Рішення № 31014539, 30.04.2013, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

Справа № 412/2056/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Лукінової М.В., при секретарі: Горпинченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Краснодона цивільну справу за позовною заявою органа опіки та піклування Краснодонської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за участю старшого прокурора прокуратури Краснодонського району ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач орган опіки та піклування Краснодонської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, який згодом було уточнено, в обґрунтування якого вказав, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідача ОСОБА_1 після народження дитини за станом здоровя було направлено до Луганської обласної протитуберкульозної лікарні, однак від лікування вона відмовилася. Сина залишила у дитячій туберкульозній лікарні. Після виписки його було направлено до дитячого відділення Краснодонського районного територіального медичного обєднання Краснодонської районної ради. За час перебування дитини у лікувальному закладі, мати її життям та здоровям не цікавилася. Батько дитини - ОСОБА_2 працює вантажником у ПП «Млин», з ОСОБА_1 разом не проживає з 2010 року, малолітнього ОСОБА_4 своєю дитиною не визнає. За результатами обстеження його місця проживання було встановлено, що для виховання дитини у його будинку умов не створено. Рішенням Краснодонського міськрайонного суду відповідачів було позбавлено батьківських прав відносно їх трьох малолітніх дітей. У звязку з наведеним, позивач просить суд позбавити відповідачів батьківських прав стосовно їх малолітнього сина ОСОБА_4, стягнути з них аліменти на утримання дитини на користь Луганського обласного будинку дитини № 2, у якому він буде утримуватися, у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Уточнивши позов, позивач просив стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини по 1/4 частині заробітку з кожного.

Представник позивача органу опіки та піклування Краснодонської райдержадміністрації ОСОБА_5 у судовому засіданні дану позовну заяву підтримала, наполягала на її задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнала позовні вимоги позивача, просила суд відмовити у їх задоволенні. Зазначила, що після пологів вона була направлена до протитуберкульозної лікарні, дитина залишилася у лікарні. Відповідача у лікарню не поклали, оскільки не було місць, тільки зробили знімок. Направляли на лікування у м. Ровеньки, однак туди далеко та дорого їздити. До дитини у лікарню відповідач не приїжджала, її пошуком не займалася. Часу звернутися до міліції чи до органу опіки з цього приводу у неї не було, оскільки вона працювала пасла корів на протязі року. Зазначила, що їй потрібна і дитина, і гроші, які виплачуються на дитину. На даний час вона лікується у лікаря у с. Мелове, приймає таблетки від туберкульозу, однак назвати імя лікаря та надати документів про свій стан здоровя вона не може. У с. Мелове відповідач проживає у будинку батька її чоловіка, з яким проживають разом. Будинок складається з двох кімнат, опалення пічне, де є ліжечко, коляска, дитячі речі, які вони придбали.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача повністю. Зазначив, що цю дитину ОСОБА_1 народила не від нього, оскільки з 2010 року вони разом не проживають. У 2012 році відповідач був в Росії. Однак, з приводу оскарження батьківства відповідач до суду не звертався та має намір це зробити після прийняття рішення судом.

Старший прокурор Краснодонського району Малько Б.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, наполягав на їх задоволенні.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що він є інвалідом ІІ групи, хворий на закриту форму туберкульозу, потребує постійного лікування. Лікується на дому, приходить до медсестри, яка виписує ліки. Свідок пояснив, що з ОСОБА_1 зустрілися у Луганському протитуберкульозному відділенні, тобто туберкульозом відповідач хворіла до народження дитини. ОСОБА_1 приймає ліки самостійно, які їй ніхто не призначав. Згодом ОСОБА_1 народила від свідка дитину, однак її батьком записали першого чоловіка ОСОБА_1 Документів про встановлення батьківства свідок до суду не подавав. Він возив дитині передачі у пологовий будинок, потім у туберкульозне відділення. Відповідач ОСОБА_1 до дитини не приїжджала. До повернення дитини вони готувалися, придбали детячі речі. До міліції та органу опіки з приводу пошуку дитини ні він, ні ОСОБА_1 не зверталися, оскільки працювали та не мали на це часу. На даний час свідок проживає з ОСОБА_1 у с. Мелове у будинку його батька. Ремонт у цьому будинку вони робили у 2006 році. Опалюють будинок дровами, оскільки вугілля купувати дорого. У кімнаті тепло, а зал холодний, його потрібно утеплювати. Документи на будинок свідок не бачив, на його думку вони знаходиться у рідної сестри батька, однак їх вона не віддає.

