Постанова № 31013345, 20.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 809/247/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представників сторін:

позивача - Кузя А.П.,

відповідача - Кудли О.Й., Стасів Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит»

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 року за №0000010220, 0000020220, 0000030220,-

ВСТАНОВИВ:

21.01.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Уніплит» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 року за №0000010220, 0000020220, 0000030220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - Долинської ОДПІ), викладені в акті перевірки від 26.12.2012 року за №4311/220/30905968 про порушення позивачем податкового законодавства та встановлення йому в зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток на податку на додану вартість, не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам законодавства України, що регулюють правовідносини в сфері оподаткування. Господарські операції з контрагентами позивача були спрямовані на настання реальних наслідків та здійснені відповідно до вимог закону. При цьому, перед укладанням угод позивачем були витребувані від контрагентів та перевірені свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість. Факт реальності здійснення господарських операцій підтверджується також тим, що товари і послуги були прийняті та оплачені замовниками, а також підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Тому, висновки податкового органу про нікчемності угод з вказаними в акті перевірки суб'єктами господарювання не відповідають нормам законодавства України та є безпідставними. Просить визнати протиправними дії Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби щодо висновків акту перевірки від 26.12.2012 року за №4311/220/30905968 та прийняті у зв'язку з цим, рішення податкового органу про встановлення позивачу податкових зобов'язань від 10.01.2013 року за №0000010220, 0000020220, 0000030220 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

07.05.2000 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніплит» (надалі - ТОВ «Уніплит») зареєстроване Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як юридична особа (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30905968) та 17.05.2000 року Долинською ОДПІ зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується довідкою серії АБ за №533309 та свідоцтвом №12530935 (а.с. 36, 37 т.1).

У листопаді-грудні 2012 року Долинською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року. За результатами перевірки складений акт від 26.12.2012 року за №4311/220/30905968 (а.с. 78-178 т.1).

Перевіркою, серед іншого, встановлені наступні порушення ТОВ «Уніплит»: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 343997,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року - в сумі 37936,00 грн. і за IV квартал 2011 року - в сумі 306061,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього в сумі 408211,00 грн., в тому числі, за I квартал 2012 року - в сумі 331765,00 грн. і за II квартал 2012 року - в сумі 76446,00 грн.; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 160006,00 грн., в тому числі, за липень 2011 року на суму 14397,00 грн., за серпень 2011 року - 6719,00 грн., за вересень 2011 року - 1227, 00 грн., за жовтень 2011 року - 4949,00 грн., за листопад 2011 року - 29223,00 грн., за січень 2012 року - 555,00 грн., за лютий 2012 року - 15059,00 грн., за березень 2012 року - 8260,00 грн., за травень 2012 року - 583,00 грн., за серпень 2012 року - 22675,00 грн., за вересень 2012 року - 56359,00 грн. (а.с. 167 т.1).

На підставі вказаного акта перевірки 10.01.2013 року Долинською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення: №0000010220, яким позивачу встановлено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 240009,00 грн., в томі числі, за основним платежем в сумі 160006,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 80003,00 грн.; №0000020220, яким встановлено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на загальну суму 343997,00 грн.; №0000030220, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за II квартал 2012 року на суму 408211,00 грн. (а.с. 27-29 т.1).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що вказані вище висновки податкового органу, викладені в акті планової виїзної перевірки ТОВ «Уніплит» від 26.12.2012 року за №4311/220/30905968 не відповідають фактичним обставинам справи, нормам Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України, прийнятий Законом від 02.12.2010 року за №2755-VI, із змінами та доповненнями (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

На момент спірних правовідносин Кодексом були врегульовані порядок нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно підпункту 54.3 статті 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 134.1 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Кодексу).

Відповідно до пункту 139.1 статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Зокрема, серед іншого (підпункт 139.1.9), витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 150.1 статті 150 Кодексу, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей частини першої цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно пункту 2 цього підрозділу з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий-четвертий квартали 2011 року.

Пунктом 3 встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Відповідно до абзацу 2 вказаного вище пункту, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Правовідносини позивача щодо сплати ним податку на додану вартість, формування податкового кредиту тощо також регламентовані нормами Кодексу.

