Ухвала суду № 31012969, 22.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12637/12/0170/13

22.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Агропромислового сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Євтодієва Галина Василівна, довіреність № 10/10.25 від 25.03.13

представник третьої особи, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 4/10.25 від 21.01.13

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Чеснокова Тетяна Василівна, довіреність № 21/9/10-0 від 20.12.12

прокурор, Автономної Республіки Крим- Гукасян Христина Артушівна - посвідчення №005830 від 25.09.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Агропромислового сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 13.02.13 у справі № 2а-12637/12/0170/13

за позовом Агропромислового сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (вул. Шкільна 2, селище Перове, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97560)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська 19, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2013 у задоволенні адміністративного позову Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, третя особа- Головне управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, за участю Прокурора Автономної Республіки Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2013 скасувати та прийняти рішення про задоволення позову у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

18.04.2013 від позивача надійшло клопотання про відкладення справи слуханням у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Судова колегія не приймає доводи клопотання про відкладення справи слуханням, оскільки представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. При таких обставинах Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" не було позбавлено права реалізувати свої процесуальні права через свого керівника чи іншого представника.

Більш того, відповідно до вимог частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Враховуючи викладене, керуючись частиною шостою, сьомою статті 160, статтею 195-1, частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія ухвалила відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відкладення справи слуханням.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а також враховуючи приписи статей 195-1, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, керуючись частиною шостою, сьомою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі-відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень:№0000982302/0 від 10.10.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3342642,00грн. та № 0000042302/0 від 12.01.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23671,50грн., у тому числі:основний платіж- 15781,00 грн. та штрафні санкції-7890,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення:№0000982302/0 від 10.10.2007 та №0000042302/0 від 12.01.2008 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000982302/0 від 10.10.2007 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3342642,00грн. та № 0000042302/0 від 12.01.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 671,50 грн., у тому числі: основний платіж- 15781,00 грн. та штрафні санкції-7890,50 грн.

Передумовою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість став акт від 27.09.2007 №794/30025333/23-02 виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за січень 2007року, лютий 2007року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у завищенні суми бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 289413,00 грн. та за лютий 2007 року на суму 3053229,00 грн.

Слід зазначити, що позивач здає у податкову інспекцію три декларації з податку на додану вартість: декларацію № 1 (загальна декларація, де відображається обіг операцій, не пов'язаних з веденням основної діяльності -розведення птиці і виробництвом курячого яйця); декларацію № 2 (спеціальна чи окрема декларація де відображається обіг операцій по реалізації продуктів, товарів власного виробництва -курячого яйця відповідно до пункту 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість"); декларацію № 3 (спеціальна чи окрема декларація де відображається обіг операцій по реалізації птиці і м'ясопродуктів відповідно до пункту 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість").

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірності включення до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість затрати по сплаті податку на додану вартість при придбанні кліткового обладнання у ТзОВ "Агромаш-ІФ" на загальну суму 20150539,20грн., у тому числі податок на додану вартість-3358423,20 грн. через наступне.

Як свідчать матеріали справи у серпні 2007 року позивачем були надані до відповідача: уточнюючий розрахунок до загальної декларації по податку на додану вартість за грудень 2006 року №17860 від10.08.2007, де негативне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень складає 289413,00грн., та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань по податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2007 рік №17865, сума підлягає відшкодуванню складає 3053229,00 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що за результатами перевірки позивач придбав кліткове обладнання у ТОВ "Агромаш-ІФ", на що ТОВ "Агромаш ІФ" надано видаткову накладну позивачу №ИВ-0000030 від 30.03.2007 на загальну суму 20 150 539,20гри., у тому числі податок на додану вартість-3358423,20 грн. Для поставки кліткового обладнання позивач уклав з ТОВ "Агромаш-ІФ" наступні угоди: договір №ЮХ-03-11-2006-16М від 03.11.2006;договір №ЮХ-03-11-2006-10а від 03.11.2006;договір №ЮХ-03-1і-2006М від 03.11.2006;договір №ЮХ-03-11-2006-23М від 03.11.2006;договір №ЮХ-03-11-2006-3 від 03.11.2006; договір №МОХ-03-11-2006-9 від 03.11.2006; договір №ЮХ-03-11-2006-28М від 03.11.2006.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що придбане кліткове обладнання зараховано на 152 субрахунок "Придбання основних засобів". При цьому 152 субрахунок призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення матеріальних активів, облік, яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", підтверджує факт придбання основних засобів для використання у господарській діяльності, а саме для розведення птахів та виробництва продукції птахівництва. Інвентаризацію придбаного кліткового обладнання встановлено, що придбані основні засоби вже частково використовуються у основному виді діяльності виробництво курячого харчового яйця, про що також свідчать данні бухгалтерського обліку.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що операції по придбанню основних засобів (кліткового обладнання) стосуються спеціального режиму оподаткування (пункт 11.21, 11.29 Закону України " Про податок на додану вартість"), оскільки кліткове обладнання придбане для ведення основного виду діяльності товариства та вже в ньому використовується.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що джерелом коштів на придбання кліткового обладнання були кредитні кошти, залучені позивачем на підставі кредитного договору від 29.11.2009 №010/05-01/244, укладеного з ТОВ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива".

Відповідно до приписів пункту 11.29 статті 11 Закону України " Про податок на додану вартість" не передбачено будь-яких винятків щодо формування податкового кредиту платників (зокрема, придбання основних фондів за рахунок залучених коштів), яким запроваджено спеціальний порядок використання податку на додану вартість, у зв'язку з чим сума цього податку, сплачена сільськогосподарським товаровиробником у складі вартості обладнання, придбаного для використання у власній господарській діяльності, включається до податкового кредиту саме спеціальної декларації.

Згідно пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини четвертої пункту 1.2 загальних положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками- платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до Державного бюджету в безспірному порядку.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», поширюється на позивача, а отже, подання податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) є його обов'язком.

Слід зазначити, що Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування вказаної норми права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 17.06.2008 N 21-587во08 і від 09.12.2008 N 21-1415во08 викладено висновок, що у разі, коли платник податку, реалізовуючи продукцію, на підставі пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» цього податку до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 N 271, то і права на відшкодування цього податку з бюджету він не має.

Оцінюючи дії Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:№0000982302/0 від 10.10.2007та №0000042302/0 від 12.01.2008,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи податкові повідомлення-рішення:№0000982302/0 від 10.10.2007та №0000042302/0 від 12.01.2008, діяв в порядку статті 19 Конституції України, тобто, на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Агропромислового сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2013 у справі № 2а-12637/12/0170/13 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко