Ухвала суду № 31013128, 25.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"25" квітня 2013 р. Справа № 2а/1770/4863/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" лютого 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" (далі - ТОВ "АРГО-Р") звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2012 року № 0003642342 про донарахування грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 67 129,00 грн. основного платежу, 16 782,25 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу та № 0003632342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 77 199 грн. основного платежу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" (далі - ТОВ "АРГО-Р") задоволено повністю.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2012 року № 0003642342 про донарахування грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 67 129,00 грн. основного платежу, 16 782,25 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу та № 0003632342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 77 199 грн. основного платежу.

У апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Рівному), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що 25.07.2012 року, за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "АРГО-Р" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, складено акт № 289/22-100/31299420, яким було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 201.14, п .201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 67 129 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 67 129 грн., а також п.п.139.1.9 п.139.1 розділу ІІІ ПКУ занизило податок на прибуток на суму 77 199 грн. в т.ч. за ІІІ квартал 2011 року в сумі 77 199 грн.

13 серпня 2012 року, на підставі вказаного акту, винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0003642342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83911,25 грн. (в тому числі: за основним платежем 67129,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16782,25 грн.;

- № 0003632342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 77199 грн. за основним платежем.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у податкового органу були відсутні законні підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, оскільки ТОВ "Арго-Р" правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені товариством у зв'язку з придбанням ТМЦ у СПД ОСОБА_5 та ТОВ "Солодка країна - К", позаяк факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Зазначених висновків суд дійшов повно та всебічно перевіривши обставини справи та надавши належну оцінку наданим доказам.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2011 року між СПД ОСОБА_5, ТОВ "Солодка країна - К" (Постачальники) та позивачем (Покупець) були укладені договори поставок № 69П та відповідно № 01/08.

На виконання вказаних договорів СПД ОСОБА_5 та ТОВ "Солодка країна - К" здійснили протягом серпня 2011 року поставку позивачу товарів, а саме: кавунів, динь та цукру, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними (а.с. 68-83, том І), які досліджено судом та їх наявність не заперечується податковим органом.

Розрахунки за товар позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківський рахунок СПД ОСОБА_5 та ТОВ "Солодка країна - К", що в свою чергу підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 86-92, том І).

Вартість отриманих від СПД ОСОБА_5 та ТОВ "Солодка країна - К" товарно-матеріальних цінностей позивачем включено до складу валових витрат та відображено в декларації з податку на прибуток. Сума ПДВ включена товариством до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ.

Придбаний у СПД ОСОБА_5 та ТОВ "Солодка країна - К" товар в подальшому використовувався товариством в межах своєї господарської діяльності, оскільки частину даного товару позивач продав суб'єктам господарської діяльності за який останні розраховувалися грошовими коштами шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача, а частина товару була продана через свою мережу магазинів "Наш край", що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних, копіями розхідних внутрішніх переміщень та банківськими виписками (а.с. 4-250 том ІІ, а.с. 1-74 том ІІІ).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи за своїм змістом та формою відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 201 Податкового кодексу України та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Зауваження щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що платником податку, первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі, видатковою та податковою накладними доведено, що виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Формування позивачем валових витрат та Податкового кредиту узгоджується з нормами податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3. статті 198 цього Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при формуванні валових витрат та податкового кредиту, позивачем дотримано вимоги вищезазначених правових норм, що підтверджено належними доказами та не спростовано податковим органом у спосіб, визначений законом.

Так само, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав жодних доказів, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Чинним законодавством України передбачено, що на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

Як встановлено судом, на час здійснення господарської операції відомості щодо СПД ОСОБА_5 та ТОВ "Солодка країна - К" внесені до Єдиного державного реєстру та були платниками податку на додану вартість, що підтверджено актами перевірки даних суб"єктів господарювання. Доказів про те, що СПД ОСОБА_5 та ТОВ "Солодка країна - К" не були спроможні здійснювати господарські операції з поставки товару відповідач не зазначив в акті перевірки та не довів при розгляді справи.

Також, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і докази про зворотнє в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що фактичного здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами не було, а отже відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей валення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинними законодавством, не заслуговує на увагу, оскільки ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належним і допустимими доказами.

Реальність проведення господарських операцій позивача з його контрагентами досліджена судом першої інстанції в повному обсязі шляхом огляду первинних документів, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податком на додану вартість та віднесення до витрат суму по господарській операції з СПД ОСОБА_5, ТОВ "Солодка країна - К".

Враховуючи викладене, посилання податкового органу на нікчемність правочину не відповідає матеріалам справи та не узгоджується з приписами ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних щодо поставки товару, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат.

З матеріалів справи убачається, що згідно договору поставки, поставка здійснювалась за рахунок СПД ОСОБА_5, об'єми поставок не були значними, самі поставки здійснювались в межах недалеко віддалених одне від одного населених пунктів, де знаходиться орендоване позивачем складське приміщення, що підтверджується договором найму (а.с.96-97 том 3).

Щодо поставки товару від постачальника ТзОВ "Солодка країна-К", то відповідно до умов договору поставки №01/08 від 01.08.2011р. (п.41.) передбачено доставка товару здійснюється силами постачальника та за його рахунок. Даний факт також підтверджується товаро-транспортними накладними (від 01.08.2011р. №166 та від 10.08.2011р. №218),(а.с. 143-144 том І).

Так само, не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та до валових витрат те, що контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку чи допустив інші порушення податкового законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, що допущені СПД ОСОБА_5 та ТзОВ "Солодка країна-К" у відображенні в податковому обліку своїх господарських операцій, не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків, в даному випадку, ТзОВ "Арго-Р", за відсутності будь-яких даних, що свідчать про вчинення останнім нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про можливі порушення СПД ОСОБА_5 та ТзОВ "Солодка країна-К" правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства податковим органом не доведено, отже твердження Відповідача про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а тому не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Під час перевірки та при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника податку на додану вартість до складу податкового кредиту та витрат, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З огляду на викладене, коли доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" квітня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" вул.Дворецька,93,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023