Постанова № 31019143, 16.04.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. 16 год. 50 хв. Справа № 821/861/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Стецун Н.О., Корби Л.В.,

представника відповідача - Савченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецького сільськогосподарського підприємства "Афіни"

до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (Іванівське відділення)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю українсько-грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" (далі - ТОВ УГСП "Афіни", позивач) звернулось до суду з позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - Генічеська МДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000012200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 87 284,00 грн., у тому числі за основним платежем на 58 189,00 грн. та за штрафними санкціями на 29 095,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, пояснили, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне рішення. Це рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин ТОВ УГСП "Афіни" з ПВКП "Аверс", яка полягає у визнанні нікчемною угоди між зазначеними контрагентами.

Позивач стверджує, що виконав всі приписи ПК України для декларування податкового кредиту по відносинам з ПВКП "Аверс". Придбання дизпалива у постачальника підтверджено бухгалтерськими та податковими накладними, товар використано в оподатковуваних операціях для роботи сільгосптехніки, оскільки в користуванні 5 000 га землі. На думку позивача, він не може відповідати за можливі порушення щодо декларування податкових зобов'язань постачальника.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні. Відповідач вважає, що для формування податкового кредиту у перевіреному періоді позивач використав безтоварні операції з поставки товарів від ПВКП "Аверс", що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки цього постачальника, в даному випадку мало місце лише документальне оформлення господарських операцій. Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 12.02.2013р. № 3/22-2/33582550, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 1 вересня по 31 грудня 2012 р. (далі - акт № 3/22-2).

За змістом названого акта перевірки у серпні 2012 року позивач задокументував придбання дизпалива у ПВКП "Аверс" на загальну суму 349 132,50 грн., у тому числі ПДВ 58 188,75 грн. Ця господарська операція підтверджується договором купівлі-продажу від 01.03.2012р. № 12, видатковою накладною від 23.08.2012р. № РН-000247 та податковою накладною від 22.08.2012р. №18, сплата за придбане дизпаливо проведена у безготівковому порядку 22 серпня 2012 р. на всю суму поставки. Суми ПДВ по зазначеній вище податковій накладній включені до податкового кредиту декларації позивача з ПДВ за серпень 2012 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних. За даними перевірки отримане дизпаливо, згідно даних бухгалтерського та складського обліків позивача, використане платником податку на обробку землі, тобто для потреб основного виду діяльності позивача.

Під час перевірки відповідач отримав від ДПІ у м. Херсоні (податкового органу за місцем реєстрації ПВКП "Аверс") акт від 05.11.2012р. №140/15-3 (далі - акт №140) про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКП "Аверс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків у серпні 2012 року, їх реальності та відображення в обліку через відсутність цього суб'єкта господарювання за місцем реєстрації.

За інформацією ДПІ у м. Херсоні ПВКП "Аверс" відсутнє за податковою адресою, має стан "9" (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, виробничих активів, трудових ресурсів, в ланцюгах постачання задіяні підприємства з ознаками "фіктивності", не підтверджено реальність проведення фінансово-господарської діяльності, керівник ПВКП "Аверс" ОСОБА_4 не зміг пояснити як відбувається приймання та відвантаження продукції в значних обсягах, хто і як контролює поставку від постачальника до місця зберігання товару, чи достатній обсяг для зберігання значних партій товару мають орендовані ним цистерни.

Враховуючи висновки ДПІ у м. Херсоні щодо ПВКП "Аверс" Генічеська МДПІ (відповідач у справі), в свою чергу вважає сформований позивачем у серпні 2012 року податковий кредит з ПДВ по відносинам з ПВКП "Аверс" таким, що не є підтвердженим належним чином складеними податковими накладними та є завищеним на 58 188,85 грн.

Судом в якості свідка було допитано директора ПВКП "Аверс" ОСОБА_4, який пояснив, що займає зазначену посаду з 1997 р., місцезнаходження підприємства протягом цього часу не змінювалось, ПВКП "Аверс" систематично підтверджує в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичну особу, на підприємстві працює три особи. Підтвердив, що ПВКП "Аверс" здійснювало поставки позивачу дизпалива; для зберігання дизпалива ПВКП "Аверс" використовуються ємкості, орендовані у ПП "Нафтовий союз", відвантаження ПММ здійснювалось з місця зберігання, послуги з перевезення цих товарів надавались іншими перевізниками (приватними підприємцями). Зауважив, що питання неприйняття податковим органом декларацій з ПДВ ПВКП "Аверс" за серпень 2012 року перевірялось прокуратурою Херсонської області і жодних порушень не виявлено.

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутність контрагента позивача - ПВКП "Аверс" за місцезнаходженням (вул. Карла Маркса, 99, кв. 54, м. Херсон) та безтоварність господарських операцій між позивачем та ПВКП "Аверс" повністю спростовується первинними документами та поясненнями ОСОБА_4 (директора підприємства), як свідка, в судовому засіданні.

Згідно листа прокуратури Херсонської області від 07.12.2012 р. № 07/1-3891-12 на адресу ПВКП "Аверс" за зверненням цього підприємства перевіркою встановлено, що службовими особами ДПІ у м. Херсоні рішення про неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2012 р. прийнято із порушенням вимог ст. ст. 48, 49 ПК України та з метою усунення виявлених порушень, притягнення винних дисциплінарної відповідальності внесено подання.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 198 ПК України податковий кредит з податку на додану вартість визначається виходячи з підтверджених податковими накладними сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у власній оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.

Відповідачем під час перевірки фактично підтверджено дотримання позивачем вимог ПК України щодо формування податкового кредиту за відносинами з ПВКП "Аверс" у серпні 2012 року. Єдиною підставою для визнання додаткових грошових зобов'язань позивачу стали висновки ДПІ у м. Херсоні щодо його контрагента-постачальника ПВКП "Аверс" про те, що угоди за його участю мають ознаки нікчемності.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідають дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявна належним чином оформлена податкова накладна, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку висновку відповідача щодо порушення позивачем положень Цивільного кодексу України.

За змістом акта перевірки податковий орган зробив висновок про нікчемність угоди між позивачем та ПВКП "Аверс", посилаючись на ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Стаття 215 ЦК України визначає загальні правові засади визнання правочину недійсним.

Згідно цієї статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, за змістом статті 215 ЦК України всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), коли визнання правочину недійсним судом не вимагається, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Відмінність оспорюваного правочину від нікчемного полягає в тому, що оспорюваний правочин припускається дійсним, проте його дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Оцінюючи угоди як нікчемні, податковий орган одночасно посилається на п. 5 ст. 203 ЦК України, який встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та статтю 228 ЦК України, яка передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Суд звертає увагу, що висновки про нікчемність правочинів зроблені податковим органом на підставі норм цивільного законодавства, які регулюють правовідносини, що пов'язані як з нікчемними так і з оспорюваними правочинами.

Надаючи правову оцінку правочинам, укладеним позивачем, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів є протиправними.

Законодавством України відповідач не наділений повноваженнями на власний розсуд визнавати недійсними господарські операції платників податків і складені за їх результатами податкові та бухгалтерські документи в силу специфіки функцій, які виконують податкові органи України. Головною особливістю здійснення повноважень відповідачем, як податковим органом, є те, що оцінка господарських операцій має здійснюватись виключно в площині їх участі в оподаткуванні перевірених платників податків, виконання чи невиконання податкових обов'язків суб'єктами господарювання. Встановленням фактів оподаткування чи не оподаткування господарських операцій та залученням їх до оподаткування завершуються повноваження податкового органу. Для забезпечення складання якісних висновків про виконання податкових обов'язків підконтрольними суб'єктами господарювання податковий орган має використовувати лише якісну та достовірну інформацію про обставини здійснення ними господарських операцій. Використана інформація за формою та змістом повинна відповідати вимогам законодавства України та бути отриманою в передбаченому законодавством України порядку.

Відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12. 2010 р. N 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тому ДПІ у м. Херсоні під час проведення зустрічної звірки ПВКП "Аверс" мала керуватись виключно документами суб'єкта звірки, свої висновки щодо товарності (безтоварності) господарських операцій підтверджувати виключно документами цього платника податків або використовувати судові рішення з цього питання. На думку суду, акт № 140/15-3 складений щодо цього суб'єкта господарювання має юридичні дефекти, які унеможливлюють його використання для перегляду податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України Генічеська МДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецького сільськогосподарського підприємства "Афіни" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (Іванівське відділення) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції (Іванівське відділення) від 22 лютого 2013 р. № 0000012200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецького сільськогосподарського підприємства "Афіни" (ідентифікаційний код 33582550) судовий збір у сумі 872,85 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні вісімдесят п'ять копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 квітня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1