Постанова № 31012623, 16.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

--

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року 16:50 2а-4294/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (далі - позивач, товариство) з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: №000009231 від 14.03.2012 на загальну суму 209456 грн., у тому числі за основним платежем на суму 167565 грн. та за штрафними санкціями в сумі 41891 грн.; №000112301 від 14.03.2012 на загальну суму 1109758 грн.; №0000272301 від 11.06.2012 в частині на суму 1305309,80 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1087758,20 грн. та за штрафними санкціями в сумі 217551,60 грн.; №0000302301 від 11.06.2012 в частині на суму 1253196 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1047346 грн. та за штрафними санкціями в сумі 205850 грн. (з урахуванням уточнення позовної заяви від 15.01.2013).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, унаслідок чого зроблено помилкові висновки про те, що отримання товарів позивачем від ТОВ «Лібор» та ТОВ «Актіс-Груп» не підтверджуються належними документами. Позивач вважає, що чинним законодавством не передбачена вимога про зберігання товару (вібраційний грохот) в складському приміщенні. Зазначає, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних. Позивач вважає, що підставою донарахування вказаних сум податків є безпідставне застосування відповідачем звичайних цін при визначенні валового доходу. Зазначає, що відповідачем неправомірно в акті перевірки в якості обґрунтування розміру звичайної ціни вказано собівартість продукції позивача, а при розрахунку доходів позивача відповідач застосував показники, які не є собівартістю продукції TOB «KСЛ». Позивач зазначає, що акт перевірки не містить розрахунку донарахувань з посиланням на первинні документи з поставки товару по ціні, нижчій від звичайних цін, на підставі яких було вчинено записи у бухгалтерському обліку, не вказано номери та дати договорів, які стали підставою для застосування звичайних цін, обсяги і терміни поставок, умови платежів та інші умови, які можуть вплинути на ціну. Вважає, що при аналізі господарської діяльності TOB «KCJI» відповідач не врахував об'єктивні обставини, що призвели до вимушеного продажу виготовленої продукції нижче собівартості.. Просить суд податкові повідомлення рішення визнати нечинними (окремі - повністю, окремі - в частині).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити. Вважає, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до чинного законодавства. З приводу виявлених порушень по податку на прибуток відповідач зазначає, що для визначення суми «витрати плюс» щодо реалізованої гранітної продукції по видах було використано дані підприємства, сформовані на основі первинних документів щодо собівартості реалізованої гранітної продукції, обсягу продажу її по видах та ціни реалізації, за якою підприємство здійснювало продаж продукції власного виробництва по звітних періодах. Під час перевірки іншої інформації та матеріалів щодо методу визначення звичайної ціни на реалізовану гранітну продукцію власного виробництва не було. Із аналізу фінансово-економічних показників та податкової звітності підприємства за минулий обревізований період вбачається, що ТОВ «КСЛ» протягом 2008 р. та півріччя 2009 р. господарською діяльністю не займалося, а основні фонди підприємства в господарській діяльності не використовувалися, тому вони не підлягали амортизації. Сума та склад валових витрат документально не підтверджені. Позивач не надав до органу ДПІ документи, визначені в акті перевірки як відсутні. По порушенню з податку на додану вартість відповідач стверджує, що позивачем протягом перевіреного періоду проводилася реалізація власної гранітної продукції за цінами, нижчими за собівартість цієї продукції. Підприємством свідомо укладено угоди на проведення діяльності, не направленої на отримання доходу, що суперечить засадам підприємництва та визначенню господарської діяльності. По взаємовідносинах з підприємствами-постачальниками ТОВ «Актіс Груп», ТОВ «Міжрегіональна АФ «Експертиза», ТОВ НВП «Гідромонтажспецбут» відповідач стверджує, що письмовий договір з ТОВ «Актіс Груп», товарно-транспортні накладні до перевірки не надано. В перевіреному періоді до валових витрат по податку на прибуток суми не включались, амортизація на основний засіб не нараховувалась. На кінець перевірки вібраційний грохот Deister ВНМ-3620 в експлуатацію не введено, на підприємстві відсутні складські приміщення для його зберігання, а договорів складського зберігання цього грохоту з іншими підприємствами не надано. Позивачем не надано відповідні документи з ТОВ «Міжрегіональна АФ «Експертиза», не підтверджено необхідності отримання цих послуг в господарській діяльності. За вересень 2011 р. позивачем включено до декларації з ПДВ суму ПДВ - 15153,77 грн. без підтвердження податковими накладними, виданими ТОВ НВП «Гідромонтажспецбут».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСЛ» є юридичною особою, що зареєстрована 08.11.2005 Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області. Видами діяльності за КВЕД є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; добування піску, гравію, глин і каоліну; виготовлення виробів із бетону для будівництва; будівництво доріг і автострад; будівництво інших споруд; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

На підставі направлень на перевірку від 23.01.2012 №8, №9, №10, №11, №12, №13, від 07.02.2012 №23, виданих Рокитнянською МДПІ Київської області, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання та на підставі наказу про проведення документальної планової перевірки від 11.01.2012 №3, відповідачем проведено планову документальну перевірку ТОВ «КСЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.02.2012 №4/230-33801194 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог абз.б пп.1.20.9 п.1.20 ст.1, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», унаслідок чого підприємством занижено валові доходи всього на суму 3540726 грн., в тому числі: за 4-й квартал 2009 р. - на суму 55759 грн.; за 1-й квартал 2010 р. - на суму 134986 грн.; за 2-й квартал 2010 р. - на суму 619793 грн.; за 3-й квартал 2010 р. - на суму 1592913 грн.; за 4-й квартал 2010 р. - на суму 756997 грн.; за 1-й квартал 2011 р. - на суму 380278 грн.; п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення», п.8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, чим занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2-й, 3-й квартали 2011 р. на 1669240 грн., в тому числі за 2-й квартал 2011 р. - на суму 733144 грн.; за 3-й квартал 2011 р. - на суму 936096 грн.; абз.1 пп.8.1.2, п.8.1. абз.1 пп.8.2.1 п.8.2 ст.8, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», унаслідок чого підприємством завищено скориговані валові витрати на 168772 грн. в декларації з податку на прибуток за 4-й квартал 2009 р.; абз.1 пп.8.1.2, п.8.1. абз.1 пп.8.2.1 п.8.2 ст.8, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», унаслідок чого підприємством завищено розмір амортизаційних відрахувань на суму 5520 грн., в т.ч. за 4-й квартал 2009 р. на 1035 грн.; за 1-й квартал 2010 р. - на 986 грн., за 2-й квартал 2010 р. - на 938 грн., за 3-й квартал 2010 р. - на 894 грн., за 4-й квартал 2010 р. - на суму 853 грн., за 1-й квартал 2011 р. - на суму 814 грн., чим занижено нарахування та сплату податку на прибуток всього на суму 1042199 грн., у тому числі за 4-й квартал 2009 р. в сумі 56392 грн., за 1-й квартал 2010 р. - в сумі 25282 грн., за 2-й квартал 2010 р. - в сумі 155183 грн., за 3-й квартал 2010 р. - в сумі 398452 грн., за 4-й квартал 2010 р. - в сумі 189463 грн., за 1-й квартал 2011 р. - в сумі 95273 грн., за 2-й квартал 2011 р. - в сумі 122154 грн., за 2-й, 3-й квартали 2011 р. - в сумі 6527 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства за 1-й квартал 2010 р. на 34845 грн., за 2-й квартал 2011 р. - на суму 202040 грн., за 2-й, 3-й квартали 2011 р. - на суму 907718 грн.; порушено п.1.2, п.1.18 ст.1, п.2.1 ст.2, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пп.14.1.36, пп.14.1.27, пп.14.1.3, пп.14.1.97 п.14.1, ст14, п.180.1 ст.180, п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, унаслідок чого встановлено заниження нарахування податку на додану вартість всього на суму 1298133 грн., в тому числі по періодах: листопад 2009 р. - 16934 грн., грудень 2009 р. - 9771 грн., березень 2010 р. - 28181 грн., квітень 2010 р. - 136250 грн., травень 2010 р. - 94517 грн., червень 2010 р. - 71347 грн., липень 2010 р. - 111995 грн., серпень 2010 р. - 139967 грн., вересень 2010 р. - 70788 грн., жовтень 2010 р. - 43059 грн., листопад 2010 р. - 32885 грн., грудень 2010 р. - 64485 грн., січень 2011 р. - 12564 грн., березень 2011 р. - 54208 грн., червень 2011 р. - 152862 грн., липень 2011 р. - 116711 грн., серпень 2011 р. - 65687 грн., вересень 2011 р. - 75922 грн.; та п.2.11 р.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за №637, ст.3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98\96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2009 по 30.09.2011 встановлено відображеного показників за 4-й квартал 2009 р., 1-й квартал 2010 р., півріччя 2010 р., 3-й квартали 2010 р., перший квартал 2011 р. на підставі таких документів: договорів, журналів-ордерів по рахунках 361, 643, 311, 312, 701, 703, 791, 792, первинних документів: накладних, податкових накладних, платіжних доручень, виписок банку та інше, встановлено заниження показників рядка 01.1 декларацій по податку на прибуток всього на суму 3540726 грн. в частині реалізації продукції, в основному щебеня та в деяких випадках гранвідсіву нижче собівартості. Підприємством завищено рядок 05.2 декларації про податку на прибуток за 4-й квартал 2009 р. щодо коригування валових витрат, в тому числі в результаті виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів на суму амортизаційних відрахувань, не відображених платником податку в деклараціях за перший квартал та півріччя 2009 року. Як свідчить аналіз фінансово-економічних показників та податкова звітність підприємства за минулий обревізований період TOB «KCЛ» протягом 2008 р. та півріччя 2009 р. господарською діяльністю, яка передбачена статутом, не займалося, камінь-бут не видобувався, підприємством реалізовувались його залишки протягом другого - третього кварталу 2008 р. в кількості 458 тон на суму 20548,47 грн. Протягом півріччя 2009 р. підприємство видобування та переробку каменя на щебінь по фракціях та гранітний відсів, а також його реалізацію не здійснювало. Таким чином, основні фонди, що рахувалися на балансі підприємства, в господарській діяльності не використовувалися, тобто вони не підлягали амортизації. Перевіркою встановлено, що ТОВ «КСЛ» проводило реалізацію власної гранітної продукції за цінами, нижчими за собівартість цієї продукції. Тобто підприємством свідомо укладено угоди на проведення діяльності, не направленої на отримання доходу, що суперечить засадам підприємництва та визначенню господарської діяльності. Таким чином, ТОВ «КСЛ» у зв'язку із реалізацією продукції нижче собівартості протягом звітних періодів занижено базу оподаткування податком на додану вартість всього на суму 5209935 грн.

Перевіркою встановлено, що по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ПРАТ «Ремекскаватормаш» позивачем за червень 2010 р. та за травень 2011 р. включено до декларації з ПДВ за червень 2010 р. та за травень 2011 р. суму ПДВ без підтвердження податковими накладними, іншими первинними документами.

По взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ ПП «Спецмехтранс-торг» за період листопад-грудень 2009 р. перевіркою встановлено, що до відповідача від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надійшов акт від 02.09.2011 документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Спецмехтранс-торг» з питань взаємовідносин з ТОВ «ЛМ» за листопад, грудень 2009 р. За результатами перевірки встановлено, що дирекція та бухгалтерія ПП «Спецмехтранс-торг» за місцезнаходженням відсутні. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування. Відносини між ПП «Спецмехтранс-торг» та контрагентами покупцями в листопаді та в грудні 2009 р. не спричиняють реального настання правових наслідків. Позивачем на перевірку не надано товарно-транспортні накладні на перевезення ТМЦ, акти виконаних робіт та копії ліцензій по господарським операціям з ПП «Спецмехтранс-торг».

По взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «Актіс Груп» перевіркою встановлено, що від ТОВ «Актіс Груп» позивачем отримано вібраційний грохот Deister ВНМ-3620. Письмовий договір та товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування товарів, до перевірки не надано. В перевіреному періоді до валових витрат по податку на прибуток ці суми не включались, амортизація на основний засіб не нараховувалась. На кінець перевірки цей грохот в експлуатацію не введено. На підприємстві відсутні складські приміщення для його зберігання, а договорів складського зберігання грохота з іншими СГД не надано.

По взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «Міжрегіональна АФ «Експертиза» перевіркою встановлено, що позивачем до податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2010 р. включено податкову накладну на аудиторські послуги на суму ПДВ 13333,33 грн., але на момент проведення перевірки підприємством не надано відповідні документи, не підтверджено необхідності отримання послуг в господарській діяльності.

Не погодившись з актом перевірки, позивачем подано на нього заперечення, які відповідачем відхилено. На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012 №000009231, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за основним платежем на суму 167565 грн. та за фінансовою санкцією на суму 41891 грн., №000112301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1109758 грн., №0000082301, яким донараховано суму податку на додану вартість за основним платежем на суму 1130568 грн. та за фінансовою санкцією на суму 2277391 грн., №0000082301, яким донараховано суму податку на прибуток за основним платежем на суму 1048726 грн. та за фінансовою санкцією на суму 207829 грн.

Не погоджуючись із цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скарги до ДПС у Київській області. Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду скарги від 11.06.2012 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 №0000092301 та частково скасовано податкові повідомлення-рішення №0000082301 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 2 грн., №0000102301 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 1634 грн. та зобов'язано Рокитнянську МДПІ вжити заходи згідно з чинним законодавством, а саме виконати порядок узгодження сум податків, донарахованих із застосуванням звичайних цін.

11 червня 2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000272301, яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 1358305 грн., в т.ч. 1130568 грн. - основний платіж, 227737 грн. - штрафні санкції, №0000302301, яким донараховано податок на прибуток на загальну суму 1254921 грн., в т.ч. 1048726 грн. - основний платіж, 206195 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з рішенням ДПС у Київській області, ТОВ «КСЛ» оскаржило ці податкові повідомлення-рішення, а також рішення про результати розгляду скарги від 11.06.2012 до Державної податкової служби України. Своїм рішенням ДПС України від 27.08.2012 залишила скаргу товариства без задоволення, а рішення ДПС у Київській області та податкові повідомлення-рішення - без змін.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем укладено низку договорів. Так, між позивачем (замовник) та ТОВ МАФ «Експертиза» (виконавець) 03.12.2010 укладено договір №19 на супутні аудиторські послуги. Предметом договору є виконання аудиторських послуг по виконанню погоджених процедур, викладених у листі-зобов'язанні, що є невід'ємною частиною даного договору, який фактично укладено сторонами. На виконання договору виконавцем складено звіт. Надані послуги підтверджуються належним чином оформленою податковою накладною на суму 80000 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 13333,33 грн.) та актом виконаних робіт, які підписано уповноваженими особами контрагента та позивача.

ТОВ «КСЛ» (замовник) 19.05.2009 укладено з ТОВ «Альфатех» (виконавець) договір про сервісне обслуговування №121. Предметом договору є виконання послуг з технічного обслуговування та ремонт обладнання замовника. Додатком до договору сторонами визначено перелік обладнання (екскаватор, гідромолот). Позивачем оформлено належним чином заявка на сервісне обслуговування. Надані послуги підтверджуються податковими накладними, актами виконаних робіт та актами здачі-прийняття робіт, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином три податкові накладні. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Альфатех», що підтверджено виписками по рахунку.

18 червня 2009 р. позивачем укладено договір №01/09 з ТОВ «ВФ Вега», предметом якого є виготовлення та введення в експлуатацію товару - ваги конвеєрні «ДинВес» з виробництвом до 300 т. на годину. Додатками до договору є: протокол угоди про договірні ціни на виготовлення, поставку та введення в експлуатацію «ваги конвеєрні», протокол угоди про технічні параметри, характеристика обладнання по договору. Надані послуги підтверджуються податковою та видатковою накладними та актом здачі-приймання робіт, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином одну податкову накладну на суму 34188 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 5698 грн.) та одну видаткову накладну. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «ВФ Вега», що підтверджено виписками по рахунку.

Позивачем (замовник) 01.08.2008 укладено договір №1009 на виготовлення проектно-вишукувальної документації з ДП «Академпроект» НАН України, предметом якого є виконання проектної документації: «коригування робочого проекту розробки Ольшаницького родовища гранітів в Рокитнянському районі Київської області». Додатком до договору є календарний план робіт, протокол угоди про договірну ціну на розробку проектної документації, кошторис на виконання проектних робіт. Надані послуги підтверджуються податковими накладними та актом здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином дві податкові накладні. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ДП «Академпроект» НАН України, що підтверджено виписками по рахунку.

Позивачем (покупець) 01.11.2010 укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Лібор», предметом якого є передача товару у власність покупця. На виконання умов цього договору ТОВ «Лібор» продано товар на загальну суму 100000 грн. Додатком до договору є специфікація №1. Надані послуги підтверджуються податковими та видатковою накладними, актами та рахунками-фактурами, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 11 податкових накладних та одну видаткову накладну. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Лібор», що підтверджено виписками по рахунку.

Реалізацію свої продукції (щебінь, граніт) позивачем здійснено до своїх контрагентів.

Так, між позивачем (продавець) та ПП «Смерека» (покупець) 22.07.2009 укладено договір №1 купівлі-продажу (щебінь). Додатком до договору є специфікація №1 від 22.07.2009. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 11 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ПП «Смерека».

Позивачем (продавець) та ТОВ «Білоцерківський завод будівельних виробів «Моноліт» (покупець) 09.07.2009 укладено договір №2 купівлі-продажу (щебінь). Додатком до договору є специфікація №1 від 09.07.2009. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 4 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Білоцерківський завод будівельних виробів «Моноліт».

Позивачем (продавець) та ТОВ «Цемлайн» (покупець) 13.04.2010 укладено договір №3 купівлі-продажу (щебінь). Додатком до договору є специфікація №1 від 13.04.2010. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 7 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Цемлайн».

Позивачем укладено договір №1 купівлі-продажу (щебінь) з КСП «Орія» 01.02.2010. Додатком до договору є специфікація №1 від 01.02.2010. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 13 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - КСП «Орія».

Позивачем укладено договір №6 купівлі-продажу (щебінь, граніт) з ТОВ «Комспек» 23.06.2010. Додатком до договору є специфікація №1 від 23.06.2010. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 12 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Комспек».

Позивачем укладено договір №300411 купівлі-продажу (щебінь) з ТОВ «Знамбудтранс» 30.04.2011. Додатком до договору є специфікації №1 від 30.04.2011, від 24.06.2011, від 29.07.2011, від 30.11.2011. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 4 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Знамбудтранс».

Позивачем укладено договір №040511 купівлі-продажу (щебінь) з ТОВ «Л.В. Буд-Сервіс Плюс» 04.05.2011. Додатком до договору є специфікації №1 від 04.05.2011, від 24.06.2011. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 4 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Л.В. Буд-Сервіс Плюс».

Позивачем укладено договір №230511 купівлі-продажу (щебінь) з ТОВ «Стиль-Техно» 23.05.2011. Додатком до договору є специфікація №1 від 23.05.2011. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 4 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Стиль-Техно».

Позивачем укладено договір №6 купівлі-продажу (щебінь, граніт) з ПП «Юлвіс» 10.09.2009. Додатком до договору є специфікація №1 від 10.09.2009. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 14 видаткових накладних. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ПП «Юлвіс».

Позивачем укладено договір №812 купівлі-продажу (щебінь, граніт) з ЗАТ «Агропромислова група» 09.12.2009. Додатком до договору є специфікація №1 від 09.12.2009. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 2 видаткові накладні. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ЗАТ «Агропромислова група».

Позивачем укладено договір №7/10-09 купівлі-продажу (щебінь) з ТОВ «Цембудресурс» 21.10.2009. Додатком до договору є специфікації №1, №2 від 21.10.2009, від 30.10.2009. Надані послуги підтверджуються видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 2 видаткові накладні. Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Цембудресурс».

25 грудня 2009 р. позивачем (покупець) укладено з ТОВ «Актіс Групп» (продавець) договір купівлі-продажу №020-2512/ВК. Предметом договору є поставка вібраційного грохота Deister у відповідності до додатку №1 до договору. Надані послуги підтверджуються податковими та видатковими накладними, які підписано уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 2 податкові накладні та 1 видаткову накладну. На виконання договору сторонами належним чином складено акти приймання-передачі товару та акти виконаних робіт. Підтвердженням перебування товару у позивача є акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - цього грохота. Позивачем на вібраційний грохот складено інвентаризаційну картку, включено до основних засобів позивача та складено інвентаризаційний опис №2. Використання запасних частин до нього підтверджується актами на їх списання.

Судом досліджено надані позивачем відомості з переліком покупців щебеневої продукції, які підтверджують реалізацію позивачем продукції за договірними (звичайними) цінами, а також оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках №25, №26, які підтверджують відсутність руху виробничих запасів на підприємстві протягом першого півріччя 2009 р. Журналами-ордерами по рахунку 23 «Виробництво» за перше півріччя 2009 р. позивачем підтверджено витрати на пальне, ремонтні та обслуговуючі роботи технологічного устаткування, виплату заробітної платні робітникам підприємства, які здійснені під час підготовчих дій для початку виробничої діяльності з видобування природного каменю.

Суд бере до уваги, що при оскарженні спірних податкових повідомлень-рішень позивачем разом зі скаргою надавалися податковому органу копії первинних бухгалтерських та інших документів на підтвердження доводів скарги.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, Законом України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими.

Згідно з підпунктом 1.20.9 пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил: а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари); б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) врегульовано підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 цієї ж статті Закону.

При цьому Законом №334/94-ВР передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Суд зазначає, що жоден з випадків, передбачених в Законі №334/94-ВР, не співпадає з порушеннями, описаними в акті перевірки.

Згідно з статтею 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Закон №334/94-ВР не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою ніж собівартість такої продукції.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у випадку, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.п.7.4.1 ст.7) містить також спеціальне правило визначення валового доходу, згідно з яким визначення валового походу платника податку з урахуванням рівня звичайних цін застосовується виключно у випадках продажу товарів пов'язаним особам.

Суд бере до уваги, що підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідач не встановив здійснення продажу товарів пов'язаним особам, а тому не встановив факти продажу, дохід від яких може бути визначений із застосуванням звичайних цін.

Крім того, податковим органом при визначенні собівартості щебеневої продукції та розрахунку доходів позивача помилково взято до уваги лише один вартісний показник, тоді як з матеріалів справ вбачається, що позивачем вироблялося від 4-х до 7-ми видів щебеневої продукції, кожен з яких мав свою собівартість.

Суд також бере до уваги те, що визначаючи податкове зобов'язання по зазначеній операції із застосуванням звичайної ціни, податковий орган помилково використав для її розрахунку собівартість щебеню, збільшену на витрати з його реалізації, тоді як за змістом підпунктів 1.20.2, 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайна ціна визначається, виходячи з рівня цін на відповідному ринку. При цьому суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідач не надав будь-яких доказів визначення ним ціни продажу щебеневої продукції, яка склалася на відповідному ринку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 за №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Отже, позивач може реалізувати свій товар на внутрішньому ринку та на експорт за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін. Проте, в порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР, податковим органом не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на відповідному ринку щебеневої продукції, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не надано оцінку наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Що стосується донарахування відповідачем податку на прибуток, то суд зазначає наступне.

Пунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що амортизації підлягають саме витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. А під терміном «амортизація» згідно з п. 8.1.1 ст.8 цього закону розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норми амортизаційних відрахувань.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено термін «основні фонди» - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з п.8.4.5 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено випадки не нарахування амортизаційних відрахувань, які стосуються виключно основних фондів 1 групи. Такими випадками є виведення основних фондів 1 групи з експлуатації за рішенням платника податків. При цьому на порядок нарахування амортизаційних відрахувань щодо витрат на придбання основних фондів груп 2, 3 та 4 вказана норма не розповсюджується, оскільки пунктом 8.4.6 ст.8 вказаного закону встановлено, що при виведенні з експлуатації основних фондів груп 2, 3 та 4 з будь-яких причин (крім продажу) балансова вартість таких груп не змінюється, а відповідно, амортизаційні відрахування продовжують нараховуватися.

З огляду на викладене, зобов'язання по припиненню нарахування амортизаційних відрахувань у разі прийняття платником податків рішення про виведення основних фондів 1 групи з експлуатації відноситься виключно до основних фондів 1 групи.

Оскільки основні фонди 1 групи TOB «КСЛ» незалежно від здійснення фактичного видобування будівельних каменів знаходились в експлуатації, рішення щодо виведення основних фондів 1 групи з експлуатації платником податків не приймалось, то відповідачем неправомірно зменшено суми валових витрат на суму 168772 грн. та донараховано податок на прибуток у розмірі 42193 грн.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар і послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Тобто, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Судом для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено наступне: 1) встановлено факт здійснення господарської операції; 2) встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції; 3) встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи суду було надані необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Лібор», ТОВ «Актіс-Груп» та ТОВ Міжрегіональною аудиторською фірмою «Експертиза».

Суд вважає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «Лібор», ТОВ «Актіс-Груп» та ТОВ Міжрегіональною аудиторською фірмою «Експертиза» в оплату за виконані роботи, пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально. Відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що аудиторська фірма «Експертиза» надала відповідні послуги - виконала співставлення та інші перевірки точності записів при відображенні позивачем господарських операцій у податковій і бухгалтерській звітності.

Що стосується твердження податкового органу про визнання ТОВ «Лібор» банкрутом, то суд бере до уваги, що операції з продажу товарів між позивачем та цим контрагентом здійснено упродовж листопада 2010 р. - лютого 2011 р., тоді як ТОВ «Лібор» знято з обліку в податковому органі 13.10.2011, а припинення юридичної особи цього контрагента позивача зареєстровано лише 04.01.2012.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, є безпідставними.

Поширення підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін процедури, встановленої для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не означає зміну підстав для застосування податковим органом звичайних цін чи непрямих методів, визначених законом, зокрема, підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для застосування непрямих методів.

Оскільки податковий орган міг визначити податкове зобов'язання позивачу за вказаною операцією за непрямими методами лише з підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, пряма вказівка на що міститься в підпункті 4.3.4 зазначеної статті, то суд дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу для цього законних підстав, оскільки під час перевірки позивач підтвердив розрахунки щодо зазначених операцій, наведені в податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток, відповідними документами бухгалтерського обліку, а вимогу щодо рівня ціни для відтворення фінансових показників господарської операції у податковому обліку не встановлено.

Таким чином, у судовому засіданні позивач підтвердив правильність розрахунків, наведених у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток та з ПДВ, документами обліку, обов'язковість ведення і порядок зберігання яких передбачені чинним законодавством. Тому суд вважає помилковими висновки ДПІ про порушення позивачем норм податкового законодавства та відсутність у податкового органу законних підстав для визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, оскільки під час перевірки позивач підтвердив розрахунки, наведені в податкових деклараціях, наявними документами обліку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Ураховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №000009231 від 14.03.2012 в повному обсязі на загальну суму 209456 грн., у тому числі за основним платежем на суму 167565 грн. та за штрафними санкціями в сумі 41891 грн., видане Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №000112301 від 14.03.2012 в повному обсязі на загальну суму 1109758 грн., видане Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000272301 від 11.06.2012 в частині на суму 1305309,80 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1087758,20 грн. та за штрафними санкціями в сумі 217551,60 грн., видане Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000302301 від 11.06.2012 в частині на суму 1253196 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1047346 грн. та за штрафними санкціями в сумі 205850 грн., видане Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 січня 2013 р.