Рішення № 31016209, 25.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р. Справа № 909/178/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Харук Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", вул. Кременецька 38, м. Луцьк, Волинська область, 43010;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України", вул. Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76004;

про стягнення 147749 грн. 30 коп. з яких 131074 грн. 16 коп. - основного боргу, 5562 грн. 62 коп. - пені, 1112 грн. 52 коп. - 3% річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: Олексюк В.В. - представник, (паспорт АС 570971 виданий Новолинським МВ УМВС України у Волинській обл. 07.09.99, довіреність № 2683 від 29.12.12 р.);

Від відповідача: Федорів В.І.- адвокат, довіреність від 30.11.2012 р. за № 1458/01-ю, посвідчення від 16.09.2005 р. за № 528, паспорт серія КР № 018251 виданий Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 30.01.1996 р.

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" подано позов до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України" про стягнення 147749 грн. 30 коп. з яких 131074 грн. 16 коп. - основного боргу, 5562 грн. 62 коп. - пені, 1112 грн. 52 коп. - 3% річних.

Відповідно до ст.55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як вбачається з позову та доданих до нього розрахунків стягуваної суми, позивачем допущено описку при обрахуванні ціни позову і фактично заявлено позов про стягнення 137749 грн. 30 коп. з яких 131074 грн. 16 коп. - основного боргу, 5562 грн. 62 коп. - пені, 1112 грн. 52 коп. - 3% річних. Також сплачено зайво 200 грн. судового збору.

З огляду на викладене, відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України, ціна позову визначена суддею становить 137749 грн. 30 коп., з яких 131074 грн. 16 коп. - основного боргу, 5562 грн. 62 коп. - пені, 1112 грн. 52 коп. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про закупівлю товарів № Н05094-2 від 07.08.12 р. щодо оплати поставленого товару в сумі 131074 грн. 16 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем на підставі п. 7.3.7. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 5562 грн. 62 коп. - пені, 1112 грн. 52 коп. - 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечує, просять суд у позові відмовити. У відзиві на позов (вх. № 6544/13 від 15.04.13) зазначає, що виходячи з умов п.п. 4.1.,4.2.,4.3. договору обов'язок постачальника з передання товару є виконаним з моменту передання товару та супровідних документів на такий товар, в тому числі і документів про якість товару та рахунку. З моменту вручення покупцеві (відповідачу) документів на товар, підписання акту та отримання покупцем (відповідачем) рахунку починає свій відлік 10-денний строк для оплати товару. Матеріали справи не містять рахунків, документів, що підтверджують якість товару, та інших передбачених документів, а також доказів їх передання позивачем і отримання відповідачем без яких відповідно до п.п. 4.1.,4.2.,4.3. договору неможливо встановити момент повного виконання позивачем обов'язку із поставки (відповідно до умов договору та вимог ст. 664 ЦК України) та визначити момент настання обов'язку покупця по оплаті товару. Зважаючи на те, що позивач не надав відповідачу передбачені договором документи, що підтверджують поставку товару, відповідач вважається таким, що не прострочив оплату товару.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей саме представниками відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

07.08.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України" укладено договір про закупівлю товарів № Н05094-2.

У відповідності до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених договором, Учасник (постачальник/позивач) зобов'язується поставити та передати у власність замовника (покупця/відповідача), а замовник (покупець/відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар - 23.20.1 Продукти нафтоперероблення рідкі - бензин А-80 (товар).

Згідно п. 5.1. договору, поставка здійснюється на протязі серпня 2012 - лютого 2013 років виключно за попередньою заявкою відповідача за адресою та в строки визначені цією заявкою.

Відповідно до п. 5.2. договору, після передачі товару між сторонами складається акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що датою передачі товару від позивача відповідачу, вважається дата підписання акту приймання-передачі товару.

Порядок здійснення оплати визначено Розділом 4 договору.

Згідно п. 4.1. договору, розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати відповідачем після пред'явлення позивачем, отримання від позивача рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору або поетапної оплати відповідачем поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.

Пунктом 5 актів приймання - передачі, сторони обумовили, що розрахунки за дану партію товару відповідач здійснює у безготівковій формі протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 4.2. договору, до рахунку додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством.

У відповідності до п. 4.3. договору, сторони свідчать, що відповідач зобов'язується розрахуватись з позивачем за отриманий товар на протязі 10 днів з моменту отримання від позивача документів відповідно до п. 4.1. договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача товар (бензин А-80) на загальну суму 131074 грн. 16 коп., що підтверджується актами приймання - передачі №6 від 05.10.12р., №7 від 10.10.12р., видатковими накладними № 4172 від 05.10.12р., № 4290 від 10.10.12р., товароно-транспортними накладними №ЗІВ0004172 від 05.10.12р., №ЗІВ0004290 від 10.10.12р., податковими накладними № 13518/05 від 05.10.12 р., № 28118/05 від 10.10.12 р. Отримання товару (бензин А-80) уповноваженим представником відповідача відбувалось на підставі довіреності № 152 від 03.10.12 р.

Судом досліджено вищевказані документи, та встановлено, що такі документи відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку позивачем, та отримання відповідачем товару, а отже є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар згідно вказаних видаткових накладних не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в розмірі 131074 грн. 16 коп.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №363 від 26.12.12р. про сплату боргу в сумі 131074 грн. 16 коп. за отриманий товар. Проте, вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

05.03.13 р. між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг відповідача перед позивачем за договором № Н05094-2 від 07.08.12 становить 131074 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Твердження відповідача щодо відсутності прострочення по оплаті товару внаслідок ненадання позивачем рахунків на оплату товару спростовуються судом з огляду на наступне.

Як встановлено судом, та підтверджено як відповідачем так і позивачем, рахунки на оплату товару, при здійсненні прийому - передачі товару, позивач відповідачу не надавав.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Таким чином, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

З урахуванням обставин справи та умов договору, враховуючи те, що факт прийому - передачі товару, доведено перед судом належними засобами доказування, а саме, актами приймання-передачі, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, суд прийшов до висновку, що ненадання позивачем відповідачу рахунку на оплату не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому, наявність або відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений позивачем товар. Крім того, у п. 5 актів приймання - передачі, сторонами встановлений строк здійснення розрахунків за поставлений товар - у безготівковій формі протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Така ж правова позиція щодо аналогічних правовідносин викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.13р., у справі №5023/5107/12.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Із аналізу вище викладених правових норм випливає, що наявність обов'язку оплатити товар виникає у покупця після прийняття самого товару чи товаророзпорядчих документів на нього. Факт отримання відповідачем товару, обумовленого договором, підтверджується належним чином оформленими підписаними та скріпленими печатками сторін, товаророзпорядчими документами до нього: актами приймання - передачі, видатковими накладними, товаро - транспортними накладними.

Як вбачається з товаро-транспортних накладних №ЗІВ0004172 від 05.10.12р., №ЗІВ0004290 від 10.10.12р., у розділі "відомості про вантаж" вказано назву та кількість товару, що поставляється, а також вказано документи які, передаються з вантажем, а саме порядковий номер сертифікату відповідності UA 1.145.0119459-12. А відтак, твердження відповідача про неотримання документів, що підтверджують належну якість товару, не беруться судом до уваги.

Крім того, ст. 666 Цивільного кодексу України, вставлено якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Доказів вчинення відповідачем дій, передбачених даною нормою права, суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 131074 грн. 16 коп. є законними та обґрунтованим, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних. Визначення моменту прострочення оплати за отриманий товар здійснено згідно умов додаткової домовленості сторін (п. 4.1. договору) передбаченої п. 5 актів приймання - передачі - після закінчення 10 банківських днів з моменту поставки.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 1112 грн. 52 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.7. Договору, встановлено, що в разі порушення строків оплати товару, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору, за прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 5562 грн. 62 коп. пені.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 5562 грн. 62 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені судом обставини справи, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 131074 грн. 16 коп. - основного боргу, 1112 грн. 52 коп. - 3% річних, 5562 грн. 62 коп. - пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Відповідно до п.1 ч. 1ст.7 Закону України "Про судовий збір" в зв"язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", вул. Кременецька 38, м. Луцьк, Волинська область, 43010 (ідентифікаційний код 37425075) 200 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1819 від 08.02.13 (оригінал знаходиться у матеріалах справи).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 610, 611, 625, 629, 662, 666, 692, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України" про стягнення 137749 грн. 30 коп. задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України", вул. Є. Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", вул. Кременецька 38, м. Луцьк, Волинська область, 43010 (ідентифікаційний код 37425075) 131074 (сто тридцять одну тисячу сімдесят чотири) грн. 16 коп. - основного боргу, 1112 (одну тисячу сто дванадцять) грн. 52 коп. - 3% річних, 5562 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 62 коп. - пені, 2754 (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 99 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", вул. Кременецька 38, м. Луцьк, Волинська область, 43010 (ідентифікаційний код 37425075) 200 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1819 від 08.02.13 (оригінал знаходиться у матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.04.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 30.04.13