Постанова № 31013541, 25.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року справа №2а/0570/16952/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., Ястребової Л.В., за участі секретаря Полторацькій С.С., представників позивача Цвентух Л.С., Спіциної Т.М., представників відповідача Меншикової І.В., Пікалова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013р. у справі № 2а/0570/16952/2012, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012р. ТОВ "Техцентр-90" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0003101502/26334.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що за результатами камеральної перевірки ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0003101502/26334 від 23 листопада 2012 року , яким ТОВ "Техцентр-90" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 663517,50грн., з яких основний платіж 530814грн., штрафна (фінансова) санкція - 132703,50грн..

Але відповідачем порушений строк проведення камеральної перевірки. Граничний термін подання податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2009 року с 20.07.2009 року і кінцевий строк проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2009 року становить до 19.08.2009 року. Строк проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПДВ за березень 2008р., травень-грудень 2008р., лютий 2009р., квітень 2009р. - 12 вересня 2012р.- також знаходиться за межами передбаченого п.200.10. ст.200 Податкового кодексу України строку проведення камеральних перевірок.

Пунктом 86.2. ст. 86 ПКУ передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

Пунктом 86.7. ст. 86 ПКУ зазначено, що у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Пунктом 86.8 ст.86 ПКУ зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій. А у разі якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

В порушення вищезазначених норм податкового законодавства акт перевірки N 1694/15-2-23026798 від 12.09.2012р. згідно поштового штампу відправлений позивачу тільки 15.11.2012р. Позивачем 22.11.2012р. направлено заперечення до вказаного акту, але відповідачем 23.11.2012р. було прийнято податкове повідомлення - рішення від № 0003101502/26334 без розгляду вказаних заперечень.

Крім того в акті перевірки необґрунтовано вказано на ненадання ТОВ "Техцентр-90" податкової декларації з ПДВ за квітень 2008р. та на заниження податкових зобов'язань за квітень 2008р. на 37799.00грн. Актом від 28.05.2009г. №1339/15-2-23026798 документальної невиїзної перевірки ТОВ "Техцентр-90" з питання своєчасності надання податкової звітності по ПДВ за квітень 2008р. та травень 2008р. встановлено порушення строків надання податкових декларації з ПДВ за квітень 2008р. та травень 2008р. та прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.06.2009р. №001431502/0/37054.

Крім того, відповідачем були вже проведені перевірки позивача за перевіряємий період. Так ДПІ у м. Краматорську згідно направлення №10 від 18.01.2010р., підписаного начальником ДНІ у м. Краматорську. з 21.01.10р. по 22.01.10р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Техцентр-90" щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків дочірнім підприємством "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за період з 01.07.08р. по 31.12.08. з 01.01.09р. по 30.06.09р.

Довідкою перевірки від 15.10.08р. № 2162/23-2-23026798 виїзної позапланової перевірки ТОВ "Техцентр-90" щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків дочірнім підприємством "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за період з 30.07.07р. по 26.06.08р. розбіжностей не встановлено.

Таким чином, дії відповідача щодо проведення 12.09.2012р. камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень-квітень 2008р, травень-грудень. 2008р, лютий 2009р., квітень-червень 2009р. не відповідають вимогам пп. 75.1.1. п.75.1. ст.75, п.200.10. ст.200 Податкового кодексу України, а отже є протиправними.

Також є безпідставними висновки ДПІ про завищення суми податкового кредиту в розмірі 493015 грн, оскільки на час надання контрагентами позивача податкових накладних усі підприємства були зареєстровані платниками ПДВ.

Угоди мали реальний характер і з боку позивача будь-яких порушень податкового законодавства допущено не було.

ТОВ "Техцентр-90" просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області ДПС щодо проведення камеральної перевірки 12.09.2012 року та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС 23.11.12 за №0003101502/26334 яким ТОВ "Техцентр-90" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 663517грн., з яких 530814грн. - основний платіж, 132703,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою суду 1 інстанції у задоволенні позову відмовлено, оскільки судом встановлено відсутність права на формування податкового кредиту, так як були скасовані свідоцтва платників ПДВ контрагентів позивача і товариством не подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2008р.

Не погодившись з рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати і прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача скаргу підтримали, а представники відповідача проти її задоволення заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" зареєстроване в якості юридичної особи 21.03.1994 Виконавчим комітетом Краматорської міської ради, включене до ЄДРПОУ за кодом 23026798, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №607928 , довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 02-14-1 від 05.08.2005 /том 1 а.с. 31, 34/.

Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого в новій редакції протоколом Загальних Зборів учасників Товариства № 3 від 27.07.2005 /том 1 а.с. 93-98/.

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою Форми № 4-ОПП від 08.10.2009 № 1199/10/29-014-8 /том 1 а.с. 99/.

ТОВ "Техцентр-90" зареєстрований платником податку на додану вартість 15.07.1997, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100254063 від 19.11.2009 серії НБ№107450 /том 1 а.с.100/.

На підставі ст.76 Податкового кодексу України старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Фетісовою Д.Г. проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" щодо перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за період з 01.03.2008р. по 01.07.2009р. за результатами складено акт від 12.09.12 №1697/15-2-23026798 /том 1 а.с.10-22/.

Згідно з вказаним актом, встановлено порушення ТОВ "Техцентр-90" підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено суму податкового кредиту по податковим деклараціям з податку на додану вартість на загальну суму 493015грн. Занижено суму податкових зобов'язань по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року на 37799грн. в порушення пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.187 Податкового кодексу України /том 1 а.с.22/.

Відповідно до ст.76, п.120.1 ст.120 ПКУ, на підставі акта перевірки від 12.09.12 №1694/15-2-23026798 ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС 23 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003101502/26384, яким ТОВ "Техцентр-90" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 663517,50(шістсот шістдесят три тисячі п'ятсот сімнадцять)гривень 50копійок, з яких: за основним платежем 530814(п'ятсот тридцять тисяч вісімсот чотирнадцять)гривень 00копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 132703,5(сто тридцять дві тисячі сімсот три)гривні 50копійок /том 1 а.с.25/.

Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Статтею 200 п. 200.10 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 203.1. ст.203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідачем проводилась камеральна перевірка за деклараціями з ПДВ поданих позивачем 18.04.2008р.( за березень 2008р.), 04.07.2008р.(за квітень 2008р.), 08.07.2011р. (за травень 2008р.),17.07.2008р. (за червень 2008р.), 20.08.2008р. (за липень 2008р.), 19.09.2008р. (за серпень 2008р.), 20.10.2008р. (за вересень 2008р.), 17.11.2008р. ( за жовтень 2008р.) 17.12.2008р. ( за листопад 2008р.) 19.01.2009р. (за грудень 2008р.), 16.03.2009р. (за лютий 2009р.), 19.05.2008р. (за квітень 2009р.), 17.06.2009р. (за травень 2009р.), 17.07.2009р. (за червень 2009р.),

Перевірка проведена 12.09.2012р. тобто із порушенням встановлених строків проведення.

Тобто в цій частині дії відповідача є протиправними і доводи позивача обґрунтованими.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок перевірки, відповідно до якого встановлено , що ТОВ "Техцентр-90" в порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 , підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту по податковим деклараціям з ПДВ на загальну суму 493015грн. Занижено суму податкових зобов'язань по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року на 37799грн. в порушення пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.187 Податкового кодексу України.

Зазначені порушення призвели до заниження сум ПДВ, які підлягали нарахуванню до сплати в бюджет на суму 530814грн. в порушення абз.2 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.200.1 та п.200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

При перевірці податковим органом використані: декларації з ПДВ за березень 2008 року по липень 2009 року разом з додатками та уточнюючими розрахунками, інформація автоматизованих баз даних податкового органу, матеріали зустрічних перевірок.

За результатами співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Підприємство "Еюм-Плюс", ТОВ "Норма-ЛТД", ПП "Фунт-М", ДП "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ТОВ "Радамант Груп", ПП "Бастіон-КС", ТОВ "Леомакс-Буд") було встановлено завищення податкового кредиту.

Встановлені розбіжності по підприємствах, по яких свідоцтво платника ПДВ анульоване, визнано недійсним запис про державну реєстрацію підприємства. Тобто, ТОВ "Техцентр-90" завищено суму податкового кредиту по податковим деклараціям з ПДВ по податкових накладних отриманих від постачальників, які не задекларували податкові зобов'язання по платнику на загальну суму 493015грн.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.7.7.1)

Статтею 198 п. 198.1, 198.2., 198.3. Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 200 п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання -господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за N 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, аналогічні норми передбачені приписами ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 493015 грн. ґрунтуються на тому, що контрагенти позивача не задекларували податкові зобов"язання по платнику і були анульовані їх свідоцтва платників ПДВ.

Але на час надання податкових накладних Підприємство "Еюм-Плюс", ТОВ "Норма-ЛТД", ПП "Фунт-М", ДП "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ТОВ "Радамант Груп", ПП "Бастіон-КС", ТОВ "Леомакс-Буд" були зареєстровані платниками ПДВ і мали право складати вказані документи.

Ці підприємства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Відповідачем суду не надано доказів невиконання позивачем і його контрагентами укладених угод.

У Податковому кодексі України та у Законі України "Про податок на додану вартість" відсутні будь-які норми, які б позбавляли платників ПДВ права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника ПДВ не декларують та/або не сплачують ПДВ за тими ж операціями.

Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податку, то це повинно спричинити негативні наслідки саме щодо нього і не може бути підставою для позбавлення платника податків права на відшкодування ПДВ. якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що відповідно наданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість, додатка №5 до декларації та книги обліку придбання товарів за листопад-грудеиь 2008р., позивач взагалі не декларував податковий кредит з ТОВ "Радамант Груп" на суму 24271.2грн., з ТОВ "Норма Пюс-ЛТД" на суму на суму 14077.8грн., з ПП "Бастіон-КС" на суму 533грн., відсутній податковий кредит в березні 2008р. з ТОВ "Норма Плюс-ЛТД". Також необгрунтовано вказано в акті перевірки на завищення податкового кредиту в серпні 2008р. Відповідно до додатку до декларації № 5 позивач задекларував податковий кредит по ПП "Фунт-М" в сумі 49085 грн., а не 77859 грн., як вказано в акті, по ДП "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" в сумі 24828 грн., а не 63 825 грн., як вказано в акті.

Тобто в цій частині висновки податкового органу взагалі не відповідають фактичним обставинам.

Виходячи із матеріалів справи ДПІ не доведено наявність наміру у обох сторін на укладення угод з метою яка суперечить інтересам держави та суспільства. Крім цього відповідачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

Рішення уповноваженими державними органами, якими б було підтверджено укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства не приймались.

Приймаючи викладені обставини до уваги колегія суддів вважає висновки ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 493015 грн. безпідставними.

Також є такими, що не ґрунтуються на Законі висновки відповідача про заниження товариством податкових зобов"язань по податковій декларації за квітень 2008р. на суму 37799 грн., оскільки ця декларація не надана і за результатами співставлення розшифровок податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлені розбіжності.

Відповідно до наданих позивачем доказів ця декларація була подана в липні 2008року.

Актом від 28.05.2009г. №1339/15-2-23026798 документальної невиїзної перевірки ТОВ "Техцентр-90" з питання своєчасності надання податкової звітності по ПДВ за квітень 2008р. та травень 2008р. встановлено порушення строків надання податкових декларації з ПДВ за квітень 2008р. та травень 2008р. та прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.06.2009р. №001431502/0/37054.

Крім того, відповідачем були вже проведені перевірки позивача за перевіряємий період. Так ДПІ у м. Краматорську згідно направлення №10 від 18.01.2010р., підписаного начальником ДНІ у м. Краматорську. з 21.01.10р. по 22.01.10р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Техцентр-90" щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків дочірнім підприємством "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за період з 01.07.08р. по 31.12.08. з 01.01.09р. по 30.06.09р.

Довідкою перевірки від 15.10.08р. № 2162/23-2-23026798 виїзної позапланової перевірки ТОВ "Техцентр-90" щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків дочірнім підприємством "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за період з 30.07.07р. по 26.06.08р. розбіжностей не встановлено.

Таким чином оскаржуване податкове повідомлення є повністю протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Приймаючи викладене до уваги судова колегія вважає позовні вимоги ТОВ "Техцентр-90" обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судом 1 інстанції справу вирішено із порушенням норм матеріального права, а тому рішення належить скасувати.

Керуючись ст.ст. 195-196, ст.ст. 202, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013р. у справі № 2а/0570/16952/2012- задовольнити і постанову скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби задовольнити і визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012р. № 0003101502/26334, яким збільшено грошове зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 663517,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" понесені судові витрати в сумі 3219 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: Д.В.Ляшенко

Судді: С.Ю. Чумак

Л.В.Ястребова