Постанова № 31017923, 24.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2013 року № 826/4891/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут»до Державної фінансової інспекції в м. Києвіпрочасткове скасування вимоги встановив:

Позивач, Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, Державної фінансової інспекції в м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 2, 8, 10 вимог, що викладені в листі Державної фінансової інспекції в м. Києві від 12 грудня 2012 року №26-1014-14/15941.

Свою незгоду з пунктами 2, 8, 10 вимог, позивач мотивує тим, що ДП «УкрДГРІ» виконувало геологорозвідувальні роботи на замовлення Державної геологічної служби України (в 2009-2010 роках) та Державної служби геології та надр України (в 2011-2012 роках) відповідно до укладених договорів, які укладались за процедурою відкритих торгів здійснення державних закупівель. Оскільки, у відповідності зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, зокрема ціни договору, - ціна договору встановлювалась за домовленістю сторін, а тому сторони не повинні були додержуватись вимог наказу Державного комітету природних ресурсів від 4 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи». Крім того, позивач звертав увагу, що даний наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а отже є нечинним. За таких обставин, позивач не несе обов'язку відшкодовувати в державний бюджет України 505 073,69 грн. Щодо пункту 8 вимоги, позивач зазначав, що надбавки до заробітної плати в розмірі 15 % посадового окладу були встановлені директору ЧВ УкрДГРІ ОСОБА_1 наказом №4 від 4 січня 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021 «Про вдосконалення порядку нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України». Втрата чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021 іншим нормативним актом не може скасовувати доплати до заробітної плати працівникам, що були призначені під час дії постанови, яка втратила чинність. Тому висновки ревізії, що за період з 01.07.2009 року по 01.06.2010 року директору ОСОБА_1 зайво виплачена доплата у вигляді надбавки до заробітної плати в сумі 3894,0 грн. не відповідають нормам Конституції України. З приводу пункту 10 вимог, позивач вказав на неправомірність висновків контролюючого органу щодо преміювання працівників позивача в 2010 році при відсутності прибутку підприємства, оскільки преміювання здійснювалось за наслідками 2009 року. До того ж, встановлення обмеження для виплати заохочувальних грошових винагород працівникам наявністю прибутку у підприємства - є скороченням таких пільг, що суперечить нормам Кодексу законів про працю України. З урахуванням наведених підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на те, що наказ Державного комітету природних ресурсів від 4 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи» носить відомчий характер, а відтак не мав бути зареєстрований в Міністерстві юстиції України. ДП «УкрДГРІ» засноване на державній власності і належить до сфери управління Державної служби геології та надр України, виконувало роботи відповідно до укладених договорів з Державною службою геології та надр України за рахунок коштів державного бюджету, а тому повинно враховувати відомчі нормативні документи. Інші позовні вимоги також вважає необґрунтованими, так як постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021, якою нараховувались директору ЧВ УкрДГРІ ОСОБА_1Ю надбавки в розмірі 15 % посадового окладу. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728 передбачає одноразову виплату особам, нагородженим Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Крім того, за умовами п.3.10 та п.3.18 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом УкрДРГІ на 2008-2010 роки здійснення преміювання можливе за наявності прибутку, разом з тим, ревізією встановлено, що при відсутності прибутку працівникам ЧВ ДП «УкрДРГІ» було нараховано та виплачено винагороду на загальну суму 48153,5 грн., чим завдано збитків Чернігівському відділенню ДП «УкрДРГІ». Вважає висунуті позивачу вимоги законними, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи Державною фінансовою інспекцією в м. Києві відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в м. Києві на III квартал 2012 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Український державний геологорозвідувальний інститут за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року, про що складено Акт ревізії від 9 листопада 2012 року №10-30/2066.

Проведеною ревізією встановлено ряд порушень, з метою усунення яких позивачу надіслані вимоги, викладені в листі від 12 грудня 2012 року №26-10-14-14/15941.

