Ухвала суду № 31012345, 23.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/10818/2012 Провадження № 22-ц/795/1060/2013 Головуючий у I інстанції: Косач І.А.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

23 квітня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Іваненко Л.В., Ішутко В.М.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2012 року по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01 листопада 2011 року по справі третейського суду за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01.11.2011 року у справі № 3377-5/215/11.

Свої вимоги заявник мотивувала тим, що рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01.11.2011 року у справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено в повному обсязі та стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі: за кредитом - 227 679,02 грн., по відсотках - 83 510,01 грн., по пені - 774 131,26 грн. та судові витрати. З вказаним рішенням вона не згодна, оскільки третейський суд ухвалюючи оскаржуване рішення, фактично вийшов за межі своєї компетенції, так як у відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ „Про третейські суди", починаючи з 12.03.2011 року справи, у спорах щодо захисту прав споживачів не підвідомчі третейським судам, а тому вищевказана справа не була не підвідомча постійно діючому третейському суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз", що є підставою для скасування вказаного рішення у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 вересня 2012 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою.

Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01.11.2011 року у справі № 3377-5/215/11 - задоволено.

Скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01.11.2011 року у справі № 3377-5/215/11 по справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування третейського суду відмовити, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції при постановленні ухвали суду помилково дійшов висновку щодо непідвідомчості справи третейському суду та невірно визначив характер спірних правовідносин. ПАТ «Альфа-Банк» вказує, що спори за позовами банку до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитом не є спорами щодо захисту прав споживачів у розумінні Закону України «Про захист справ споживачів», у зв'язку з чим, за наявності в кредитному договорі третейського застереження, підлягають розгляду в третейських судах.

Апелянт також посилається на рішення Верховного суду України від 06.06.2012 року справа № 6-50цс12, яке відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування, в якому Верховний суд України зазначив, що позов банку до третейського суду не є спором щодо захисту прав споживачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

По справі встановлено, що 07 травня 2008 року між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490067584, відповідно до якого банком було надано позичальнику 30033,13 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та строком остаточного повернення кредиту до 07 травня 2015 року, цільове використання якого було придбання транспортного засобу (а.с.7-8).

Пунктом 11 вказаного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його регламенту.

Через невиконання позичальником своїх зобов'язань згідно умов кредитного договору виникла заборгованість по кредиту, у зв'язку з чим кредитор звернувся до третейського суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 085 320 грн. 29 коп.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01.11.2011 року у справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено в повному обсязі та стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі: за кредитом - 227 679,02 грн., по відсотках - 83 510,01 грн., по пені - 774 131,26 грн. та судові витрати, а саме - витрати по сплаті третейського збору в сумі 100,00 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту, а тому, за правилами ст. 6 Закону України «Про третейські суди», даний спір не підвідомчий третейському суду, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України є підставою для скасування рішення третейського суду.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки суд першої інстанції належним чином не з'ясував дійсні обставини справи та характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно до положень частини 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Виключення із загального правила передбачені зокрема пунктом 14 статті 6 вищевказаного закону, яким встановлено, що третейським судам не підвідомчі справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі послуг банку.

З правового аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що предметом його регулювання є відносини між споживачами послуг та їх надавачами, що виникають з приводу реалізації споживачами передбачених ст. 11 (за договором споживчого кредиту) вказаного закону прав.

Виходячи з положень ЗУ „Про захист прав споживачів" та роз'яснень, викладених в абз. 3 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" споживачем, права якого захищають на підставі Закону, в спірних правовідносинах є фізична особа, а не банк - надавач банківської послуги, а тому звернення кредитора з позовом до споживача банківської послуги про стягнення заборгованості за кредитним договором за своєю правовою природою не є захистом прав споживача.

З матеріалів справи третейського судочинства вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір містить третейське застереження, а розглянутий третейським судом спір не є спором щодо захисту прав споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки предметом заявленого ПАТ «Альфа-Банк» позову є захист майнових прав кредитора шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Ст. 389-5 ЦПК України та ст.51 Закону України „Про третейські суди" встановлено, що рішення третейського суду може бути скасоване лише з наступних підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Заявник самостійно обрала спосіб захисту своїх прав у разі виникнення спору - саме у третейському суді, письмова форма третейської угоди сторонами дотримана, при цьому вимоги ст. ст. 203, 228 ЦК України не порушені, крім того, в судовому порядку, як то передбачено п.3 ч.3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди", третейська угода не визнана недійсною.

Оскільки заявником не доведено наявність правових підстав які є безумовною підставою для скасування рішення третейського суду, визначених ст.51 Закону України „Про третейській суди" та ст. 389-5 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду.

Колегія апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність передбачених зазначеним Законом підстав для скасування рішення третейського суду, які повністю відповідають матеріалам справи.

Виходячи з наведеного, ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2012 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду.

Також, згідно ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" належить стягнути 107 грн. 30 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" задовольнити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2012 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01 листопада 2011 року по справі третейського суду за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" 107 грн. 30 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: