Постанова № 31017753, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року № 826/1967/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (надалі - державний виконавець або відповідач) про скасування постанови від 17.01.2013р. про арешт коштів боржника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовано незаконними, на думку позивача, діями відповідача щодо винесення постанови про арешт коштів боржника, оскільки триває процедура банкротства підприємства.

Відповідач із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України був належним чином повідомлений про судові засідання, проте письмових заперечень до суду не надав, свого представника для участі у судових засіданнях не направив. Рахом з тим, від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження.

З урахуванням приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

В судове засідання 15 квітня 2013 року сторони не прибули, а тому за таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

25.04.2012 Господарським судом м. Києва була винесена ухвала по справі № 5011-46/6221-2012 за заявою ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» до ТОВ "СТІОМІ-Холдінг" про порушення провадження справи про банкрутство.

У пункті 10 резолютивної частини вище згаданої ухвали суду зазначається, що з моменту порушення провадження у справі ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який діє на весь час провадження справи про банкрутство (копія додається).

05 лютого 2013 року ТОВ «СТІОМІ-Холдінг» було отримано постанову заступника відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва Соловар Олени Михайлівни від 17.01.2013 р. про арешт коштів боржника (ТОВ «СТІОМІ-Холдінг») за виконавчим провадженням № 34725467.

Відповідно до статті 1 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Пунктом 2 частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343 визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

25 травня 2012 року ТОВ «Стіомі-Холдінг» на адресу Відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва було направлено лист з повідомлення про відкриття справи про банкрутство та накладення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що спірна постанова державного виконавця є неправомірною та підлягає скасуванню.

Проте, суд не може погодитись з такими висновками, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Згідно частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача позивачу було направлено згаданий лист, в якому повідомлялося про порушення справи про банкрутство позивача, проте самої постанови не направлено. Доказів протилежного позивачем не надано.

Крім того, вказаний лист направлено 25 травня 2012 року, а виконавче провадження, в рамках якого було прийнято спірну постанову, відкрито 16 жовтня 2012 року. Таким чином, позивач не ознайомлював державного виконавця з постановою Господарського суду м. Києва в рамках спірного виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 24725467, після винесення постанови про арешт коштів боржника, державним виконавцем отримано згадану постанову Господарського суду м. Києва про порушення справи про банкрутство, після чого, 18 січня 2013 року, відповідачем у відповідності до вимог до п. 8 ч. 1 ст. 37, частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця при винесені спірної постанови.

Крім того, суд звертає увагу на те, що арешт коштів боржника в рамках зупиненого виконавчого провадження з підстав порушення справи про його банкрутство, не впливає на права, обов'язки чи інтереси такого боржника, оскільки рух грошових коштів та його майна провадиться в рамках провадження справи про банкрутство. Сам по собі арешт коштів боржника не є заходом безпосереднього їх стягнення чи санкцією в рамках виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення відповідача в рамках спірного виконавчого провадження про постанову Господарського суду м. Києва від 25.04.2012р. про порушення справи про банкрутство, зважаючи на матеріали виконавчого провадження № 34725467, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.