Постанова № 31017715, 18.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/71/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Томко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвер ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року ТОВ «Дайвер ЛТД» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 31 серпня 2012 року № 00000982220 та № 0000992220.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Ізумруд».

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС - задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року - змінити виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дайвер ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ізумруд» за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року, про що складено акт від 16 серпня 2012 року № 2510/22-210-31608875.

Зазначена перевірка була призначена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 09 липня 2012 року в рамках кримінальної справи № 54-3414.

На підставі акту перевірки від 16 серпня 2012 року № 2510/22-210-31608875 відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2012 року № № 0000992220, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32250 грн. 00 коп., з яких 21500 грн. 00 коп. - за основним платежем та 10750 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2012 року № 00000982220, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 33590 грн. 00 коп., з яких 26875 грн. 00 коп. - за основним платежем та 6718 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «Дайвер ЛТД» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Дайвер ЛТД» суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України, не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам матеріального права.

Судом встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Дайвер ЛТД» була призначена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. в рамках кримінальної справи № 54-3414, порушеної за фактом скоєння фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ «Електропромторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України (тут та надалі норми Податкового кодексу України зазначені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

На думку суду першої інстанції вказана норма права забороняє податковому органу приймати податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 16 серпня 2012 року № 2510/22-210-31608875 до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі № 54-3414.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправомірно застосовано до даних правовідносин положення п. 86.9 ст. 86 ПК України.

На думку колегії суддів з метою вірного розуміння та застосування вказаної норми правова необхідно враховувати також інші положення Податкового кодексу України, що регулюють правовідносини між податковим органом та платниками податків у разі порушення кримінальної справи у зв'язку з вчиненням кримінального злочину.

Згідно п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Зазначена норма права вказує на те, що податковий орган складає податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань юридичній особі, щодо керівника якої було порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком або постановою про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Обмежень щодо винесення податкового повідомлення-рішення відносно контрагентів юридичної особи, щодо керівника якої порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України, навіть якщо про порушення вимог податкового законодавства таким контрагентом стало відомо під час розслідування відповідної кримінальної справи, положення п. 58.4 ст. 58 ПК України - не містять.

Так само у вказаній нормі права не міститься заборони приймати податкові повідомлення-рішення щодо контрагентів юридичної особи, за фактом створення чи відносно керівника якої порушено кримінальну справу за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 102.2.2. п. 102.2 ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Згідно вказаних норм права податкове зобов'язання може бути визначене податковим органом без обмеження строком давності лише тому платнику податків, відносно керівника якого набрав законної сили вирок суду у кримінальній справі про визнання винним в ухиленні від сплати податків або постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав.

Можливість нарахування податкових зобов'язань контрагентам платника податків, відносно керівника якого кримінальну справу про ухилення від сплати податків було завершено після спливу 1095 днів, положеннями ст. 102 ПК України - не передбачено.

Таким чином, позбавлення податкового органу права на винесення податкових повідомлень-рішень відносно ТОВ «Дайвер ЛТД» на підставі акту від 16 серпня 2012 року № 2510/22-210-31608875 до прийняття відповідного рішення у кримінальній справі № 54-3414 може призвести до неможливості визначення позивачу податкових зобов'язань з підстав закінчення строку давності.

Проаналізувавши п. 86.9 ст. 86 ПК України в сукупності з п. 58.4 ст. 58 та п. 102.1, п. 102.2 ст. 102 ПК України колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду лише щодо того платника податку, стосовно посадової особи якого було порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України.

Натомість по відношенню до контрагентів суб'єкта господарювання, відносно керівника якого розпочато оперативно-розшукову діяльність або досудове слідство, постанова про призначення перевірки є податковою інформацією у розумінні пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що була отримана у відповідності до пп. 72. 1. 5 ПК України, яка свідчить про можливе порушення вимог податкового законодавства та, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, може бути підставою для призначення позапланової перевірки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що акт перевірки від 16 серпня 2012 року № 2510/22-210-31608875 може бути одночасно використаний як доказ у кримінальній справі № 54-3414, так і в якості підстави для винесення податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2012 року № 00000982220 та № 0000992220.

Правильність зазначених висновків колегії суддів підтверджується також змінами, що були в подальшому внесені до п. 86.9 ст. 86 ПК України.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про відсутність у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС права на винесення податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 16 серпня 2012 року № 2510/22-210-31608875.

Перевіряючи викладені у вказаному акті обставини, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ «Дайвер ЛТД» та ТОВ «Ізумруд» був укладений договір поставки № 0510 від 05 жовтня 2010 року.

На підставі документів, складених ТОВ «Ізумруд», позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати.

Відповідач вважає такі дії ТОВ «Дайвер ЛТД» неправомірними з огляду на те, що операції із вказаними суб'єктам господарювання є безтоварними. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабієм О.В. від 09 липня 2012 року свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ізумруд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Ізумруд», а також того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Дайвер ЛТД» та ТОВ «Ізумруд» є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

Дослідивши вказану постанову колегія суддів встановила, що в ній міститься посилання на створення ТОВ «Ізумруд» з метою прикриття незаконної діяльності - конвертації безготівкових коштів у готівку та сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків.

