Рішення № 31016363, 25.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2013 року Справа № 913/449/13-г

Провадження №4/913/449/13-г

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт", м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", смт. Білоріченський, Лутугинський район Луганської області

про стягнення 157 827 грн. 19 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - Клєшнін Р.Є., довіреність № 135 від 25.02.2013;

від відповідача - Пола Л.В., довіреність № б/н від 21.01.2013.

У судовому засіданні 23.04.2013 по справі № 913/449/13-г, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 25.04.2013. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 25.04.2013.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за надані послуги у сумі 143302 грн. 38 коп. за договором №9/1/12 від 01.02.2012 на охорону об'єктів, 3% річних в сумі 2426 грн. 33 коп., пені у розмірі 12098 грн. 48 коп., всього за позовом пред'явлено до стягнення 157 827 грн. 19 коп.

Представником позивача у судовому засіданні 18.03.2013 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" на свою користь заборгованість за надані послуги у сумі 143302 грн. 38 коп. за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012, 3% річних в сумі 2426 грн. 33 коп., пеню у розмірі 12098 грн. 48 коп., всього стягнути за позовом 157 827 грн. 19 коп. Дана заява судом розглянута, задоволена та долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 23.04.2013 відзив на позовну заяву від 23.04.2013 № 02-589, яким проти позову заперечує та зокрема зазначає, що 14.0.2011 на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ДВАТ шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля реорганізоване шляхом перетворення в ТОВ "Шахта Білоріченська" яке стало правонаступником усіх його прав та обов'язків.

15 грудня 2011 року господарським судом м. Києва прийняте рішення № 55/413 за позовом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання недійсною та скасування державної реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська".

На підставі цього рішення 14 серпня 2012 року державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про скасування держкої реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська" та скасування реєстрації припинення ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".

У відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".

Заборгованість за спірним договором № 9/1/12 від 01.02.2012 виникла 16.07.2012 і в цей час функціонувало ТОВ "Білоріченська", тобто заборгованість виникла саме у вказаного підприємства.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення.

Представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, що здана у засіданні суду 25.04.2013, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача 143 302 грн. 38 коп. за договором №9/1/12 від 01.02.2012 на охорону об'єктів, 3% річних в сумі 2149 грн. 99 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013, пені у розмірі 10 749 грн. 93 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013. Вказана заява судом розглянута, задоволена та долучається до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята, тому позовними вимогами у справі є вимоги: про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у сумі 143 302 грн. 38 коп. за договором №9/1/12 від 01.02.2012 на охорону об'єктів, 3% річних в сумі 2149 грн. 99 коп., пені у розмірі 10 749 грн. 93 коп.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 143 302 грн. 38 коп. за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012, 3% річних в сумі 2149 грн. 99 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013, пені у розмірі 10 749 грн. 93 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013.

Новою ціною позову вважати: заборгованість за надані послуги у сумі 143 302 грн. 38 коп. за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012, 3% річних в сумі 2149 грн. 99 коп., пені у розмірі 10 749 грн. 93 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

01.02.2012 між ТОВ "Концепт" (надалі- Виконавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Шахта "Білоріченська" (надалі - Замовник, відповідач) правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ "Шахта "Білоріченська" (відповідач у справі) був укладений договір про охорону об'єктів № 9/1/12 (надалі-Договір).

Відповідно до умов Договору Замовник передає, а Виконавець приймає на охорону об'єкти, що вказані у Додатку № 1» Дислокація постів охорони»,яке є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору сплата послуг охорони здійснюється на підставі рахунку-фактури до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 6.5 Договору факт належного виконання послуг підтверджується актом виконаних робіт підписаних повноважними представниками сторін договору.

В порядку та на умовах, визначених Договором, позивачем були належним чином надані послуги з охорони об'єктів у липні 2012 року на суму 338 302,38 грн. з ПДВ, що підтверджено актом здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 31.07.2012, підписаний уповноваженими представниками сторін. (а.с.14).

Позивач у позові зазначив, що Замовником (відповідач) 09.07.2012 була здійснена часткова оплата за надані послуги у розмірі 195 000,00 грн., решта суми боргу станом на 06.02.2013 Замовником сплачена не була.

Тому, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012 складає 143 302 грн. 38 коп.

Позивач у позові зазначив, що у зв'язку з тим, що оплата послуг охорони згідно умов Договору здійснюється на підставі рахунку-фактури до 15 числа поточного місяця, тому заборгованість у відповідача перед позивачем виникла з 16.07.2012.

Позивач, посилаючись на п.3 ст.611 ЦК України, п.6 ст. 231 ГК України та ст.3 Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань« нарахував відповідачу пеню у сумі 10749 грн. 93 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013 ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Отже, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2149 грн. 99 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013 ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Виходячи з наведеного, позивач звернувся до суду і за даним позовом за яким просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 143 302 грн. 38 коп. за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012, 3% річних в сумі 2149 грн. 99 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013, пені у розмірі 10 749 грн. 93 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012 та положення ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193,231 ГК України.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.

Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Концепт" (надалі- Виконавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Шахта "Білоріченська" (надалі - Замовник, відповідач) правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ "Шахта "Білоріченська" (відповідач у справі) був укладений договір про охорону об'єктів № 9/1/12 від 01.02.2012 (надалі-Договір).

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Вказаний вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей.

Відповідно до умов Договору Замовник передає, а Виконавець приймає на охорону об'єкти, що вказані у Додатку № 1» Дислокація постів охорони»,яке є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору сплата послуг охорони здійснюється на підставі рахунку-фактури до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 6.5 Договору факт належного виконання послуг підтверджується актом виконаних робіт підписаних повноважними представниками сторін договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається зі спірних відносин, які виникли на підставі договору про охорону об'єктів № 9/1/12 від 01.02.2012 боржником за грошовим зобов'язанням є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська", що підтверджується матеріалами справи.

Позов пред'явлений за порушення грошового зобов'язання до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", яке не є стороною спірного договору, проте є належним відповідачем в силу повного правонаступництва прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська".

Так, 15 грудня 2011 року господарським судом м. Києва прийняте рішення № 55/413 за позовом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання недійсною та скасування державної реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська".

На підставі цього рішення 14 серпня 2012 року державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про скасування держкої реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська" та скасування реєстрації припинення ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".

У відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".

Таким чином, вимоги позивача до ПАТ "Шахта "Білоріченська" висунуті правомірно та на законних підставах.

У зв'язку з чим доводи відповідача за відзивом відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк /термін/ виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, 31.07.2012 між сторонами у справі 31.07.2012 було підписано уповноваженими представниками сторін акт здачі-прийомки робіт (надання послуг) за липень 2012 року на загальну суму 338 302,38 грн. з ПДВ за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012 (а.с.14).

Відповідачем оплата наданих послуг здійснена частково на суму 195 000,00 грн., у зв'язку з чим за розрахунком позивача, за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012 утворилась заборгованість в сумі 143 302 грн. 38 коп.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Як свідчить акт здачі-прийомки робіт (надання послуг) за липень 2012 року на загальну суму 338 302,38 грн. з ПДВ, він був підписаний 31.07.2012 і прострочка платежу з урахуванням положень п. 6.4 Договору починається з 16.07.2012.

За розрахунком позивача прострочка платежу відповідачем була припущена з 16.07.2012 і відповідачем іншого не доведено.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку відповідачем доказів належного виконання зобов'язань за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012 не надано.

Виходячи з наведених вище обставин слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги заборгованості за надані послуги охорони в сумі 143 302 грн. 38 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних нарахованих в сумі 2149 грн. 99 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства слід визначити, що нарахування позивачем 3% річних за вказаний період з у зв'язку із прострочкою сплати грошового зобов'язання, яке було припущено відповідачем є правомірним у зв'язку позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної ставки НБУ у розмірі 10 749 грн. 93 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) слід вказати на наступне.

Вказана сума позивачем нарахована як пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012. Також, позивач для розрахунку пені керувався ст.3 Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та положення п.3 ст.611 ЦК України, п.6 ст. 231 ГК України.

Виходячи зі змісту статей 546,548,549 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме - за невиконання зобов'язання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За спірним договором у відповідача перед позивачем відсутній обов'язок виконати зобов'язання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобов'язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платними і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих засобів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому угодою сторін.

У пункті 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/445 від 18.11.97 (із змінами від 31.05.07) "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" чітко вказано, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретний розмір відповідальності, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Але, сторонами у договорі на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012 не визначена міра відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

Умовами договору на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012 стягнення пені у розмірі 10 749 грн. 93 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) за прострочення платежу не передбачене, отже, пеня нарахована позивачем необґрунтовано і стягненню не підлягає.

Суд вважає, вимоги позову слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у сумі 143 302 грн. 38 коп. за договором на охорону об'єктів №9/1/12 від 01.02.2012, 3% річних в сумі 2149 грн. 99 коп. за період з 16.07.2012 по 16.01.2013 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), та вважати їх такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 25.04.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повернути із Державного бюджету України позивачу на підставі п.1ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674- VI ( із змінами, внесеними згідно із Законом № 3828-VI (3828-17) від 06.10.2011) судовий збір у сумі 32 грн. 51 коп., оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 2909 грн. 05 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта Білоріченська", вул. Шкільна, буд. 107, смт. Білоріченський, Лугугинський район, Луганська область, код ЄДРПОУ 00176897 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт", вул. Баумана, буд. 1А , м. Донецьк, код ЄДРПОУ 31377126, заборгованість за надані послуги у сумі 143302 грн. 38 коп., 3% річних в сумі 2149 грн. 99 коп., витрати зі сплати судового зборі в сумі 2909 грн. 05 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 30.04.2013.

Суддя Г.М.Старкова