Рішення № 31020375, 25.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2013 року Справа № 913/805/13-г

Провадження №2/913/805/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 5065068 грн. 57 коп.

суддя Седляр О.О.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Челноков О.В., довіреність № 91 від 24.12.2012, головний юрисконсульт відділу претензійно-правової роботи;

від відповідача - Бублєйніков О.Л., довіреність № 5 від 01.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основний борг у розмірі 4850400 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 214668 грн. 57 коп. за договором про надання послуг з транспортування нафти № 78-10 К від 14.04.2010.

У судовому засіданні, 11.04.2013 року, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача: основний борг у розмірі 4850400 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 288421 грн. 24 коп. Оскільки дана заява відповідає нормам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, то суд її прийняв до розгляду.

Таким чином, позовними вимогами є: стягнути з відповідача основний борг у розмірі 4 850 400 грн. та пеню у розмірі 288 421 грн. 24 коп. за договором про надання послуг з транспортування нафти № 78-10 К від 14.04.2010.

В обґрунтування даних позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до умов договору відповідачем не здійснено передоплату за листопад - грудень 2012 року на загальну суму 4 850 400 грн., яку він просить суд стягнути на свою користь.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за прострочення платежу пеню у розмірі 288 421 грн. 24 коп. за період з 29.10.2012 по 05.03.2013, яку він теж просить суд стягнути на свою користь.

Відповідач відзивом на позовну заяву б/д, б/н, який здано у судовому засіданні 11.04.2013, позовні вимоги відхилив, посилаючись на наступне:

- з огляду на умови Договору (п.6.3), а також враховуючи положення ст.ст. 598, 599 ЦК України, починаючи з 01.01.2012 зобов'язання, передбачені умовами Договору, були припинені, у зв'язку з закінченням строку дії Договору, а також з його фактичним виконанням;

- враховуючи коригування відповідачем гарантованих обсягів нафти (до 0,00 тн.), позивачем у листопаді-грудні 2012 року жодних послуг не надавалось, а також припинення наданням відповідачем послуг за договором в цей період, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості задоволенню не підлягають;

- зазначений у Договорі (п.1.1 п.3.9) тариф відповідачем сформовано з порушенням вимог, викладених підпунктом «Б» п.3.6.1 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.09.2005 № 88 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування нафти магістральними трубопроводами», тобто без дотримання принципу забезпечення відшкодування виправданих витрат та отримання обґрунтованого прибутку при здійсненні додаткових робіт.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, заслухавши представників сторін під час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

14.04.2010, Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» та Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» уклали договір про надання послуг з транспортування нафти № 78-10К (далі - Договір).

Відповідно до вимог п.4 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у червні 2011 року, позивач у справі, змінив найменування з «Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» на «Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта», про зазначено сторонами у п.1 додаткової угоди № 2 від 12.07.2011 до Договору про надання послуг з транспортування нафти № 78-10К від 14.04.2010.

Згідно з п.1.5 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» зазначено, що Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта».

Пунктом 1.1 укладеного сторонами Договору передбачено, що Виконавець (позивач у справі) зобов'язаний надати Замовнику (відповідачу у справі) послуги з резервування виробничих потужностей, транспортування нафти системою магістральних нафтопроводів Виконавця територією України і послуги з приймання, здавання та оперативного зберігання нафти в системі нафтопроводів Виконавця в обсягах, визначених умовами Договору, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги Виконавця в термін та в порядку, що визначені умовами Договору.

Відповідно до умов п.1.2 додаткової угоди № 3 від 19.12.2011 до Договору сторонами зазначено, що гарантовані (зарезервовані виробничі потужності) обсяги нафти, що здаватимуться відповідачем в систему магістральних нафтопроводів позивача для подальшого транспортування складають:

- у листопаді 2012 року - 150 000 тн. на суму 1 692 000 грн.,

- у грудні 2012 року - 280 000 тн. на суму 3 158 400 грн.

За умовами п.3.1 договору сторонами передбачено, що відповідач здійснює 100% передоплату за послуги позивача шляхом банківського переказу на його рахунок.

На виконання умов п.3.1 договору, позивачем надано відповідачеві для оплати рахунок-фактури від 23.10.2012 № 53 та від 20.11.2012 № 58 на загальну суму 4 850 400 грн., оплату яких останнім не здійснено до наступного часу (а.с. 18-19).

Пунктом 3.9 договору передбачено, що у випадку якщо у звітному періоді відповідач взагалі не надав для транспортування обсягів нафти, передбачених п.1.2 договору, його передоплата буде вважатися оплатою послуг позивача з резервування виробничих потужностей для надання транспортних послуг відповідачеві.

Крім того, даним пунктом сторонами передбачено, що кінцевий розрахунок за послуги позивача проводиться на підставі акта виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків, що надається позивачем відповідачеві не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Пунктом 3.10 умов вищезазначеного договору зазначено, що якщо акт виконаних послуг та звірки не буде підписаний відповідачем та позивачем не буде отримана мотивована відмова по факсимільному зв'язку протягом 10-ти календарних днів з моменту одержання цього акту, послуги позивача за звітний період відповідачем вважаються прийнятими.

Відповідач всупереч даним умовам Акти виконаних послуг за період з листопада по грудень 2012 року не підписав та мотивованої відмови позивачеві не надав.

Претензія позивача від 08.02.2013 № 14-00/17/556 щодо здійснення передоплати, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності з умовами п.4.2 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань по передплаті та/або оплати послуг відповідачем сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаних платежів за кожний день прострочення але не більш подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який нараховувалась пеня.

У зв'язку з невиконання відповідачем зобов'язань по передоплаті позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 288 421 грн. 24 коп.( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх частково виходячи з наступного.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі, 14.04.2010, укладено договір про надання послуг з транспортування нафти № 78-10К (з додатковими угодами) (далі - договір).

Доводи відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, щодо припинення договірних зобов'язань з 01.01.2012, у зв'язку з закінченням строку дії договору, а також його фактичним виконанням, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Пунктом 6.3 укладеного сторонами договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 22.12.2010) передбачено строк дії договору до 31.12.2011.

Позивачем у справі надана копія додаткової угоди № 3 від 19.12.2011 до договору, відповідно до п.2 якої передбачено продовження дії договору до 31.12.2012, а також визначені обсяги поставки нафти у квітні-вересні 2012 року у розмірі 1900000 тн.

Листом від 24.01.2012, який надісланий на адресу позивача у справі, відповідач визнає факт підписання ним додаткової угоди № 3 до договору та погодження ним обсягів транспортування нафти на 2012 рік.

Пунктом 6.5 укладеного сторонами договору передбачено, що до отримання оригіналів документів, які підписуються сторонами, вони будуть керуватися копіями, які отримані засобами факсимільного зв'язку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає що на даний час сторони керуються факсимільною копією додаткової угоди № 3 до договору наданою відповідачем позивачеві, що не протирічить п. 6.5 укладеного сторонами договору та яка всупереч твердженням відповідача є діючою.

Доводи відповідача щодо недійсності укладеної сторонами додаткової угоди № 3 до Договору спростовуються матеріалами справи, у тому числі листами від 03.01.2012 № 84/100000-1017, від 17.01.2012 № 14-03/30/223, від 24.01.2012 № 84/100000-0027.

Таким чином, договір про надання послуг з транспортування нафти 78-10К від 14.04.2010 є діючим на 2012 рік.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до умов п.3.1, укладеного сторонами договору, сторонами передбачено, що відповідач здійснює 100% передоплату за послуги позивача шляхом банківського переказу на його рахунок до 28 числа місяця, що передує місяцю надання послуг, на підставі рахунку, виставленого позивачем відповідачеві. Позивач до 26 місяця, що передує місяцю надання послуг відповідачеві, виставляє рахунок на здійснення передоплати і направляє його факсимільним зв'язком.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов п.3.1 договору, позивачем надано відповідачеві для оплати рахунок-фактури від 23.10.2012 № 53 та від 20.11.2012 № 58 на загальну суму 4850400 грн. 00 коп., які відповідачем не оплачені.

Пунктом 3.9 договору сторонами передбачено, що у випадку якщо у звітному періоді відповідач взагалі не надав для транспортування обсягів нафти, передбачених п.1.2 договору, його передоплата (п.3.4 договору) буде вважатися оплатою послуг позивача з резервування виробничих потужностей для надання транспортних послуг відповідачеві.

Кінцевий розрахунок проводиться на підставі акта виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків, які відповідачем, всупереч укладеному договору підписані не були.

Посилання відповідача на невідповідність сформованого позивачем тарифу, п.3.6.1 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.09.2005 № 88 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування нафти магістральними трубопроводами», є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Аналогічні положення містяться і ст. 180 Господарського кодексу України.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Як вбачається з матеріалів справи, п.п. 3.2-3.4 укладеного сторонами Договору визначено, що тариф на послуги з транспортування нафти за маршрутом, визначеним п.1.1 договору, становить 11,28 грн. за одну тн. нетто, здану в кінці маршруту транспортування, в тому числі ПДВ за ставкою 20% в розмірі - 1,88 грн. Тариф на послуги з приймання, здавання та оперативного зберігання обсягів нафти в системі нафтопроводів позивача становить 0,96 грн. за одну тн. нетто нафти, яка підлягає здаванню відповідачу на ПЗД «Лисичанськ», в тому числі ПДВ за ставкою 20% в розмірі - 0,16 грн. Розмір щомісячної передоплати за послуги з транспортування нафти визначається як добуток обсягу нафти, який визначений п.1.2 договору та тарифу на послуги з транспортування нафти, який визначений п.3.2 договору.

Тобто, при укладанні договору про надання послуг з транспортування нафти № 78-10К від 14.04.2010, сторони дійшли згоди про застосування вільних цін за надані послуги, що не суперечить чинному законодавству.

При цьому слід зазначити, що послуги з резервування виробничих потужностей для надання транспортних послуг з транспортування нафти не підлягають державного регулюванню.

Тобто, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка створилась за договором № 78-10К від 14.04.2010 за період з листопада по грудень 2012 року у розмірі 4850400 грн. 00 коп., відповідають умовам договору та положенням чинного законодавства.

Враховуючи обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу, нарахована позивачем пеня у відповідності до умов п. 4.2 договору є обґрунтованою, та підлягає стягненню з відповідача частково у сумі 288421 грн. 22 коп., оскільки відповідно до розрахунку позивача, доданого до заяви про збільшення позовних вимог є арифметична помилка, а саме: пеня за несплату з 06.03.2013 по 11.04.2013 становить 48 024 грн. 98 коп. (згідно розрахунку суду), а не 48 025 грн., як зазначено позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4 850 400 грн. та пені у розмірі 288 421 грн. 22 коп., в решті у задоволенні вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у розмірі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» м. Лисичанськ Луганської області, вул. Свердлова, 371, офіс 1-А, ідентифікаційний код 32292929 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, ідентифікаційний код 31570412 заборгованість у розмірі 4 850 400 грн., пеню у розмірі 288 421 грн. 22 коп., судовий збір у розмірі 68 820 грн., видати позивачу наказ після набрання даним рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог у розмірі пені 0 грн. 02 коп., відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Дата підписання рішення - 30.04.2013.

Суддя О.О. Седляр