Так, згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) встановлені статтею 192 Кодексу.

Відповідно до пункту 192.1 цієї статті, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Порядок формування податкового кредиту позивача встановлено статтею 198 Кодексу.

Згідно пункту 198.1 право на віднесення сум податку до податкового кредиту, серед іншого, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Пунктом 198.3 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 Кодексу).

Пунктом 201.6 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно пункту 201.7 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні норми щодо ведення бухгалтерського обліку встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88.

Судом установлено, що ТОВ «Уніплит» були укладені господарські угоди з ТОВ «Фортек», ТОВ «Викуп», ПП «Імпел ЛТД», ТОВ «Олекс», ПП ОСОБА_4 на поставку товарів, надання послуг, зокрема, транспортно-експедиційних та перевезення вантажів (а.с. 204 т.1; 1-453-55, 92-95 т.2; 1-3, 4-6, 7-9, 138 т.3).

Дослідженням в судовому засіданні установлено вказаних вище угод установлено, що вони оформлені відповідно до вимог закону, підписані сторонами та завірені гербовими печатками суб'єктів господарювання. Договори не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.

Угоди позивача, укладені з вказаним вище контрагентом в ході його господарської діяльності, були направлені на настання реальних юридичних наслідків - придбання товарів для використання їх в подальшій власній господарській діяльності та послуг перевезення вантажів.

Крім того, позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності у наступних контрагентів: ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТОВ «Драмторг», ТОВ «Фірма «Оргтехніка», ТОВ «Снаб-трейд», ТОВ «В.Д.В.-Електро», ТОВ «ІТЄУ». Придбані товари в подальшому також були використані в ході власної господарської діяльності позивача.

Ці висновки суду підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами щодо виконання зазначених угод та документами, які підтверджують придбання товарів (послуг): видатковими накладними, актами приймання-здачі послуг, товарно-транспортними накладними, рахунками (а.с. 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218 т.1; 9, 7-18, 19, 21-23, 24, 26-31, 32, 34-40, 41, 43-48, 49, 51, 56, 58, 60-64, 66, 95, 97-125, 126, 128-143, 144, 146-163, 164, 166-188, 189,191-194, 195, 197-199, 200, 202-207 т.2; 12, 14-27, 28, 30-33, 35-37, 39-40, 42-43, 45-53, 55-56, 58-60, 62-66, 68-71, 73-75, 77-79, 81-83, 103, 105, 111, 113, 120, 123, 127, 129, 132, 135, 139, 142 т.3).

За поставлені товари та надані послуги ТОВ «Уніплит» провело безготівкові розрахунки з вказаними вище контрагентами, що підтверджується дослідженими судом копіями платіжних доручень та банківськими виписками по рахунках позивача (а.с. 220-236 т.1; 68-91, 208-221 т.2; 84-102, 107-110, 115-119, 122, 128, 131, 134, 137, 141, 143-150 т.3).

Окрім вказаного, реальність господарських операцій підтверджується актами звірки взаємних розрахунків позивача з його контрагентами, складеними в ході їх господарської діяльності (а.с. 192-203 т.1).

Дослідженням в судовому засіданні податкових накладних, виписаних контрагентами позивача па вказані вище господарські операції встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог статті 201 Кодексу.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарської діяльності через відсутність в них виробничих активів, технічного персоналу тощо є безпідставними та необґрунтованими. Відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, юридична відповідальність відповідно до вимог законодавства України носить виключно індивідуальний характер. Тому, неправомірно притягати до відповідальності позивача за можливі порушення, допущені в ході господарської діяльності його контрагентами.

Також, слід зазначити, що на переконання суду, право платника податку на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування сум надмірно сплаченого податку не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Така позиція відповідає правовому регулюванню, встановленому статтею 198 Кодексу.

На переконання суду, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, які є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не доведено контролюючим органом.

Доказів про обізнаність платника податку щодо будь-якої можливої протиправної діяльності його контрагентів - ТОВ «Фортек», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТОВ «Драмторг», ТОВ «Викуп», ПП «Імпел ЛТД», ТОВ «Фірма «Оргтехніка», ТОВ «Олекс», ТОВ «Снаб-трейд», ТОВ «В.Д.В. Електро», ТОВ «ІТЄУ» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 або про те, що позивач діяв без належної обачності, відповідачем суду не подано.

У зв'язку з викладеним, суд не бере до уваги посилання відповідача в судовому засіданні на акти перевірок податковими органами контрагентів позивача: ПП «Імпел ЛТД, ТОВ «Олекс», ТОВ «Драмторг», ТОВ «Оргтехніка», оскільки в атах перевірок викладені факти їх взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, а не з позивачем (а.с. 44-57, 58-63, 64-66, 67-68, 69-71 т.1).

Також, на думку суду, безпідставними є посилання відповідача в судовому засіданні на матеріали кримінальної справи №41/0279 як на доказ протиправної господарської діяльності позивача, так як вказана справа перебуває на розгляді в Шепетівському районному суді Хмельницької області і рішення в ній на даний час відсутнє та вона не стосується господарської діяльності ТОВ «Уніплит» (а.с. 186-188 т.3).

Що стосується твердження податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 79034,00 грн. за серпень-вересень 2012 року внаслідок неналежного оформлення первинних бухгалтерських документів, то суд вважає такі твердження безпідставними. Оскільки, дослідженням в судовому засіданні первинних бухгалтерських документів позивача щодо його господарських операцій з ТОВ «Оргтехніка», ТОВ «Транс-Захід», ТОВ «Ястреб», ПП «Слобода», ПП «Неллі», державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, товарною біржею «Київська агропромислова біржа» встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог закону (а.с. 164-180 т.3).

Крім того, судом установлено, що позивачем правомірно віднесено суму списаної безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 1027000,00 грн. до витрат в податкових деклараціях за II-IV квартали 2012 року. Вказана кредиторська заборгованість підтверджується постановою господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2011 року за №5010/551/2011-Б-23/17 у справі про банкрутство ТОВ «Лістранссервіс», ухвалами суду в цій справі від 10.11.2011 року, від 15.03.2012 року, претензією від 27.12.2010 року за вих. №68/14-2161 на суму 1027000,59 грн. та заявою до господарського суду Івано-Франківської області про визнання вимог кредиторів та внесення їх до реєстру від 12.05.2011 року (а.с. 14-15, 179-180, 189-190 т.1; 184-185, 189 т.3)

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом в судовому засіданні не доведено правомірності встановлення позивачу зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 240009,00 грн., з податку на прибуток на загальну суму 343997,00 грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за II квартал 2012 року на суму 408211,00 грн.

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій Долинської ОДПІ, які полягають у викладенні в акті перевірки від 26.12.2012 року за №4311/220/30905968 незаконних висновків щодо порушень ТОВ «Уніплит» підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Висновки акта перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, в даному випадку податкового органу, в розумінні статті 17 КАС України. В акті перевірки лише відображаються конкретні фактичні обставини та суб'єктивне відношення перевіряючих інспекторів до них. На підставі акта перевірки Долиською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу встановлені зобов'язання зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування. Вказані рішення підлягають оскарженню в адміністративному порядку та до суду.

При цьому, суд зазначає, що планова виїзна перевірка позивача проведена відповідно до норм Податкового кодексу України, рішення про її призначення ТОВ «Уніплит» не оскаржувалося, тому дії відповідача при проведенні планової слід визнати правомірними.

Отже, в задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій Долинської ОДПІ слід відмовити.

У відповідності до статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, на підставі норм, встановлених податковим законодавством, що діяли на момент спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що висновки Долинської ОДПІ, викладені в акті планової виїзної в акті перевірки від 26.12.2012 року за №4311/220/30905968 щодо порушень ТОВ «Уніплит» підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України не відповідають встановленим судом на підставі досліджених доказів фактичним обставинам справи та суперечать зазначеним вище нормам Податкового кодексу України. Тому, слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області державної податкової служби від 10.01.2013 року за №0000010220, 0000020220, 0000030220. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «Уніплит» до Долинської ОДПІ підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, на користь ТОВ «Уніплит» слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 764,67 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області державної податкової служби від 10.01.2013 року за №0000010220, 0000020220, 0000030220.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30905968) судовий збір в сумі 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 67 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 25.03.2013 року.