Ухвала суду № 31013684, 25.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року справа №2а/0570/13847/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участі представників позивача Чеснокова В.М., Худолєєвої В.А., Собченко І.Є., представника відповідача Пантіної М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі № 2а/0570/13847/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Содєйствіє» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про часткове визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000262202 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахування заяви від 31.01.2013 року № 134 про уточнення до адміністративного позову,просив суд визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року №0000262202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82245,00 грн. по взаємовідносинам із Спеціалізованим ліфтовим управлінням № 2 ЗАТ «Отіс». В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача складено акт від 14.05.2012р. №4 92/22-2/13505121, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012р. № 0000262202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82621,00 грн., з яких 66152,00 грн. - за основним платежем, 16469,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Відповідачем встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р. у сумі 65872,00 грн. у зв'язку із порушенням позивачем пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки до перевірки не було надано жодного документу, що підтверджує право на формування податкового кредиту по взаємовідносинам із Спеціалізованим ліфтовим управлінням № 2 ЗАТ «Отіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Укржитлоексплуатація». Позивач зазначає про невідповідність зазначених висновків податкового органу, оскільки ним в ході перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, що підтверджують правомірність та обґрунтованість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами, а тому вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0000262202 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82245,00 грн., з яких за основним платежем-65796,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16449,00 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в ході позапланової виїзної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, щодо заниження позивачем податку на додану вартість у квітні 2009 року на 12665 грн., у травні 2009 року на 12456 грн., у червні 2009 року на 13492 грн., у липні 2009 року на 13191 грн., у серпні на 13992 грн.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивача зареєстровано 13.03.2008р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради, як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ в Кіровському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість з 25.01.2009 року (Том 2 а.с. 114).

В період часу з 19.04.2012р. по 04.05.2012р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено відповідний акт від 14.05.2012р. № 492/22-2/13505121 (Том 1 а.с. 79-154).

В ході зазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, щодо заниження позивачем податку на додану вартість у квітні 2009 року на 12665 грн., у травні 2009 року на 12456 грн., у червні 2009 року на 13492 грн., у липні 2009 року на 13191 грн., у серпні на 13992 грн.

Як вбачається з акту перевірки, зазначені суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у звітних (податкових) періодах квітень-серпень 2009 року встановлені по операціям з придбання послуг від Спеціалізованого ліфтового управління № 2 Приватного акціонерного товариства «Отіс», оскільки на думку податкового органу позивачем до перевірки не надано жодного документу, що підтверджує право на формування податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

До таких висновків податковий орган дійшов, виходячи з невідповідності індивідуального податкового номеру у виданих податкових накладних (вказано ІПН ЗАТ «ОТІС» 143575726655) та індивідуального податкового номеру, зазначеного позивачем у Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (вказано ІПН СЛУ № 2 ПрАТ «Отіс» 253275005095).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012р. № 0000262202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82621 грн., з яких 66152 грн. - за основним платежем, 16469 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (Том 1 а.с. 28).

Предметом спору в даній справі є зазначене податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82245 грн., з яких 65796 грн. - за основним платежем, 16449 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС у Донецькій області і ДПС України, рішеннями яких воно залишено без змін. Мотивуючи свої рішення ДПС у Донецькій області і ДПС України виходили з того, що позивачем податкові накладні, виписані ЗАТ «Отіс» на суму 65796,86 грн. податку на додану вартість, не задекларовані і, посилаючись на приписи п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, зазначили про наявність у позивача у разі не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, такого права протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної ( Том 1 а.с. 132-230, Том 2 а.с.1-42).

Як вбачається зі скарг позивача до ДПС в Донецькій області і ДПС України на податкове повідомлення-рішення, які наявні в матеріалах справи, ним надавались до податкового органу копії документів, складених на виконання договору від 29.12.2005 року № 134, в тому числі і видані ЗАТ «Отіс» податкові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (попередня назва ТОВ «Содєйствіє») і ЗАТ «Отіс» 29.12.2005 року укладено договір № 134 на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем (Том 1 а.с. 57-58).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом були досліджені договори, акти приймання-передачі товару (робіт, послуг), накладні та податкові накладні на придбання, рахунки-фактури, виписки з банків з розрахункових рахунків, реєстри отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, тобто всі документи, що підтверджують реальність виконання робіт на надання послуг ЗАТ «Отіс» позивачу.

