Ухвала суду № 31019946, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-10587/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника відповідача Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-10587/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-ГОФРОПАК"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

29 листопада 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Гофропак" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000172211 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3361496,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 3089582,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 271914,50 грн.).

Скасовано податкове повідомлення-рішення№0000182211 від 23.04.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 191130,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47782,50 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення податкове повідомлення-рішення №0000182231 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем штрафна санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 3008,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000192211 від 23.04.2012р. про зменшення суми від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 54820,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення№0000202211 від 23.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4063534,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 3627920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 435614,50 грн.).

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на надання судом першої інстанції неналежної оцінки доказам, неповне встановлення обставин справи, зокрема судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що на час проведення податковим органом перевірки ТОВ "АСС-Гофропак" не надано затверджені належним чином норми списання відходів (поворотних та безповоротних) матеріалів при виробництві готової продукції, що слугувало підставою вважати матеріали, які були використані при виробництві продукції, але не увійшли до її складу, такими, що не використані у господарській діяльності та їх вартість не може включатись до складу валових витрат та податкового кредиту. У зв'язку з цим, податкова звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток за період, що перевірявся, ТОВ "АСС-Гофропак" сформована з порушенням норм чинного податкового законодавства.

Позивачем до перевірки надано договір про надання послуг від 01.07.2008 року №ПС-064усл., укладений між ТОВ "АСС-Гофропак" та ТОВ "АСС-Харківпласт" щодо виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, який не містить істотних умов, що дають можливість визначити спосіб виконання послуг, зокрема: ціни послуги, одиниці виміру та інших, а також не надано підтверджуючих документів щодо наявних у виконавця потужностей для виконання робіт.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "АСС-Гофропак" на виконання вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність заявлених вимог щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовувалось сторонами, що Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "АСС-Гофропак", за результатами якої було складено акт перевірки №119/23-304/35070443 від 03.04.2012р. "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "АСС-Гофропак", код ЄДРПОУ 35070443, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011 року".

Перевіркою встановлено відображення позивачем у податковій звітності витрат по придбанню сировини для виробництва гофрованого картону в складі витрат на придбання (робіт, послуг) - валових витрат. Між тим, оскільки на підприємстві позивача відсутні затверджені належним чином норми списання відходів (поворотних та безповоротних), неправомірним на думку відповідача є віднесення витрат на придбання матеріалів, які не увійшли до складу готової продукції, до валових витрат, а також формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "АСС-Гофропак" в періоді, який перевірявся, було виробництво та реалізація гофрованого картону, паперової та картонної тари.

Виготовлення картонних ящиків позивачем здійснюється відповідно до Технічних умов "ГОСТ 10700-97 "Макулатура паперова та картонна. Технічні умови", затверджені директором ТОВ "АСС-Гофропак" (т. 1 а.с.200-203).

Позивачем по виробничим процесам виготовлення картонної та паперової продукції затверджені технологічні інструкції, а саме: Типовий технологічний процес виробництва гофрованого картону від 07.10.2007 року, Технологічний процес виготовлення крохмального клею від 07.10.2007р. (т. 1 а.с.203-226), а також затверджено норми відходів в процесі виробництва відповідно до ГОСТ 14.322-83 "Нормування витрат матеріалів", затвердженого Постановою Державного комітету СРСР по стандартам 09.02.1983р. № 713, яким встановлено загальні правила нормування витрат матеріалів, класифікацію та методи розробки норм витрат матеріалів.

Згідно ГОСТ 14.322-83 нормативи витрат - максимально допустима планова кількість сировини, матеріалів на виробництво одиниці продукції (роботи) установленої якості в планованих умовах виробництва. У складі норм витрат матеріалу слід враховувати: корисну витрату матеріалу; технологічні відходи, обумовлені встановленою технологією виробництва; втрати матеріалів. До технологічних відходів матеріалу відносять та його кількість, яка не упредметнена у виробі, але витрачена на його виробництво. Облік технологічних відходів має бути організований на кожному підприємстві поряд з врахуванням первісно використаних матеріалів. До втрат матеріалів слід відносити кількість матеріалу, що безповоротно втрачається в процесі виготовлення виробу.

Для розробки норм витрат матеріалу використовується розрахунково-аналітичний або дослідний метод. Дослідний метод розробки норм витрати матеріалів полягає у визначенні витрат матеріалів, необхідних для виробництва виробів, на основі даних вимірів корисної витрати, технологічних відходів і втрат, визначуваних в лабораторних умовах або безпосередньо в умовах виробництва. При стабільних організаційно-технічних умовах виробництва норми витрат матеріалів можуть не переглядатися тривалий час.

Додержання позивачем встановлених відповідно до вимог ГОСТ 14.322-83 норм відходів підтверджується наданими представником позивача до матеріалів справи розрахунком до норм витрат паперу та картону для виробництва гофрокартону від 07.10.2007р. (т. 1 а.с.204-205), розрахунком до норм витрат по ланці фальцесклейки та упаковки від 07.10.2007р. (т. 1 а.с.206-207), розрахунком до норм витрат крохмального клею для виробництва гофрокартону (т. 1 а.с.208-209), наказом від 31.12.2009р. "Про нормативний склад продукції на 2010р." (т. 1 а.с.210), наказом №1 від 03.01.2009тр. "Про оприбуткування поворотних відходів" (т.1 а.с.212).

Відповідно до норм Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999р. № 318, виробнича собівартість складається із прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і загальновиробничих витрат (змінних і постійних розподілених).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві (п. 11 П(С)БО 16).

Тобто, втрати сировини при виробництві є відходами виробництва. Вартість таких відходів, що отримані у процесі виробництва, не враховується у складі прямих матеріальних витрат, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Проте, якщо у подальшому такі відходи будуть реалізовуватись, то у податковому обліку такі операції будуть відображатись як операції з реалізації товарів і відповідно платник податку може визнати витрати у розмірі справедливої вартості таких зворотних відходів, сформованої відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Позивачем відходи картону, паперу були оприбутковані на балансі підприємства як актив у складі запасів за ціною можливої реалізації 0,01 грн. за 1 кг макулатури. Весь об'єм зворотних відходів за період, що перевірявся, був реалізований підприємствам-заготівельникам за договірними цінами.

У зв'язку із зазначеним, зворотні відходи картонної основи, що використовуються позивачем при виготовленні гофрованого картону, мають бути включені до виробничої собівартості виготовленої продукції та відображені у податковому обліку у складі валових витрат.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, п.п.139.1.9 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного вбачається, що витрати платника податку ТОВ "АСС-Гофропак", понесені на придбання тієї частини сировини, з якої утворюються безповоротні відходи, відповідає визначенню валових витрат згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та правомірно відображена у податковому обліку в статті "Витрати на придбання робіт, послуг, крім визначених у 04.11".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (замовник) та ТОВ "АСС-Харківпласт" (виконавець) був укладений договір № ПС-064 усл від 01.07.2008 року про надання послуг (т. 1 а.с.84-88).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Виконавець зобов'язується виконати вантажно-розвантажувальні роботи (ВРР).

Реальність вчинення господарських операцій за цим договором підтверджується копіями актів-приймання передачі автонавантажувача, копіями заявок на надання послуг, актів обліку навантажувально-розвантажувальних робіт, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Оплата за договором № ПС-064 від 01.07.2008 року, укладеним між ТОВ "АСС- Гофропак" та ТОВ "АСС - Харківпласт" підтверджується копією банківської виписки.

ТОВ "АСС-Харківпласт" на адресу позивача виписано податкові накладні. Сума податку на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту на суму 71267,84, 00 грн.

Крім того, підприємством було включено до складу валових витрат витрати на суму 356339,19 грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

З 01.01.2011 року об'єкти, базу та ставки оподаткування податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як стверджує у апеляційній скарзі відповідач, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за договором з ТОВ "АСС-Харківпласт" первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, оскільки з них не вбачається можливим встановити обсяг виконаних послуг, одиниці виміру та ціну.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Колегія суддів, дослідивши первинні документи - акти-приймання передачі автонавантажувача, копії заявок на надання послуг, акти обліку навантажувально-розвантажувальних робіт, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), вважає, що вони містять інформацію про замовника та виконавця, характеристику вантажу, що підлягає розвантаженню та його приблизний об'єм, вказують на зміст робіт та одиниці виміру господарської операції, їх загальну кількість, вартість кожного окремого виду наданих послуг за одиницю виміру та вартість кожного окремого виду наданих послуг за фактично наданий обсяг.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає неправомірними посилання відповідача у апеляційній скарзі на факт невідповідності укладеного між позивачем та ТОВ "АСС-Харківпласт" договору та актів виконаних робіт вимогам до первинних документів, передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88. Вважає складені на виконання договору про надання послуг первинні документи такими, що відображають зміст господарської операції, та є необхідною та достатньою підставою для включення витрат за отриманими послугами позивачем до складу валових витрат, а також формування податкового кредиту за його наслідками.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ "АСС" (довіритель) та ТОВ "АСС-Гофропак" (повірений) був укладений договір доручення №47 від 02.12.2009р. (т. 1 а.с.78-79).

Згідно з п. 1.1. цього договору повірений зобов'язується за дорученням довірителя за винагороду здійснити від імені та за рахунок довірителя сукупність правових дій, пов'язаних з виготовленням технологічного обладнання: аналога папероробної машини №2, виробництва фірми "PAPCEL., a.s" Чеська республіка та продольно-різального станка С5П-201-01 виробництва Іжевського заводу важких папероробних машин, Росія, з довгостроковим (більше 1 року) технологічним циклом виробництва.

За виконання послуг за цим договором довіритель зобов'язується сплатити повіреному винагороду в розмірі 0,5 % вартості виконаного.

За пунктом 3.1. договору довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного грошовими коштами в загальній сумі 20000000,00 грн., необхідними для виконання доручення протягом 3-х банківських днів шляхом їх перерахування на поточний рахунок повіреного за його заявкою.

Відповідно до умов п. 5.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору доручення №47 від 02.12.2009р. ТОВ "АСС-Гофропак" було укладено попередній контракт № 0372-1-S від 21.06.2010 року із фірмою РAPCEL., a.s Литовел та попередній договір №709 від 17.09.2010 року із ТОВ "Нисса".

До матеріалів справи також позивачем надано копії технологічної схеми виробництва обладнання, технологічного паспорту обладнання та технологічної карти.

В рамках зазначеного договору ТОВ "АСС-Гофропак" було отримано грошові кошти на виконання своїх зобов'язань.

Згідно з п.187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Проте, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання (п.187.9 ст. 187 ПК України).

Оскільки термін дії договору між позивачем та ТОВ "АСС" обчислюється з 02.12.2009 року по 31.12.2012 року, а умовами договору не передбачається поетапне здавання робіт, то в розумінні приписів п. 187.9. ст.187 ПК України зазначений договір має характер довгострокового, що виключає обов'язок декларування платником податків зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що ТОВ "АСС-Гофропак" не має затверджених належним чином норм списання відходів, що унеможливлює віднесення витрат матеріалів під час виробничого процесу до складу валових, колегія суддів вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Так, під час перевірки податковим органом не було встановлено наявність будь-яких галузевих або загальнодержавних норм утворення відходів, які було порушено ТОВ "АСС-Гофропак". При використанні обладнання, для якого відсутні міжгалузеві та галузеві норми відходів, підприємство може розробити власні норми в порядку, визначеному ГОСТ 14.322-83.

Як було встановлено відповідачем під час проведення перевірки та підтверджено в ході судового розгляду справи, зазначені норми були затверджені керівництвом ТОВ "АСС-Гофропак" відповідно до ГОСТ 14.322-83 "Нормування витрат матеріалів", затвердженого Постановою Державного комітету СРСР по стандартам 09.02.1983р. № 713, яким встановлено загальні правила нормування витрат матеріалів, класифікацію та методи розробки норм витрат матеріалів.

Доводи заявника про невідповідність первинних документів, складених на виконання договору між ТОВ "АСС-Гофропак" та ТОВ "АСС-Харківпласт" вимогам чинного законодавства щодо їх форми та змісту суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. З досліджених у судовому засіданні складених на виконання вантажно-розвантажувальних робіт актів-приймання передачі автонавантажувача, заявок на надання послуг, актів обліку навантажувально-розвантажувальних робіт, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) вбачається їх відповідність Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки вони містять достовірну інформацію щодо змісту операції (назву послуги), одиниці виміру господарської операції, вартості кожного окремого виду наданих послуг за одиницю виміру, обсягу господарської операції, вартості кожного окремого виду наданих послуг за фактично наданий обсяг та підтверджують факт отриманих послуг від іншої особи, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-10587/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013 р.