Суд, перевіривши письмові матеріали справи, заслухавши думку сторін, прокурора, показання свідка, вважає позовні вимоги за даною позовною заявою обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12.09.2006 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4 зворотній бік).

У свідоцтві про народження малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідачі вказані його батьками (а.с. 4).

28.11.2012 року відповідач ОСОБА_1 покинула свого малолітнього сина ОСОБА_4 у Краснодонському районному територіальному медичному обєднанні, про що було складено відповідний акт (а.с. 7).

З листа Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні вбачається, що малолітній ОСОБА_4 має діагноз туберкульозний контакт, кат. 5, гр. 5,2 А (а.с. 8). За час перебування дитини на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 його не відвідувала та не цікавилася його здоровям.

За відомостями адресно-довідкового підрозділу УДМСУ у Луганській обл. раніше відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20). Її сімя перебувала на обліку як така, що опинилася у складних життєвих обставинах, що вбачається з довідки та листа виконкому Самсонівської селищної ради (а.с. 14 зворот, 15).

З побутової характеристики на ОСОБА_1 вбачається, що вона з моменту народження дитини ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків, не цікавиться його життям та здоровям, матеріально його не утримує; проживає зі співмешканцем у с. Мілове (а.с. 8 зворот).

За повідомленням служби у справах дітей Міловської районної державної адміністрації Луганської області відповідач ОСОБА_1 на території Міловського району не проживає (а.с. 11).

Однак, з листів Самсонівської сільської ради, Краснодонського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді вбачається, що ОСОБА_1 на даний час проживає у с. Мілове (а.с. 11 зворот, 14). Дані обставини не заперечувалися і самою ОСОБА_1 у судовому засіданні.

З побутової характеристики, довідок з місця проживання та адресно-довідкового підрозділу УДМСУ у Луганській обл. вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проживає на території Хрящуватенської сільської ради з 2000 року зі своїми братами ОСОБА_7 та ОСОБА_8; з ОСОБА_1 він не проживає з 2010 року; працює у м. Луганськ вантажником у ПП «Млин»; скарг на поведінку у побуті на нього не надходило; на обліку серед неблагополучних сімей не перебуває (а.с. 9, 10, 21).

За результатами обстеження житлово-побутових умов відповідача ОСОБА_2 за адресою Луганська обл., Краснодонський р-н, с. Видно - Софіївка, вул. Верхня, б/н було встановлено, що у цьому будинку пічне опалення, електропостачання відрізане за несплату, підсобного господарства, земельної ділянки та паю немає, умови антисанітарні, будинок перебуває у напівзруйнованому стані (а.с. 10, 15 зворот).

Зазначені вище обставини вбачаються також з письмових пояснень ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були надані начальнику служби у справах дітей Краснодонської райдержадміністрації (а.с. 12, 13).

За результатом засідання комісії з питань захисту прав дитини Краснодонської державної районної адміністрації 27.02.2013 року було прийняте рішення № 7, яким було рекомендовано органу опіки та піклування Краснодонської державної районної адміністрації клопотати перед Краснодонським міськрайонним судом щодо позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4, а також, щодо стягнення з них аліментів на утримання дитини (а.с. 16-18). Після вивчення усіх матеріалів та дослідження обставин даного питання органом опіки та піклування був складений відповідний висновок (а.с. 19).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що дані правовідносини врегульовані наступними нормами діючого законодавства України.

Так, статтею 150 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

За правилами пунктів 1,2 ст. 164 СК України, серед іншого зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).

Положеннями статей 58, 60, 62, 63 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та 243, 244 СК України врегульовані питання встановлення опіки та піклування над малолітніми та неповнолітніми особами.

За наслідками позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 166 СК України особа втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо їх виховання; перестає бути її законним представником; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла би мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_4 Однак, в порядку ст. ст. 57-60 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) вона не надала суду належних та допустимих доказів належного виконання нею своїх батьківських обовязків або наміру виконувати їх у майбутньому. Так, відпоівдач не довела суду прийняття ефективних заходів щодо свого лікування, створення умов для її проживання з дитиною, пошуку постійного заробітку та наміру виховувати дитину, бути відповідальною за її життя. Виходячи з фактичних обставин справи, відповідач у судовому засіданні зазначила, що до дитини у лікарню вона не приїжджала, її пошуком не займалася, оскільки на це у неї не було часу, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 Підставою своїх заперечень проти позбавлення її батьківських прав відповідач зазначила, що їй необхідні кошти, які сплачуються державою на дитину. В судовому засіданні відповідачі не заперечували і тих обставин, що їх було позбавлено батьківських прав відносно трьох малолітніх дітей за неналежне виконання їх батьківських обовязків.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомив, що він не є батьком малолітнього ОСОБА_4, а насправді батьком цієї дитини є ОСОБА_6 Дані обставини не заперечувалися свідком ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_1 Однак, всупереч ст. ст. 57-60 ЦПК України відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження цих обставин. З приводу оскарження або встановлення батьківства відповідач ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_6 до суду не зверталися, що не заперечувалося ними у судовому засіданні.

Таким чином, після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, судом встановлено, що відповідачі дійсно свідомо ухиляються від виконання батьківських обовязків по вихованню своєї малолітньої дитини, не піклуються про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. До того ж, відповідач ОСОБА_1 після народження дитини залишила її у лікарні без поважної причини і до теперішнього часу не виявляла щодо неї батьківського піклування.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме нехтування відповідачами своїми обов'язками, що узгоджується з розясненнями п. 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року зі змінами згідно з Постановою Верховного Суду N 20 від 19.12.2008 року, та вважає за необхідне позбавити відповідачів батьківських прав стосовно їх малолітнього сина ОСОБА_4

При цьому, позбавлення батьківських прав стосовно дитини не звільняє відповідачів від обов'язку щодо її утримання в порядку ч. 2 ст. 166 СК України. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліментів обґрунтованою та приходить до висновку про необхідність одночасно з позбавленням батьківських прав вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Вирішуючи дане питання, суд виходить з положень статей 180 - 183 СК України, в яких серед іншого зазначено, що батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментівінших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Будь яких доказів, підтверджуючих, що за станом здоровя чи матеріальним становищем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть сплачувати аліменти на утримання дитини, в порядку ст. ст. 57-60 ЦПК України, відповідачами суду не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 чатини усіх доходів з кожного, щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь Луганського обласного будинку дитини № 2, у якому він буде утримуватися.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, стягненню з відповідачів підлягає судовий збір у розмірі 229,40 грн. в дохід держави.

В порядку ч. 5 ст. 164 Сімейного кодексу України дане рішення після набрання ним законної сили необхідно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Керуючись ст.ст. 5-11, 57 - 60, 88, 209, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 58, 60, 62, 63 Цивільного кодексу України, ст. ст. 150, 164 166, 180 183, 243, 244 Сімейного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30.03.2007 року зі змінами згідно з Постановою Верховного Суду N 20 від 19.12.2008 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву органа опіки та піклування Краснодонської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за участю старшого прокурора прокуратури Краснодонського району ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти з кожного в розмірі 1/4 частки, з усіх їх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь Луганського обласного будинку дитини №2 (код 25991799, МФО 804013, р/р 35428002001536 в ГУ ДКУ Луганської області.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 квітня 2013 року. Повний текст рішення складено 30 квітня 2013 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.В. Лукінова