Постанова № 31020999, 25.04.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 221/4053/2012

Провадження 2/232/1531/12

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Вавшко Н.С.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представників позивачів ОСОБА_2, та ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним рішення Вінницької міської ради,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 із позовом до Вінницької міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень Вінницької міської ради про передачу земельних ділянок в приватну власність в частині передачі у власність земельної ділянки по вул.. Московська,38 в м. Вінниці ОСОБА_5 Позовні вимоги мотивували тим, що позивачі є співвласниками будинковолодіння по вул. Московській,40 в м. Вінниці на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22.03.1993 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.02.1997 року. Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці розміром 500 кв.м., що була відведена чоловікові ОСОБА_1, та батькові ОСОБА_7 - ОСОБА_8, відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.07.1957 року №18/872.

В 2011 році позивачі намагались скористатись своїм правом на приватизацію земельної ділянки, але виготовивши 04.04.2012 року кадастровий план, їм стало відомо, що із земельної ділянки, яка перебувала у їх користуванні, 0,0017 га. передано в приватну власність третій особі, а саме ОСОБА_5, після чого вони звернулись до відповідача про надання копій документів на підставі чого розроблялась технічна документація, яка в подальшому була підставою для передачі у власність третій особі земельної ділянки, яка з 1957 року перебувала в користуванні позивачів. Однак від Вінницької міської ради позивачі отримали відмову у наданні інформації, у звязку із її конфіденційним характером. Позивачі вважають, що передача частини земельної ділянки у власність третій особі порушує їх права щодо володіння, користування та розпорядження будинковолодінням, оскільки унеможливлює нормальний проїзд до будинковолодіння та позбавляє власників будинку частини земельної ділянки, яка їм необхідна для обслуговування будинку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В ході судового розгляду справи позивачі звернулись до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просили визнати протиправним п.3 рішення 2 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 25.05.2006 року № 82 «Про передачу земельних ділянок в оренду» та п.4 рішення Вінницької міської ради 7 сесії 5 скликання від 10.11.2006 року №540 «Про передачу земельних ділянок у власність і оренду та внесення змін в п.п. 7,8,9 рішення міської ради від 04.07.2005 року №238». Заяву мотивували тим, що при передачі відповідачем земельної ділянки, що розташована по вул.. Московська,38 в м. Вінниці, ОСОБА_5, в оренду та у власність, з ними не погоджувались межі суміжних земельних ділянок. Вказують, що оскаржувані рішення, порушують їх права щодо володіння, користування та розпорядження будинковолодінням, оскільки набута на праві власності ОСОБА_5, частина земельної ділянки, площею 0,0017 га., що розташована по вул.. Московська, 38 в м. Вінниці, унеможливлює нормальний проїзд до будинковолодіння позивачів та позбавляє їх частини земельної ділянки, яка їм необхідна для обслуговування будинку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представники позивачів ОСОБА_2Д, ОСОБА_3, уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Вінницької міської ради - ОСОБА_4, під час розгляду справи, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6, під час розгляду справи позовні вимоги не визнали та заперечили проти їх задоволення в повному обсязі.

З»ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд

приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.07.1957 року рішенням №18/872 виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих виділено ОСОБА_8 присадибну ділянку в кварталі №86, площею 500 кв.м. під індивідуальне житлове будівництво одноповерхового житлового будинку із складу земельного користування гр. ОСОБА_9 по вул. Московській з виділеним проїздом через його двір (а.с.8).

22.03.1993 року рішенням Староміського районного суду м. Вінниці задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про розподіл житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_1 виділено на праві приватної власності 47/100 часток будинку, в тому числі приміщення І-кухня з ганком, І-І, І-2-кімнати, Б-сарай з погребом, Б-2, Б-3 сараї, В- вбиральня. ОСОБА_8 на праві приватної власності присуджено 53/100 часток цього ж будинку, в тому числі приміщення І-3, І-4 кімнати, Б-1- сарай з погребом (а.с.6).

12.02.1997 року державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, який помер 19.07.1996 року. Спадкоємцем померлого визнано його сина ОСОБА_7. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається із 53/100 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться у м. Вінниці, по вул. Московській № 40. На земельній ділянці розташовані: житловий будинок з прибудовою саманний, обкладений цеглою, житловою площею 56,2 кв.м., позначений на плані літерою «А», хлів «Б», льох «п/Б», вбиральня «В», хлів «Б1», хлів «Б2», огорожа «№1» (а.с.7).

