Ухвала суду № 31013762, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/2955/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Ніжинської ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 14.08.2012 № 602/22-14311643.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 313932,00 грн. за 1 квартал 2011 року;

- п. 138.8, пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 976263,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 261797,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 241176,00 грн., за 4 квартал 2011 року -232565,00 грн. та за 1 квартал 2012 року в сумі 240725,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню всього у сумі 130832,00 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 23465,00 грн., за серпень 2011 року - 15270,00 грн., за вересень 2011 року - 12937,00 грн., за листопад 2011 року - 6531,00 грн., за грудень 2011 року -16052,00 грн., за січень 2012 року - 14866,00 грн., за березень 2012 року - 41711,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 195606,00 грн., в тому числі за січень 2011 року - 30997,00, за лютий 2011 року - 16329,00 грн., за червень 2011 року - 23465,00 грн., за липень 2011 року - 15270,00 грн., за серпень 2011 року - 16235,00 грн., , за листопад 2011 року - 16052,00 грн., за грудень 2011 року - 14866,00 грн., за січень 2012 року - 15373,00 грн., за лютий 2012 року - 14886,00 грн., за березень 2012 року - 17887,00 грн.;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме підприємством не було своєчасно перераховано до бюджету за граничними строками сплати за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 1600559,87 грн. податку на доходи фізичних осіб.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Ніжинською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 03.09.2011 № 0000322200 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 130832,00 грн. та за штрафними санкціями 65416,00 грн., № 0000312200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1290195,00 грн., № 0000332200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181362,00 грн., № 0000342200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 61138,75 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено правомірність заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, а також законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» були укладені 2 договори оренди найму (оренди) майна під № 198/10 від 01.08.2010 з TOB «Укравтозапчастина», але з різними строками дії. Один договір набуває чинності з моменту передання майна в оренду та діє до 01.06.2015, а інший договір набуває чинності з моменту передання майна в оренду та діє до 31.07.2013.

Предметом обох договорів є те, що ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» приймає в тимчасове володіння та користування основні засоби розташовані за адресою м. Ніжин, вул. Шевченко. 109 (корпус № 5-а, лівневка з насосною, збірний склад, корпус № 5, ангар, склад ГСМ, транспортний цех, корпус № 1 та корпус №2). Розмір орендної плати за один квадратний метр майна складає 1 грн. з урахуванням податку на додану вартість в місяць. Загальна сума орендної плати складає 80960,50 грн., з урахуванням податку на додану вартість в місяць. Обидва договори підписано та скріплено печатками підприємств.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені витрати на електроенергію, яка не була використана в процесі виробництва готової продукції.

ПАТ «Завод «Ніжинсільмаш» кожного місяця отримувало рахунки за використану електроенергію від ПАТ «Чернігівобленерго», вказані рахунки відображають кількість та вартість використаної електроенергії як в цілому по підприємству, так і по окремих точках обліку електроенергії, але при перевірці вказаних рахунків встановлено, що до них включені суми електричної енергії, яка була використана на обслуговування лівневки, та яка відповідно до договорів від 01.08.2010 з насосною необхідна для збору лівневих вод з приміщень та території яка належить TOB «Укравтозапчастина» та їх подальшою перекачкою.

Ні по одному з вказаних договорів позивачем не було проведено орендної плати чи інших розрахунків.

Отже, правовідносини за спірними правочинами не відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.1.31 ст.1 Закону).

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: с будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів звертає увагу, що договір оренди № 198/10 від 01.08.2010, в порушення вимог ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України, не містить відміток про державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення.

Згідно ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже, позивачем не було доведено факту здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для обох сторін.

Податковим органом доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09.04.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.