Рішення № 31016001, 18.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2898/13 18.04.13

За позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Давидков Д.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: Корнієнко Т.Ю. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 18 квітня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

14 лютого 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 48-412 від 07.02.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (відповідач) заборгованості за договором на спільне технічне обслуговування повітряних суден з використанням стоянки в ангарі № ОМ/12-04 від 18 січня 2012 року в сумі 207 758,72 грн. з них основного боргу - 173 190,00 грн. (сто сімдесят три тисячі сто дев'яносто гривень), пені - 20 182,09 грн. (двадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні 09 копійок), штрафу 7% /абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України/ - 12 123,30 грн. (дванадцять тисяч сто двадцять три гривні 30 копійок) та 3% річних - 2 263,33 грн. (дві тисячі двісті шістдесят три гривні 33 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, своїх обов'язків за договором на спільне технічне обслуговування повітряних суден з використанням стоянки в ангарі № ОМ/12-04 від 18 січня 2012 року належним чином не виконав, зокрема, не сплатив суми грошових коштів за надані йому позивачем, як Виконавцем, послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

18.04.2013 року відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги визнав частково: позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав в сумі 173 190,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2263,33 грн. та 7% штрафу в сумі 12 123,30 грн. визнав, проти заявленої до стягнення суми пені заперечив, з підстав того, що сума пені не може перевищувати 5% від загальної суми робіт. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить розстрочити виконання рішення суду, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 12.03.2013 року.

05 березня 2013 через канцелярію до суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи № 910/2898/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року розгляд справи було відкладено до 18.04.2013 року та продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2012 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони) було укладено договір № ОМ/12-04 на спільне технічне обслуговування повітряних суден з використанням стоянки в ангарі (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), предметом якого є надання послуг з використання стоянки в ангарі та на відкритій площадці для спільного технічного обслуговування повітряних суден на виробничих площах Виконавця: Виконавець за попередньою заявкою Замовника при можливості та при наявності вільних місць в ангарі надає послуги з використання Замовником місця стоянки в ангарі для проведення спільного технічного обслуговування повітряних суден (далі - ПС), а Замовник їх сплачує.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на суму - 173 190,00 грн., однак Замовник послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 173 190,00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати послуг.

З викладеним позивачем у позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав в сумі 173 190,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2263,33 грн. та 7% штрафу в сумі 12 123,30 грн. визнав, проти заявленої до стягнення суми пені заперечив, з підстав того, що сума пені не може перевищувати 5% від загальної суми робіт. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить розстрочити виконання рішення суду, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 18 січня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № ОМ/12-04 на спільне технічне обслуговування повітряних суден з використанням стоянки в ангарі, предметом якого є надання послуг з використання стоянки в ангарі та на відкритій площадці для спільного технічного обслуговування повітряних суден на виробничих площах Виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором та отримання їх Замовником між сторонами в період з серпня по листопад 2012 року було складено Акти виконаних робіт до Договору № ОМ/12-04 від 18.01.2012 року, а всього на загальну суму 173 190,00 грн. (належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи), які підписані обома сторонами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на відповідну суму.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.2. Договору, розрахунки між Замовником та Виконавцем здійснюються за фактично надані Виконавцем та прийняті Замовником послуги на підставі підписаного Сторонами Акту виконаних робіт.

Позивач вказує, що вартість послуг за Договором Замовник Виконавцю у визначеному Договором порядку та строки не перерахував.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.02.2013р. та 12.03.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Враховуючи те, що відповідач у відзиві на позовну заяву суму основного боргу в розмірі 173 190,00 грн. визнав, доведеними є позовні вимоги про стягнення з Замовника на користь Виконавця заборгованості за Договором в розмірі 173 190,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 6.1. Договору випливає, що Замовник, за кожний день затримки платежів, що виникла з вини Замовника, виплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше 5% від загальної суми робіт.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню частково в сумі 8659,50 грн. (173 190,00 грн. х 5% (6.1. Договору) = 8659,50 грн.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, за прострочення виконання зобов'язання за Договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 12 123,30 грн. (173 190,00 грн. х 7% = 12 123,30 грн.) є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що в інших випадках невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених Договором, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2263,33 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 196 236,13 грн., з них основного боргу - 173 190,00 грн., пені - 8659,50 грн., 3% річних - 2263,33 грн. та штрафу - 12 123,30 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 3924,72 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд розстрочити виконання рішення суду, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача.

Положеннями частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так, з правової конструкції ст. 121 випливає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В Роз'ясненнях від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" Вищий господарський суд України довів до відома Господарським судам України те, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою ж для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач обґрунтовує необхідність розстрочки своїм тяжким фінансовим становищем, що унеможливлює виконання рішення суду в повній мірі.

Проте, наведені відповідачем обставини про розстрочення рішення не є винятковими та достатніми для розстрочення відповідного судового рішення.

Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, про відмову у розстрочці виконання рішення суду, оскільки відповідачем не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс", так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (ідентифікаційний код: 04937956, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, р/р 26007010044186 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (ідентифікаційний код: 01128297, адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, р/р 260070128162 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 173 190,00 грн. (сто сімдесят три тисячі сто дев'яносто гривень), пені - 8659,50 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 50 копійок), 3% річних - 2263,33 грн. (дві тисячі двісті шістдесят три 33 копійки), штрафу - 12 123,30 грн. (дванадцять тисяч сто двадцять три гривні 30 копійок) та судові витрати - 3924,72 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять чотири гривні 72 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.04.2013р.

Суддя О.В. Котков