12.02.2003 року між ОСОБА_10, ОСОБА_11

Йосипівною, з однієї сторони, та ОСОБА_5, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу цілого житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по вул. Московській,38 в м. Вінниці. На земельній ділянці розташовані: житловий будинок, зазначений на плані під літерою «А», з прибудовою, цегляний до 1940 року побудови, житловою площею 52,7 кв.м., прибудова «А1», сіни «а», ганок з зонтом, сараї «В», «б», «б», погріб з шиєю «Д», вбиральня «Е», літня кухня «Ж», сіни «ж», огорожа №1 (а.с.40).

25.05.2006 року рішенням 2 сесії 5 скликання Вінницької міської ради №82 передано ОСОБА_5 земельну ділянку по вул. Московській,38, загальною площею 2373 кв.м. в короткострокову оренду, строком на 4 роки 10 місяців, із них 1000 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в тому числі 179 кв.м., що знаходяться в межах «червоних ліній» (без права подальшої забудови), 810 кв.м. під городництво, 563 кв.м. для ведення садівництва, відповідно до договору оренди (а.с.41).

Договір оренди земельної ділянки, площею 0,0563 га, для ведення садівництва зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.09.2006 року за №040600300206 (а.с.149-153).

Договір оренди земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.09.2006 року за №040600300205 (а.с.43-48).

Договір оренди земельної ділянки, площею 0,0810 га, для ведення садівництва зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.09.2006 року за №040600300207.

15.07.2007 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_5

Іванівною укладено угоду про розірвання договору оренди землі, відповідно до якої у звязку із безоплатною передачею у приватну власність земельних ділянок сторони прийшли до згоди припинити дію договорів оренди земельних ділянок від 01.09.2006 року № 040600300205 та від 01.09.2006 року № 040600300206 (а.с.83 із зворотної сторони).

Крім того, 15.10.2007 року на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 10.11.2006 року №540 видано ОСОБА_5 Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 495001, розташовану по вул. Московській, 38 в м. Вінниці, загальною площею 0,0563 га для ведення садівництва (а.с.43).

Крім того, 15.10.2007 року на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 10.11.2006 року №540 видано ОСОБА_5 Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 389000, розташовану по вул. Московській, 38 в м. Вінниці, загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.61).

Загальна площа переданих у приватну власність земельних ділянок становить 1563 кв.м.

Крім цього, в судовому засіданні також встановлено, що право власності на 47/100 часток житлового будинку по вул. Московській, 40 в м. Вінниці перейшло до ОСОБА_1 у 1993 році, після набуття законної сили рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22.03.1993 року (а.с.6).

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України(в редакції 1992 року)

при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів. Право власності або право користування земельною ділянкою у вказаних випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 23 Земельного кодексу України(в редакції 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Разом із правом власності на частину будинковолодіння до позивача ОСОБА_1 мало б перейти право користування частиною земельної ділянки, яка була виділена 08.07.1957 року рішенням №18/872 виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих ОСОБА_8. Однак, відповідно до норм чинного на той час земельного законодавства ОСОБА_1 не звернулась до Вінницької міської ради для отримання державного акту на право користування земельною ділянкою, а тому її право на користування земельною ділянкою, яка була виділена її чоловікові не посвідчене жодним документом, як того вимагав Земельний кодекс України в редакції 1992 року.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_7, який був єдиним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_8, успадкував 53/100

часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Московській,40 в м. Вінниці у 1997 році, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Разом із правом власності на частину будинковолодіння до нього мало б перейти і право користування земельною ділянкою, однак за умови його належного посвідчення місцевою Радою народних депутатів. У матеріалах справи немає жодних відомостей про те, що позивач належним чином посвідчив своє право, внаслідок чого до нього перейшло право користування земельною ділянкою, яка виділялась його батькові.