Обставини щодо фактичного виконання умов зазначеного договору не є спірними між сторонами та податковим органом не зперечуються.

На виконання умов договору від 29.12.2005р. № 134 ЗАТ «Отіс», індивідуальний податковий номер 143575726655 в адресу позивача видано наступні податкові накладні: від 30.04.2009р. № 04000584/2 на суму ПДВ 12665,10 грн., від 29.05.2009р. № 05000563/2 на суму ПДВ 12416,25 грн., від 31.05.2009р. № 05000632/2 на суму ПДВ 40,06 грн., від 30.06.2009р. № 06000624/2 на суму ПДВ 13492,13 грн., від 31.07.2009р. № 07000643/2 на суму ПДВ 13191,22 грн., від 31.08.2009р. № 08000627/2 на суму ПДВ 13992,10 грн ( Том 1 а.с. 34-39).

Позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди квітень-серпень 2009 року, в додатках 5 до яких в розділі ІІ Податковий кредит зазначено індивідуальний податковий номер 253275005095, який належить Спеціалізованому ліфтовому управлінню № 2 ЗАТ «Отіс» і який з 01.01.2009р. не був платником податку на додану вартість.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Зазначені вище податкові накладні, виписані ЗАТ «Отіс» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору від 29.12.2005 року № 134, їх зміст відповідає вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037). Наявність у ЗАТ «Отіс» на момент їх видачі одаткової правосуб'єктності відповідачем також не заперечується.

Пояснюючи невідповідність індивідуальних податкових номерів, зазначених у податкових накладних та у Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ, позивач зазначає про фактичну описку в останньому, оскільки СЛУ № 2 ЗАТ «Отіс» є підрозділом ЗАТ «Отіс» і фактичні відносини позивач мав саме з останнім, яким і були видані податкові накладні. Відповідачем жодних доказів на спростування цих доводів позивача судам обох інстанцій не надав.

З огляду на вищевказані положення податкового законодавства колегія суддів зазначає, що основною умовою формування податкового кредиту законодавець визначив наявність оформленої відповідно до вимог діючого законодавства податкової накладної. За відсутності сумнівів у реальності господарських відносин між позивачем та ЗАТ «Отіс» у податкового органу не було підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про податок на додану вартість», який не передбачав права платника податків у разі не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, здійснення таких дій протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Крім того, з моменту виникнення у позивача такого права і на час проведення перевірки, за результатами якої прийнято спірне рішення, зазначений термін минув.

Втім, на виконання вимог зазначеного Закону ДПА України було прийнято наказ від 18.04.2008р. № 266, яким затверджені Методичні рекомендації щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість і який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3.1 Розділу 3 наказу, всі податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником податку на додану вартість до податкової інспекції, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем подання звітної податкової декларації до органу ДПС, або днем подачі уточнювального розрахунку.

Пунктом 6.2 розділу 6 наказу передбачено, що у разі виявлення за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, незалежно від відсутності чи наявності арифметичних чи методологічних помилок у поданій платником податковій звітності з ПДВ, операцій другої категорії, проводиться документальна невиїзна перевірка. Вчинення податковим органом зазначених дій передбачено з метою виявлення та упередження на першій стадії можливих порушень податкового законодавства.

Таким чином, з урахуванням приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України № 266, відповідач у спірних податкових періодах зобов'язаний був провести камеральні перевірки поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість, виявити порушення податкового законодавства, які стали підставою для нарахування грошових зобов'язань на спірним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, провести документальну невиїзну перевірку і прийняти рішення відносно позивача, зокрема, про збільшення суми податкового кредиту по взаємовідносинам із ЗАТ «Отіс».

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач в порушення вищенаведених приписів Закону України «Про податок на додану вартість» і Наказу ДПА України від 18.04.2008р. № 266 зазначених дій не вчинив, чим фактично позбавив позивача взагалі права на податковий кредит.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено право позивача на формування податкового кредиту за квітень-серпень 2009 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 30 квітня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі № 2а/0570/13847/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова