Постанова № 31021576, 24.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року 810/1656/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Клименка Є.Г.,

представника відповідача - Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Авега» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

4 квітня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Авега» (ТОВ «ТД Авега») із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання дій протиправними.

Зазначали, що перевірка товариства проведена за відсутності дотримання підстав, порядку та умов її здійснення, у ході перевірки не досліджувалися первинні документи позивача, дії посадових осіб, що виявились у відображені в акті перевірки висновку про фіктивність правочинів не узгоджуються із вимогами законодавства.

Посилаючись на порушення Інспекцією положень Податкового та Цивільного кодексів України просили:

визнати протиправним та скасувати наказ № 293 від 29 березня 2013 року про проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за листопад 2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «Азимут-Трейд»;

визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення відповідної перевірки;

визнати протиправними дії відповідача щодо складання висновків, зазначених в Акті перевірки № 200/22-2/37756905 від 29.03.2013 та щодо складання такого Акта.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, стверджував правомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки ТОВ «ТД-Авега», підкреслював, що рішень, якими б позивачу визначались податкові зобов'язання, податковий орган не приймав, а Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТД-Авега» є юридичною особою, зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, має свідоцтво платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі (а.с.7-8), тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Як видно з Акта, на підприємстві у період з 29 березня 2013 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання податкового законодавства за листопад 2012 року по взаємовідносинах із ТОВ «Азимут-Трейд», за висновками якої, ТОВ «ТД-Авега» порушено вимоги ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України.

Було констатовано укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за листопад 2012 року.

Підставою такої перевірки став Акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 30 січня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Азимут Трейд».

Так, 25 січня 2013 року на адресу позивача направлено лист ДПІ щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам із ТОВ «Азимут-Трейд» за листопад 2012 року. 19 лютого 2013 товариством надано відповідь із копіями документів на підтвердження операцій поставки.

11 лютого 2013 року податковою інспекцією надіслано ще один запит про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин позивача із ТОВ «Азимут-Трейд». 26 лютого 2012 року ТОВ «ТД-Авега» до податкової інспекції надано відповідь на нього.

У судовому засіданні представник ДПІ заявив, що на день судового розгляду за результатами перевірки позивача жодних податкових повідомлень-рішень, якими б визначались податкові зобов'язання позивача чи застосовувались до нього штрафні (фінансові) санкції, податковим органом не приймались.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо дотримання порядку і умов проведення перевірки, суд виходить із наступного.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами статті 79 такого Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За змістом підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що ТОВ «ТД Авега» дійсно надало відповідь на два запити податкового органу, представник відповідача у судовому засіданні не зміг конкретизувати, що саме подано не було, лише вказав, що із отриманих відповідей реальність господарської операції встановити виявилось неможливим.

А отже, належного обґрунтування дій Інспекції з питань підстав видання наказу про перевірку, проведення перевірки, пов'язаних із нею дій податковий орган не навів.

Разом із тим, наказ податкового органу щодо проведення перевірки позивача є актом індивідуальної дії. Однак, на день розгляду справи перевірку фактично проведено, а наказ щодо її проведення є реалізованим і вичерпав свою дію.

Вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані судом чи іншим органом як не можуть бути скасовані будь-які події минулого.

Таким чином вимога про скасування акта індивідуальної дії, що вичерпав свою дію, задоволенню не підлягає, оскільки не може призвести до захисту прав позивача. Тобто останнім обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу, що виявились у проведенні перевірки позивача і відображенні в акті перевірки певних висновків з приводу виявлених порушень, з якими позивач не погоджується, суд назначає наступне.

В судовому засіданні представник позивача не зміг надати суду пояснення в чому саме полягає порушення його прав та які юридичні наслідки рішень, дій чи бездіяльності податкового органу суд має усунути. При цьому зазначив, що за результатами перевірки податкові органи будуть здійснювати перевірки його контрагентів, що матиме негативний вплив на ділові зв'язки позивача.

Судом встановлено, що відповідачем податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань за результатами перевірки не приймалось.

Суд підкреслює, що акти ревізій, документальних перевірок, висновки посадових осіб контролюючих органів, викладені в актах перевірок, інші дії, вчинені у процесі чи за результатами перевірки, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Це означає, що права позивача у зв'язку з відображенням посадовими особами податкового органу в акті перевірки певних висновків не тягнуть за собою порушення права позивача.

Як передбачає стаття 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За нормами статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як вже зазначалось, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі статтею 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За правилами статті 83 цього Кодексу для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Відповідно до пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

Таке рішення податковим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення є рішенням суб'єкта владних повноважень, з яким пов'язується виникнення правових наслідків щодо платника податків.

За положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За визначенням статті 3 цього Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За нормами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення (дія), які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, не підлягають розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру та не порушують у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України відповідних прав, свобод, інтересів.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги особи можуть бути задоволені за умови, якщо такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладання на нього певних обов'язків.

У цій справі пред'явлено вимогу щодо оскарження рішення та дій, які не створюють правових наслідків для позивача. Тобто відсутній матеріально-правовий предмет спору у вигляді спірних відносин, що виникли внаслідок певної поведінки суб'єкта владних повноважень.

Отже, у такому випадку порушене право відсутнє, тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 квітня 2013 р.