Крім того, у позовній заяві позивачі обґрунтовують свою позицію щодо переходу права користування земельною ділянкою у звязку із набуттям права власності на житловий будинок на підставі норм ст. 377 ЦК України в редакції 2003 року, але судом встановлено, що перехід права власності на частини будинковолодіння відбувся у 1993 та 1997 роках відповідно, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України 2003 року. Відповідно до ст. 5 ЦК України в редакції 2003 року акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачі належним чином не оформили своє право користування земельною ділянкою, яка була виділена ОСОБА_8, після його смерті, і продовжують нею користуватись без належної правової підстави. Разом з тим, позивачами не надано доказів того, що набута третьою особою у власність земельна ділянка, унеможливлює проїзд до їх будинковолодіння. Крім того, оскільки позивачі не є субєктами права користування, так як не посвідчили таке право у встановленому чинним на той час законодавством порядку, тому суд не вбачає порушених прав позивачів щодо користування земельною ділянкою по вул. Московській, 40 в м. Вінниці.

Згідно ст.12 ч.1 ЗК України(в редакції 2002 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно ст.116 ч.1 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права

власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

В даному випадку орендодавець Вінницька міська рада та орендар - ОСОБА_5 у передбаченому законом порядку припинили право користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди у звязку із переданням земельних ділянок у власність ОСОБА_5, що підтверджується копією відповідного договору.

В подальшому третьою особою ОСОБА_5 були виконані вимоги чинного земельного законодавства, щодо отримання у власність земельних ділянок, а також реєстрації своїх прав.

Також, судом встановлено, що посилання позивачів на норми ст. 198 ЗК України щодо погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та землекористувачами, та на необхідність погодження меж відповідно до спільного наказу Держкомзему України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15.06.2001 року за № 97/298/124 не є обґрунтованим, оскільки перший нормативний акт регулює відносини між землекористувачами, а позивачі такими не є, що було встановлено під час судового розгляду, а другий підзаконний нормативний акт встановлює розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, а не порядок передання земельних ділянок і власність фізичним особам.

Крім того, відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Відповідно до ч. 1 ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти та інші акти у формі рішень.

Частиною 2. ст. 377 ЦК України визначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічні правові позиції закріплені і ч. 2 ст.120 ЗК України.

Позивач ОСОБА_1 обгрунтовує позовні вимоги тим, що протокол погодження меж земельної ділянки за адресою м.Вінниця, вул.Московська,38, вона не підписувала та згоди недавала. Посилається на п.5.2. Наказу Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства фінансів та Міністерства економіки № 97/298/124 від 15.06.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001р. за № 579/5770. Дане посилання позивача є безпідставним, оскільки вказаний наказ регулює питання розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, що застосовуються державними органами земельних ресурсів та які рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України.

Однак ст.56 Закону України «Про землеустрій» визначено, що технічна

документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: пояснювальну записку, технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб, матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Також, ст.118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни,

зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Таким чином, такого документу як протокол погодження меж, технічна документація із землеустрою що посвідчує право на земельну ділянку не містить та Земельним кодексом не передбачена.

Встановлення меж передбачено при виготовлені технічної документації із

землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою «Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею» затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999р. № 43.

Згідно п.1.4. вищезазначеної інструкції визначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Отже, встановлення меж здійснюється виключно після прийняття рішення суб?єктом владних повноважень щодо передачі у власність земельної ділянки до видачі державного акта.

Крім того, протокол погодження меж визначений ЗК України, зокрема ст. 193 ЗК України визначає, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Згідно ст. 196 ЗК України державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

Стаття 198 ЗК України, регламентує, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до вимог ст.ст. 125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, процедура погодження межі може проходити лише на етапі визнання факту виникнення права власності на землю, тобто з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, прийняття рішення субєктом владних повноважень щодо передачі земельної ділянки у власність передує державній реєстрації і не передбачає погодження меж із суміжними землевласниками та землекористувачами (ст. 118 ЗК України визначає перелік документів, які подаються на розгляд органів місцевого самоврядування) в яких відсутній такий документ як протокол погодження меж, не входить відповідний документ і до складу технічної документації.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії Вінницької міської ради є законними, а позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_7 такими, що не підлягають до задоволення.

Питання судових витрат слід вирішити в порядку ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладене та керуючись, ст. ст. 26 п. 34, 59 ч.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст..56 Закону України «Про землеустрій» , ст.ст.12, 116, 93, 118, 198 ЗК України(в редакції 2002 року), ст. ст. 23,30 ЗК України(в редакції 1992 року), ст.ст. 17,87,158-167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7 до Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним рішення Вінницької міської ради - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачами.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного

адміністративного суду Вінницької області протягом десяти днів після її проголошення.

Суддя:В.В. Антонюк