Рішення № 31015996, 30.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.04.2013р. Справа № 905/1885/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому зсіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг", м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка Донецької області

про стягнення заборгованості за договором оперативного лізингу (оренди) №782 від 03.08.2010р. в сумі 83093,77грн., з яких 76266,67грн.-сума основного боргу, 5285,40грн.- пеня, 1541,70грн.- 3% річних, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг", м. Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оперативного лізингу (оренди) №782 від 03.08.2010р. в сумі 83093,77грн., з яких 76266,67грн.-сума основного боргу, 5285,40грн.- пеня, 1541,70грн.- 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором оперативного лізингу (оренди) №782 від 03.08.2010р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 222, 229, 230 Господарського кодексу, ст.ст. 526, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 762, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 55, 57, 58 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00242019 з відміткою про отримання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.08.2010р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір оперативного лізингу (оренди) №782 (далі - Договір), предметом якого є надання лізингодавцем в користування лізингоодержувачу предмету лізингу (майна) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Предметом оперативного лізингу за цим Договором є два окремих (бувших у використанні) автомобілі FAW CA 3252 (ЭВРО 2), загальна вартість яких складає 350 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 58 333, 34 грн. (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору встановлено строк користування спірним майном - 2 місяці з моменту підписання сторонами даного Договору.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків, зокрема за користування майном відповідач зобов'язався сплачувати на користь позивача платежі відповідно до узгодженого між ними графіку.

Графік сплати платежів визначено додатком №1 до Договору: строки сплати до 06.08.2010р. та до 06.09.2010р. по 16000,00 грн.

Відповідно до п.3.2 Договору лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою сплату лізингоодержувачем штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 Цього Договору.

Відповідно до п.11.2.1 Договору за порушення обов'язку з своєчасної плати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.1 цього Договору, - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення платежу.

Факт передачі майна від Позивача Відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справі актом приймання-передачі майна 20.08.2010р.

Додатковими угодами до Договору №1 від 07.10.2010р. та №2 від 07.10.2011р. сторони внесли зміни до графіку сплати платежів. Відповідно до вказаних графіків (додаткових угод) щомісячна плата за 2 автомобілі складає 16000,00 грн.

Крім того, додатковою угодою №1 від 07.10.2010р. сторони дійшли згоди викласти п.2.1 в новій редакції: «Строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу становить 8 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі згідно п.4.3 цього Договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим Договором».

Додатковою угодою №2 від 07.04.2011р. п.2.1 Договору викладено в наступній редакції: «Строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу до 20.12.2011р.»

Зазначені додаткові угоди підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та є невід'ємними частинами Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта повернення автомобілів з лізингу від 01.11.2011р., Відповідач повернув Позивачу з лізингу один з отриманих за Договором автомобілів - FAW CA 3252 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

28.11.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням про вилучення предмету лізингу та вимогою про сплату заборгованості, в якому, у зв'язку з несплатою Відповідачем лізингових платежів, просив протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги повернути автомобіль FAW CA 3252 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), а також сплатити заборгованість в розмірі 113 440,35грн.

Згідно з актом повернення автомобілів з лізингу другий автомобіль FAW CA 3252 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) було вилучено з лізингу 07.12.2012р.

Посилаючись на несплату Відповідачем лізингових платежів за Договором в повному обсязі, Позивач просить стягнути суму заборгованості за договором оперативного лізингу (оренди) №782 від 03.08.2010р. в сумі 83093,77грн., з яких 76266,67грн.-сума основного боргу, 5285,40грн.- пеня, 1541,70грн.- 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені та 3% річних.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору опертивного лізингу.

Суд наголошує, що ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України безпосередньо визначає можливість застосування до лізингових правовідносин загальних положень про найм (оренду).

За таких обставин, приймаючи фактичне продовження користування Відповідачем об'єктом лізингу, а саме одним з автомобілів, після закінчення строку дії Договору та відсутність заперечень з цього приводу з боку Позивача, суд, у світлі приписів ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст.284 Господарського кодексу України дійшов висновку, що після 20.12.2011р. договір оперативного лізингу (оренди) №782 продовжено на той же самий строк (на 16 місяців) і на тих же саме умовах - до 20.03.2013р.

Як встановлено судом, Договір оперативного лізингу (оренди) №782 від 03.08.2010р. припинив свою дію достроково на підставі п.16.2.2 Договору на вимогу Лізингодавця з моменту повернення другого автомобіля згідно з актом повернення автомобіля з лізингу, а саме - 07.12.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.

Як встановлено ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах оперативного лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку - шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №782 від 03.08.2010р. належним чином не виконав, лізингові платежі сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 20.02.2012р. по 06.12.2012р., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких доказів у підтвердження відсутності заборгованості Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу до матеріалів справи не надано.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за автомобіль FAW CA 3252 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) за період з 20.02.2012р. до 06.12.2012р. в сумі 76 266,67грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 1 541,70грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи висновок суду про задоволення вимог Позивача про стягнення боргу зі сплати лізингових платежів в повному обсязі, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

За таких підстав, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 285,40грн. на підставі умов п.11.2.1 договору, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 11.2.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Враховуючи висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача в сумі 76 266,67грн., суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг", м. Київ до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості за договором оперативного лізингу (оренди) №782 від 03.08.2010р. в сумі 83093,77грн., з яких 76266,67грн.-сума основного боргу, 5285,40грн.- пеня, 1541,70грн.- 3% річних задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка Донецької області (86118, АДРЕСА_1, код ІНН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг", м. Київ (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, ЄДРПОУ 33635277) заборгованість за договором оперативного лізингу (оренди) №782 від 03.08.2010р. в сумі 83093,77грн., з яких 76266,67грн.-сума основного боргу, 5285,40грн.- пеня, 1541,70грн.- 3% річних Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка Донецької області (86118, АДРЕСА_1, код ІНН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг", м. Київ (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, ЄДРПОУ 33635277) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 30.04.2013р. судом оголошено повний текст рішення.