань перед позивачем щодо поставки та монтажу обладнання, підготовки акту виконаних робіт.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 49 від 08.02.2013р. щодо повернення суми сплаченої попередньої оплати. Претензія та докази її направлення відповідачу залучені до матеріалів справи (ар. с. 28-33).

Оскільки договором не передбачений строк повернення передплати, відповідач зобов’язаний повернути позивачу суму передплати у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто по 15.02.2013р. включно.

Доказів повернення грошових коштів в сумі 50 000 грн., на час розгляду справи в суді, відповідач суду не надав.

Таким чином , до моменту направлення претензії про повернення грошових коштів, у відповідача, відповідно до ст. 599 ЦК України існували обов’язки поставити обладнання та змонтувати його. А з моменту направлення претензії про повернення грошових коштів, у відповідача припинилось зобов’язання поставити обладнання, але виникли грошові зобов’язання, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов’язання - зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Грошове зобов’язання у відповідача виникло на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу (передплати) в сумі 50 000 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до п. 4.1 договору, за невиконання зобов’язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З вищевикладеного вбачається, що 3% річних підлягають оплаті за прострочення виконання лише грошового зобов’язання.

Оскільки відповідач по 15.02.2013р. включно грошові кошти не повернув позивачу, то починаючи з 16.02.2013р. він користувався грошовими коштами позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних з 16.02.2013р. по 16.04.2013р. (за 60 днів) в розмірі 246 грн. 57 коп.

Перевіривши розрахунок позивача та докази на його підтвердження, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 246 грн. 57 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 651 ЦК України також встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи встановлено факт істотного порушення умов договору відповідачем.

Частиною 2 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 року № 01-8/471, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року за № 01-06/1624/2011 (п. 5) та Постанові Верховного суду України № 22/110 від 19.09.2011р.

Враховуючи все вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

В зв’язку з зменшенням позивачем позовних вимог, відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір” та п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011, повернути із Державного бюджету України позивачу судовий збір у розмірі 524 грн. 73 коп.

Керуючись ст. ст. 22, 44 – 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Розірвати, укладений між Приватним акціонерним товариством „Агрофірма „ТРОЯНДА” м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВОСТОК-ПРОМЕНЕРГО” м. Запоріжжя, договір № 16/03 від 16.03.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОК-ПРОМЕНЕРГО” (адреса за ЄДР: 69083, м. Запоріжжя, вул. Юності, буд. 143; адреса за договором: 91033, м. Луганськ, вул. Шевченко, 3/52; код ЄДРПОУ 36323379; р/р № 26004018860001 в ВАТ КБ „Південкомбанк” в. м. Луганську, МФО 335946) на користь Приватного акціонерного товариства „Агрофірма „Троянда” (04123, м. Київ, вул. Осиповського, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 03359658; п/р № 260060133026 в АТ „Сбербанк Росії” м. Київ, МФО 320627) основний борг в сумі 50 000 грн., 3 % річних в сумі 246 грн. 57 коп., судовий збір в сумі 2 006 грн. 38 коп. Надати наказ.

Повернути Приватному акціонерному товариству „Агрофірма „Троянда” (04123, м. Київ, вул. Осиповського, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 03359658; п/р № 260060133026 в АТ „Сбербанк Росії” м. Київ, МФО 320627) судовий збір у розмірі 861 грн. 12 коп., сплачений платіжним дорученням № 406 від 05.03.2013 року.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству „Агрофірма „Троянда” (04123, м. Київ, вул. Осиповського, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 03359658; п/р № 260060133026 в АТ „Сбербанк Росії” м. Київ, МФО 320627) судового збору у розмірі 861 грн. 12 коп., сплаченого платіжним дорученням № 406 від 05.03.2013 року.

Оригінал платіжного доручення № 406 від 05.03.2013 року знаходиться в матеріалах справи № 908/1063/13.

Повне рішення складено: 29.04.2013р.

Суддя Л.С. Місюра