Як раніше зазначалося, такі висновки були зроблені в межах кримінальної справи № 54-3414 по обвинуваченню ОСОБА_1

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року вказану кримінальну справу було закрито, а ОСОБА_1 звільнено від відповідальності відповідно до Закону України «Про амністію». У вказаній постанові відсутні посилання на посилання на обставини які б підтверджували або спростовували висновки, викладені в постанові старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабієм О.В. від 09 липня 2012 року.

У зв'язку з цим встановлені під час розслідування кримінальної справи № 54-3414 обставини, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, підлягають доведенню в межах даної справи в загальному порядку.

Проте доказів, які б підтверджували обставини, викладені в постанові від 09 липня 2012 року, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, надано не було.

Проте, з огляду на наявність інформації, яка свідчить про можливе порушення ТОВ «Дайвер ЛТД» вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ «Ізумруд», позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання договору поставки № 0510 від 05 жовтня 2010 року, та які могли б спростувати доводи податкового органу про неможливість здійснення відповідних поставок контрагентом позивача.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

На підтвердження фактичного укладення та виконання договору поставки № 0510 від 05 жовтня 2010 року позивач надав суду копії податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур, які складені з дотриманням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо асортименту, кількості та ціни товару, які узгоджуються між собою.

Згідно умов договору поставки № 0510 від 05 жовтня 2010 року обов'язок доставки товару на адресу ТОВ «Дайвер ЛТД» покладався ТОВ «Ізумруд», у зв'язку з чим у позивача відсутні документи, які підтверджують перевезення товару.

З метою підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ «Ізумруд» товару в межах власної господарської діяльності, позивач зазначив, що такий товар був ним використаний під час будівництва об'єктів за договорами, укладеними з ТОВ «Востокстройінвест-2006», КНВО «Форт» МВС України, ТОВ «РСК Донбас», ВАТ «Київмедпрепарат», ВАТ «Трест «Південзхідтрансбуд», ТОВ «Промавтотехсервіс», ДП «Тетра Пак Україна», ЗАТ «Полтавська птахофабрика», ПАТ «АКА», АТЗТ «Українська інноваційно-фінансова компанія».

Так, згідно видаткової накладної № 051003 від 05 жовтня 2010 року позивач отримав від ТОВ «Ізумруд» модифікатор для смол у кількості 180 кг, вуглеволокно у кількості 10 кг та ґрунтовку у кількості 11 шт., а згідно видаткової накладної № 03112 від 03 листопада 2010 року - арматуру А500С8 у кількості 2,25 т., шліф зерно - 500, 03 кг, Maresil AC 131 силіконовий заповнювач швів - 70 тюб., полотно полістерол - 140 пог.м. та модифікатор для смол - 198,8 кг.

Позивачем були надані копії актів списання № 74 від 29 жовтня 2010 року, № 79 від 29 жовтня 2010 року, № 82 від 30 листопада 2010 року, № 84 від 30 листопада 2010 року, № 85 від 30 листопада 2010 року, № 87 від 30 листопада 2010 року, № 92 від 30 листопада 2010 року, № 94 від 30 грудня 2010 року, № 99 від 30 грудня 2010 року, № 100 від 30 грудня 2010 року, № 104 від 30 грудня 2010 року, № 107 від 30 грудня 2010 року, № 109 від 30 грудня 2010 року, № 110 від 30 грудня 2010 року та № 112 від 30 грудня 2010 року, які підтверджують факт використання сировини та матеріалів, придбаних у ТОВ «Ізумруд» під час виконання робіт за замовленням ТОВ «Востокстройінвест-2006», КНВО «Форт» МВС України, ТОВ «РСК Донбас», ВАТ «Київмедпрепарат», ВАТ «Трест «Південзхідтрансбуд», ТОВ «Промавтотехсервіс», ДП «Тетра Пак Україна», ЗАТ «Полтавська птахофабрика», ПАТ «АКА», АТЗТ «Українська інноваційно-фінансова компанія».

На підтвердження факту перебування у договірних відносинах з вказаними юридичними особами та виконання на їх замовлення будівельних робіт представником позивача було надано копії договорів підряду, умовами кожного з яких було передбачено, що ТОВ «Дайвер ЛТД» виконує підрядні роботи з власних матеріалів, а також копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, складених за типовою формою № КБ-3, та актів приймання виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-2в у відповідності до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві».

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив фактичне здійснення поставки товару за договором поставки № 0510 від 05 жовтня 2010 року та правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат на підставі документів, складених ТОВ «Ізумруд».

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що адміністративний позов ТОВ «Дайвер ЛТД» є обґрунтованим та підлягає задоволенню, однак з інших підстав, ніж зазначені в мотивувальній частині постанови суду від 13 лютого 2013 року.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС - задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року - змінити шляхом зазначення, що підставою для задоволення адміністративного позову ТОВ «Дайвер ЛТД» є обставини, викладені в мотивувальній частині даної постанови.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року - змінити та зазначити, що підставою для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвер ЛТД» є обставини, викладені в мотивувальній частині даної постанови.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.