Так, в ході ревізії було встановлено, що ДП «УкрДРГІ» та його підрозділи проводили геологорозвідувальні роботи у відповідності з пооб'єктними планами на відповідний рік, які затверджені Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною службою геології та надр України.

Замовником на проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету по програмній класифікації видатків бюджету (КПКВ) 2404020 «Розвиток мінімально-сировинної бази, в тому числі буріння артезіанських свердловин», код економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 1171 «Дослідження, розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм» виступала Державна служба геології та надр України (бюджетна установа), яка підпорядкована Міністерству екології та природних ресурсів України.

В укладених між Державною службою геології та надр України та ДП «УкрДГРІ» договорах на проведення геологорозвідувальних робіт зазначено, що виконання робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Оплата геологорозвідувальних робіт, що виконані ДП «УкрДГРІ» проводилась Державною службою геології та надр України за кошти державного бюджету України.

Ревізією Полтавського відділення ДП «УкрДГРІ» встановлено, що кошторисна вартість геологорозвідувальних робіт визначена розрахунково згідно нормативних показників, затверджених наказом директора ПВ ДП «УкрДГРІ» від 20 березня 2009 року №12-ОД, згідно якого затверджено такі нормативи витрат: витрати на оплату праці - розраховуються прямим розрахунком; відрахування на соціальні заходи - 36,9 % від витрат на оплату праці; матеріали - до 2% від витрат на оплату праці, більше 2% - прямим розрахунком; послуги власних допоміжних служб - 15 % від витрат на оплату праці; накладні витрати - 67,3 % від витрат на оплату праці; прибуток - 5% від суми прямих і накладних витрат; інші статті - прямим розрахунком, виходячи з діючих норм і цін; витрати на спецобладнання - вираховується прямим розрахунком; підрядні роботи - вираховується прямим розрахунком.

Крім того, наказом від 20 березня 2009 року №12-ОД затверджено розрахунок нормативу витрат на «Послуги власних допоміжних виробництв та послуги зі сторони».У відповідності до вказаного розрахунку норматив для визначення витрат за статтею: «послуги допоміжних виробництв» затверджено у розмірі 15% до витрат на оплату праці, «послуги зі сторони» розраховуються прямим методом виходячи з діючих норм і цін. Тобто, у разі необхідності залучення послуг зі сторони, їх розмір визначається окремо.

Ревізією встановлено, що ПВ ДП «УкрДГРІ» накладні витрати фактично розраховано у розмірі 82,3 % від витрат на оплату праці, в той час, як наказом Державного комітету природних ресурсів від 04 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи» накладні витрати повинні бути застосовані в розмірі 27% до прямих витрат, а згідно листа Державної геологічної служби Мінекоресурсів України від 09 серпня 2002 року №20/07-3/3-170 розмір застосованих планових накопичень повинен бути 26,5% до суми основних та накладних витрат.

Проведеним розрахунком фактично отриманих коштів з державного бюджету за відповідними темами ДП «УкрДГРІ» та витрат ПВ ДП «УкрДГРІ» контролюючий орган встановив, що протягом 2010, 2011 років та I-го півріччя 2012 року ПВ ДП «УкрДГРІ» кошторисну вартість геологорозвідувальних робіт, які профінансовано з державного бюджету, завищено на загальну суму 321160,00 грн., у тому числі: за 2010 рік - на суму 262837,00 грн.; за 2011 рік - на суму 51194,00 грн.; за I-е півріччя 2012 року - на суму 7129,00 грн.

Внесення до кошторисних розрахунків недостовірних даних про нормативи накладних витрат призвело до завищення Полтавським відділенням ДП «УкрДГРІ» вартості геологорозвідувальних робіт та, відповідно, до зайвого отримання коштів державного бюджету на виконання пооб'єктного плану за період з 01.01.2010 року по 01.07.2012 року на загальну суму 321160,00 грн., що призвело, на думку відповідача, до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету на визначену суму, та є порушенням частин 1, 2, 5, 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наказу Державного комітету природних ресурсів від 04 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи».

Проведеною зустрічною звіркою в Дніпропетровському відділенні ДП «УкрДГРІ» відповідачем було встановлено, що при розрахунку вартості геологорозвідувальних робіт закладено в кошторисно-фінансовий розрахунок за 2009-2012 роки накладні витрати у розмірі 55-75% від суми витрат на оплату праці, в той час як наказом Державного комітету природних ресурсів від 04 жовтня 2004 року №174 обумовлено планові нормовані накладні витрати для робіт з наукового супроводження всіх видів геологорозвідувальних робіт - 27% від обсягів нормованих прямих витрат.

Внаслідок включення більшого відсотку на накладні витрати до кошторисно-фінансового розрахунку в розрізі тем, що суперечить наказу від 04 жовтня 2004 року №174, зайво заплановано коштів у кошторисно-фінансових розрахунках по статті «Накладні витрати» в сумі 276193,14 грн. та зайво отримано коштів державного бюджету на суму 183913,69 грн.

Зазначене порушення призвело до завищення Дніпропетровським відділенням ДП «УкрДГРІ» вартості геологорозвідувальних робіт та, відповідно, до зайвого отримання коштів державного бюджету на виконання пооб'єктного плану за період з 01.01.2010 року по 01.07.2012 року на загальну суму 183913,69 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету на вказану суму та є порушенням частин 1, 2, 5, 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наказу Державного комітету природних ресурсів від 04 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що внаслідок застосування в кошторисно-фінансових розрахунках завищених розмірів накладних витрат, ДП «УкрДГРІ» завищено вартість геологорозвідувальних робіт, оплата яких здійснена за рахунок коштів державного бюджету, що виконувались протягом 2010 року - I-го півріччя 2012 року за договорами, укладеними з Державною службою геології та надр України, що призвело до зайвого отримання коштів з державного бюджету та нанесення матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету України на загальну суму 505 073,69 грн. (Дніпропетровським відділенням ДП «УкрДГРІ» на суму 183 913,69 грн. та Полтавським відділенням ДП «УкрДГРІ» на суму 321 160,00 грн.). Тому, відповідачем пунктом 2 листа від 12 грудня 2012 року №26-10-14-14/15941 позивачу виставлено вимогу перерахувати до державного бюджету України кошти в сумі 505 073,69 грн., які надійшли від Державної служби геології та надр України за договорами на проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету.

Позивач, не погоджуючись з такими вимогами відповідача, вказував на те, що він є господарюючим суб'єктом, комерційним підприємством, яке здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку, при цьому посилався на норми Господарського кодексу України щодо укладення господарських договорів та норми статті 627 Цивільного кодексу України, за якими сторони вільні у визначенні умов договору, в тому числі і щодо ціни договору, та зауважував на відсутності потреби застосовувати вимоги наказу Державного комітету природних ресурсів від 04 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи».

Проте, суд таку позицію позивача вважає помилковою, виходячи з наступного.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття «господарська діяльність» - як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Самостійність підприємницької діяльності має організаційно-майновий характер, що зокрема, дістає вияв у можливості на свій розсуд обирати вид діяльності, визначати організаційну структуру, встановлювати принципи управління діяльністю, приймати рішення щодо способів господарського використання належних активів тощо.

Разом з тим, відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства Український державний геологорозвідувальний інститут, затвердженого наказом Державної служби геології та надр України від 17 жовтня 2011 року №131, Державне підприємство Український державний геологорозвідувальний інститут є державним науково-дослідним підприємством, заснованим на основі державної власності і належить до сфери управління Державної служби геології та надр України та підзвітний йому.

Свою господарську діяльність державне комерційне підприємство здійснює відповідно до завдань, визначених при його створенні і закріплених у статуті, а також виробничої програми, затвердженої органом, уповноваженим на управління підприємством від імені держави.

Статтею 75 Господарського кодексу України визначено, що державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленному законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів.

Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Таким чином, господарська діяльність державних підприємств має свої особливості, відмінні від діяльності інших господарюючих суб'єктів.

Згідно статті 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами, про що, зокрема, зазначено і в Статуті позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України №83 від 25.01.1999 р. «Про затвердження Порядку проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету» (із подальшими змінами) затверджено Порядок проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що геологорозвідувальні роботи проводяться за державним замовленням. З цією метою щороку в державному бюджеті передбачається обсяг видатків, який в установленному порядку доводиться до розпорядника бюджетних коштів.

Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку, виконавці робіт на підставі геологічних (технічних) завдань і з урахуванням обсягу видатків розробляють проекти пооб'єктних планів проведення геологорозвідувальних робіт, які затверджуються замовником. До пооб'єктних планів включаються всі перехідні та нові об'єкти, а також об'єкти, що забезпечують проведення геологорозвідувальних робіт і розвиток галузі, які виконуються за окремою проектно-кошторисною документацією.

Сума видатків на геологорозвідувальні роботи у пооб'єктних планах їх проведення визначається виконавцем цих робіт виходячи з повної кошторисної вартості геологічних (технічних) завдань, обсягів очікування виконання на початок планового року, залишку кошторисної вартості та умов проведення робіт на об'єктах.

Повна кошторисна вартість геологорозвідувальних робіт розраховується на основі збірників укрупнених кошторисних норм, переліку назв посад і професій виконавців геологорозвідувальних робіт та їх посадових окладів і тарифних ставок та каталогу базових цін на матеріальні ресурси, які використовуються під час геологорозвідувальних робіт, відповідно до Інструкції із складання проектів та кошторисів, які затверджуються Мінприроди за погодженням з Мінфіном.

З наведеного слідує, що державне підприємство під час здійснення своєї господарської діяльності має враховувати не лише норми Господарського та Цивільного кодексів України, закони України, а й інші нормативні акти, видані органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, тим більше, при виконані робіт за державні кошти.

Матеріали справи містять Нормативи накладних витрат та планових накопичень на геологічні роботи, затверджені заступником Голови Держкомгеології України 09 листопада 1998 року, з супровідного листа до яких вбачається, що вони направлялись підприємствам, організаціям відповідної галузі для практичного використання при розрахунках кошторисів на виконання геологорозвідувальних робіт.

Також в справі знаходиться лист Державної геологічної служби за підписом Голови Держгеолслужби від 09 серпня 2002 року «Щодо нормативів накладних витрат та планових накопичень», та, зокрема, наказ Державного комітету природних ресурсів №174 від 04 жовтня 2004 року «Про затвердження нормативів накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи, у відповідності з п.1 якого зазначені Нормативи використовуються під час розрахунків кошторисної вартості геологорозвідувальних робіт, які виконуються за кошти державного бюджету.

Пунктом 1.2 Статуту позивача встановлено, що у своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України, дорученнями Голови Державної служби геології та надр України, нормативно-правовими актами інших органів виконавчої влади, а також Статутом.

Позивач на спростування вимог та доводів відповідача з приводу наказу Державного комітету природних ресурсів №174 від 04 жовтня 2004 року, вказував на ту обставину, що даний наказ не пройшов державну реєстрацію у Міністерстві юстиції, а відтак не вважається чинним.

Суд не погоджується з позивачем, оскільки відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (в редакції Указу Президента України №493/98 від 21.05.1998) державній реєстрації в Міністерстві юстиції України підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарчого управління та контролю, які стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер».

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Наказ Державного комітету природних ресурсів від 04 жовтня 2004 року №174 «Про затвердження нормативів нормованих накладних витрат (загальновиробничих та адміністративних) на геологорозвідувальні роботи» встановлював нормативи в окремій галузі - геологорозвідувальних робіт, тобто мав відомчий характер, а отже не повинен був проходити реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Тим більше, що пункт 3 вказаного наказу зобов'язував саме директора УкрДГРІ забезпечити вчинення певних дій - проведення моніторингу фактичних загальновиробничих та адміністративних витрат із щорічним проведенням аналізу реальності нормативів накладних витрат.

З тих підстав, що наказ від 04 жовтня 2004 року №174 не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України та в зв'язку з тим, що під час ревізії посадовими особами позивача контролюючому органу не надавалась копія вищезгаданого наказу за його відсутністю, позивач у судовому засіданні заявляв клопотання про виключення цього наказу, як письмового доказу, з числа доказів у справі, посилаючись на частину 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 143 КАС України встановлено, що якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Проте, не проведення державної реєстрації нормативного акту та його відсутність у позивача не є підставою, у розумінні частини 3 статті 143 КАС України, для виключення цього нормативного акту з числа письмових доказів по справі.

За наведених обставин вимогу відповідача, викладену в пункті 2 листа Державної фінансової інспекції в м. Києві від 12 грудня 2012 року №26-1014-14/1594, суд вважає правомірною і підстав для її скасування не вбачає.

Інші оскаржувані позивачем вимоги, викладені в пунктах 8 та 10 листа Державної фінансової інспекції в м. Києві від 12 грудня 2012 року №26-1014-14/1594, суд також вважає правомірними.

Так, проведеною ревізією було виявлено, що директору Чернігівського відділення ДП «УкрДГРІ» ОСОБА_1, в порушення п. 3.20 Колективного договору на 2007-2009 роки (зі змінами та доповненнями), нараховувалась доплата за секретність в розмірі 30% замість 15% чи 10%, як це передбачено в переліку доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників ЧВ ДП «УкрДГРІ», при цьому наказ про допуск до роботи із секретними документами, отриманий ступінь секретності відповідно до наданого дозволу СБУ відсутній, а також щомісячно виплачувалась доплата в розмірі 15% посадового окладу за нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

В результаті порушення зайво виплачена доплата в розмірі 3894,0 грн. та на вказані виплати зайво проведено нарахування та сплату нарахувань на заробітну плату в сумі 1436,0 грн., внаслідок чого завдано ЧВ ДП «УкрДГРІ» збитків на суму 5330,0 грн., в зв'язку з чим відповідачем виставлено вимогу - забезпечити повернення Чернігівському відділенню ДП «УкрДГРІ» зайво нарахованих грошових виплат в сумі 3894,0 грн. та провести відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до фондів на суму 1436,0 грн.

В своєму позові та у судовому засіданні позивач не оспорював доводів відповідача та вимоги пункту 8 з приводу доплати за секретність в розмірі 30% директору Чернігівського відділення ДП «УкрДГРІ» ОСОБА_1

З приводу втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021 «Про вдосконалення порядку нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України», на підставі якої директору ЧВ УкрДГРІ ОСОБА_1 нараховувалась щомісячно надбавка до заробітної плати у розмірі 15 %, позивач вказував на порушення конституційних прав громадянина з тих підстав, що в зв'язку з прийняттям нових законів чи нормативних актів не можуть бути скасовані або звужені права і свободи, запровадженні раніше чинними актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021 було затверджено Положення про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України, відповідно до пункту 14 якого нагородженим Почесною грамотою особам, умови оплати праці яких визначені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року №2288, виплачується щомісячна надбавка у розмірі 15 відсотків посадового окладу (залежно від кількості разів нагородження). Іншим нагородженим Почесною грамотою особам надбавка до посадового окладу в розмірі 15 відсотків може встановлюватися і виплачуватися за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, де вони працюють, згідно із рішенням керівника.

З Витягу з протоколу №28 засідання Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року вбачається, що Почесною грамотою Кабінету Міністрів України нагороджувався директор Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту ОСОБА_1.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021 своїм наказом №4 від 04 січня 2008 року директор ОСОБА_1 встановив собі доплату в розмірі 15% посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728 «Про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України» затверджено нове Положення про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.

Пунктом 13 Положення передбачається, що нагородженим Почесною грамотою працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, умови оплати праці яких визначені актами Кабінету Міністрів України, виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ять тисяч гривень.

Іншим нагородженим Почесною грамотою особам одноразова винагорода може встановлюватися і виплачуватися за рахунок коштів підприємства, установи та організації, де вони працюють, згідно з рішенням керівника.

Відповідно до переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728, постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021 втратила чинність.

Таким чином, норми постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728 особам нагородженим Почесною грамотою Кабінету Міністрів України передбачають виплату одноразової винагороди, а не щомісячної надбавки.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Порядок набрання чинності актами Кабінету Міністрів України регламентовано статтею 55 Закону №279-VI. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами.

З набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2021, відповідно, не можуть продовжувати свою дію в часі запроваджені постановою від 26 грудня 2003 року №2021 норми.

Запровадження нових норм (визначених постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №728) жодним чином не являє собою звуження чи скасування змісту конституційних прав і свобод громадян в розумінні статті 22 Конституції України.

Щодо визнання протиправним та скасування пункту 10 вимоги, слід звернути увагу на наступне.

Пунктом 3.10 Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом УкрДГРІ на 2008-2010 роки, схваленого конференцією трудового колективу УкрДГРІ 22 травня 2008 року, допускалась виплата працівникам відділення одноразової грошової винагороди при наявності прибутку.

Проведеною відповідачем ревізією було встановлено, що при відсутності прибутку, в порушення п. 3.10 Колективного договору, працівникам ЧВ ДП УкрДГРІ було нараховано та виплачено винагороди на загальну суму 48153,5 грн. (згідно наказу ЧВ ДП «УкрДГРІ» від 14.04.2010 №82к ОСОБА_2 за нагородження відомчою відзнакою «Почесний розвідник надр» в розмірі 2-х середньомісячних заробітних плат (7440,0 грн.); - згідно наказу від 14.04.2010 №82к ОСОБА_3 за нагородження медаллю ОСОБА_4 в розмірі 1,5 місячної заробітної плати (4845,0 грн.); - згідно наказу від 10.03.2010 №53-к ОСОБА_5 за нагородження званням «Почесний розвідник надр в розмірі 2-х місячної заробітної плати (6840,0 грн.), за нагородження пам'ятним знаком (медаллю) ОСОБА_6 в розмірі 1,5 місячної заробітної плати ОСОБА_7 в сумі 3562,5 грн. та ОСОБА_1 в сумі 11595,0 грн.; - згідно наказу від 06.12.2010 №280 ОСОБА_8 за нагородження пам'ятним знаком (медаллю) ОСОБА_6 в розмірі 1,5 місячної заробітної плати (10507,0 грн.); згідно наказу від 26.12.2010 №293-к ОСОБА_9 за нагородження Почесною грамотою Укр ДРГІ в розмірі місячного посадового окладу (3400,0 грн.).

Відповідачем виставлено вимогу забезпечити повернення Чернігівському відділенню ДП «УкрДРГІ» зайво нарахованих грошових виплат в сумі 48153,5 грн. та провести відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до фондів на суму 17768,6 грн.

В судовому засіданні позивач не спростував відсутність прибутку у періоді, коли виплачувалась, відповідно до наведених вище наказів, винагорода.

В обгрунтування своїх доводів позивач звертав увагу на норми статті 13 Кодексу законів про працю України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» та зауважував, що встановлення обмеження для виплати заохочувальних грошових винагород працівникам наявністю прибутку у підприємства - є скороченням пільг, а згідно зі статтею 16 Кодексу законів про працю України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

За нормами частини другої статті 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Позивач вважає, що норми п.3.10 Колективного договору погіршують становище працівників ДП «УкрДРГІ», при цьому жодних доказів з приводу визнання недійсним цього пункту Колективного договору, визнання його таким, що не відповідає вимогам законодавства, або ж внесення будь-яких змін до умов Колективного договору - позивач не надав.

Водночас, частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх укладали.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги не обгрунтованими, а тому відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач виконав покладений на нього частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.

Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» до Державної фінансової інспекції у м. Києві про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 8, 10 вимог, викладених в листі Державної фінансової інспекції в м. Києві від 12 грудня 2012 року №26-1014-14/15941 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко