Постанова № 31011835, 10.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа № 8/5007/1234/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Державний концерн "Укроборонпром" та Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 17.01.13 р.

у справі № 8/5007/1234/12 (суддя Давидюк В.К. )

позивач Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" в особі державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

відповідач Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" ( с. Словечно Овруцького району)

про стягнення 65591,00 грн. та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

позивача -1 Шевченко Б.В ( представник, довіреність № Д-016/2012 від 11.06.12)

позивача -2 Слівінський А.О ( представник , довіреність № 321 від 04.03.2013 р.)

відповідача - Рудницький І.С представник, довіреність від 09.04.2013 р. та Петриковець А.В, довіреність від 04.03.2013 р.).

прокурор - Барілов Д.В., посвідчення № 012685 від 05.11.2012 р.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області ( суддя Давидюк В.К) від 17 січня 2013 року у справі № 8/5007/1234/12 позовні вимоги Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" в особі державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" про стягнення 65591,00 грн. та зобов"язання вчинити дії задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Словечанське лісове господарство", 11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Сабурова, 13, код ЄДРПОУ 00991953 на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", 12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094- 65591,00 грн. - заборгованість за виготовлену продукцію.

Також вирішено Державному підприємству "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Сабурова, 13, код ЄДРПОУ 00991953) отримати та вивезти зі складу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) продукцію, а саме: плуг-фрезу 41.MX.029.00.000.

Стягнуто з Державного підприємства "Словечанське лісове господарство", 11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Сабурова, 13, код ЄДРПОУ 00991953- в доход Державного бюджету України - 2682,50 грн. судового збору з вимог майнового та немайнового характеру.

Крім того , ухвалою суду від 04 лютого 2013 року було виправлено описку у рішенні суду від 17.01.2013 року ,якою абзац 7 стор. 5 рішення господарського суду Житомирської області від 17.01.13р. у справі №8/5007/1234/12 викладено у наступній редакції: "Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є учасником Державного концерну "Укроборонпром" та створено з метою виконання державного контракту і державного замовлення з виготовлення, ремонту та модернізації озброєння військової та іншої техніки (пункт 6 Статуту)".

Задовольняючи позов з огляду на положення ст. ст. 11, 509, 530, ст.674, ч.2 ст.678, 689, ч.1 і ч.2 ст. 692 ч.1,2 ст.712 ЦК України, ч.1,2 ст. 193 ГК України місцевий суд дійшов висновку , що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами.

Також , суд вказаву рішенні , що під час звернення до господарського суду Житомирської області з вищевказаним позовом, Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України діяв згідно вимог чинного законодавства України, звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави - державного концерну "Укроборонпром", як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", що позовна заява Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підписана уповноваженою особою, у ній належно обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави та правильно визначено особу, уповноважену державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Не погоджуючись з постановленим рішенням 13 лютого 2013 року Державний концерн "Укроборонпром" звернувся з апеляційною скаргою , якою просить змінити рішення господарського суду Житомирської області від 17 січня 2013 року, а саме : у мотивувальній частині ( абзац 3 сторінки 5) слова у структурі органів виконавчої влади" виключити; у мотивувальній частині ( абзац 7 сторінки 5) рішення слова" є структурним підрозділом" замінити на слова "є учасником".

19 березня 2013 року Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" звернулось з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Житомирської області від 17 січня 2013 року у справі № 8/5007/1234/12 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 березня 2013 року апеляційні скарги Державного концерну " Укроборонпром" та Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" об"єднані в одне провадження для спільного розгляду.

ДК " Укроборонпром" в апеляційній скарзі зазначає, що погоджується з резолютивною частиною рішення господарського суду Житомирської області від 17.01.2013, однак вважає, що у мотивувальній частині зазначеного рішення суд першої інстанції зробив висновки (встановив обставини), які не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, що, враховуючи положення статей 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для зміни рішення.

На думку скаржника, суд першої інстанції помилково відніс Державний концерн " Укроборонпром" до структури органів виконавчої влади. Натомість, просить врахувати, що Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб"єктом, якому надано Верховною Радою України та делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження з управління об"єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі, не дає йому статус органу виконавчої або органу державної влади та не створює підстав вважати про належність Державного концерну "Укроборонпром" до структури органів виконавчої влади.

Крім того, скаржник наголошує , що місцевий господарський суд помилково вказав у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що Державне підприємство "Житомирський бронетаковий завод" є структурним підрозділом державного концерну "Укроборонпром" та створений з метою виконання державного контракту і державного замовлення з виготовлення, ремонту та модернізації озброєння військової та іншої техніки. Просить апеляційну інстанцію врахувати, що державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є учасником Державного концерну "Укроборонпром" , зокрема відповідно до його статуту учасники ДК "Укроборонпром" зберігають статус юридичної особи та профіль діяльності. Скаржник зазначає, що Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є підприємством - учасником ДК "Укроборонпром", а не структурним підрозділом останнього.

Скаржник Державне підприємство " Словечанське лісове господарство" в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є помилковим і не ґрунтується на чинному законодавстві. Не заперечує, що між ним та ДП « Житомирський ремонтно-механічний завод « був укладений договір № 64 від 07 квітня 2011 року на виготовлення та поставку плуга - фрези 41. МХ. 029.00.000 .

Пунктом 2.1 Договору визначено , що якість продукції , що підлягає постачанню, має відповідати державним стандартам і технічним нормам. Проте, позивач поставив продукцію неналежної якості , зокрема скаржник зазначає, що не отримав від постачальника сертифікат якості та технічні вимоги на продукцію.

На думку скаржника ,Державного підприємства " Словечанське лісове господарство", враховуючи те , що у виконавця не було відповідних документів ( технічних умов та сертифікату якості) , вказаний плуг - фреза не був замаркований , що дало підстави вважати про його не надійність. Внаслідок цього було прийняте спільне рішення забрати плуг- фрезу та перевірити його в роботі, відповідно оплата скаржником за договором не відбулась, а ДП " Житомирський ремонтно- механічний завод " не вимагав такої оплати.

У травні місяці 2011 року скаржник проводив лісокультурну компанію по посадці лісових культур і мав намір використовувати плуг - фрезу в роботі, проте через його несправність повернув ДП "Житомирський ремонтно - механічний завод" для доопрацювання та для обов"якового виготовленню технічних умов та сертифікату якості.

З листа № 1448 від 23 листопада 2011 року ,який вони отримали ,вбачається , що виріб доопрацьований, , проте були відсутні жодні посилання на сертифікат якості та технічну документацію, а тому скаржник відмовився від отримання вказаної продукції.

На думку апелянта, до спірних правовідносин підлягає застосуванню закон України " Про захист прав споживачів " щодо якості товару

Апелянт вважає, що враховуючи , що ДП " Словечанське лісове господарство" отримало плуг - фрезу бракованим , а не виготовленим належним чином , не сплатив кошти, а повернув виріб виробнику в період дії договору , вважає договір виконаним до закінчення його дії. Крім того, скаржник наголошує на тому, що "Житомирський ремонтний механічний завод" змінив свою назву на " ДП " Житомирський бронетанковий завод" , проте на його адресу не надходило жодних повідомлень щодо назви та зміни банківських реквізитів. Вважає, що згідно бухгалтерського обліку на розрахункових документах кредиторської заборгованості перед ДП " Житомирський ремонтно - механічний завод" на 01 липня 2011 року не рахується, оскільки плуг - фреза був повернутий.

Враховуючи , що ДП " Житомирським ремонтно - механічним заводом "не були виконані умови договору № 64 в період до 31 грудня 2011 року , скаржник просить його визнати нікчемним на підставі ч.3,4 ст. 180 , ч. 8 ст. 181 ГК України та скасувати оскаржуване рішення.

Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України , в своїх поясненнях на апеляційну скаргу державного концерну " Укроборонпром" зазначає, що скарга не підлягає до задоволення з огляду на те , що в даному випадку позов прокурора пред'явлений в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", при цьому, прямо зазначено, що у відповідності до ст.ст. З, 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції - у спірних відносинах, оскільки Державний концерн "Укроборонпром" здійснює від імені Держави безпосереднє управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Крім того, зазначає ,що ДК "Укроборнпром" утворений у структурі органів виконавчої влади України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення державного концерну "Укроборонпром" від 29 грудня 2010року № 1221, з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які проводять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами. Вказує, що додатком до вищевказаної Постанови від 29 грудня 2010 року № 1221 затверджено перелік державних підприємств, що включені до складу Концерну, в тому числі Державне підприємство "Житомирський ремонтно - механічний завод" (на даний час Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод"). Державне підприємство - "Житомирський бронетанковий завод" є структурним підрозділом державного концерну "Укроборонпром" та в його складі виконує окремі роботи, які є складовими частинами загального оборонного замовлення, за виконання якого відповідає державний концерн.

На думку прокурора , в даному випадку Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" не в повній мірі охоплює існуючу на даний час ситуацію з управлінням державними активами у сфері оборонно -промислового комплексу.

Також вказує, що ст. 1 Закону передбачено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.

Статтею 3 Закону передбачено, що організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, а пунктом 3 вказаної статті визначено, що Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Президент України.

Указом Президента України № 1245/2010 від 28.12.2010 року "Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності оборонно - промислового комплексу України" внесено зміни до пункту 8 статті 7 Указу Президента України від 9 грудня 2010 року N 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та зобов'язано Кабінет Міністрів України здійснити до 10 січня 2011 року заходи щодо створення державного господарського об'єднання "Укроборонпром" з державних підприємств, які здійснюють господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів, беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

Зазначає, що директор Державного Концерну "Укроборонпром" призначається на посаду Президентом України. Так Указом Президента України № 416/2012 року від 26.06.2012 року на посаду генерального директора Державного концерну Укроборонпром" призначений Громов С.В.

Вказане свідчить зокрема про те, що в даному випадку Президентом України на виконання вимог ст. 106 п. 10 Конституції України призначено керівника центрального органу виконавчої влади, що в свою чергу свідчить про віднесення Державного концерну "Укроборонпром" до центрального органу влади зі спеціальним статусом ,передбаченим Законом України "Про особливості управління об"єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі". Крім того, просить врахувати , що право прокурора звертатись з позовом в інтересах Держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" в особі підприємств учасників Концерну неодноразово знаходило своє підтвердження в судових рішеннях, зокрема в постановах Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/3729/12 від 14 листопада 2012 року; Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 16/5007/1232/12 від 25 грудня 2012 року та від 20 лютого 2013 року у справі № 2/5007/1399/12.

Просить апеляційну скаргу ДК "Укроборонпром" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

ДК « Укроборонпром» у відзиві на апеляційну скаргу Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" зазначає , що апелянт не дотримав процесуальних вимог до форми апеляційної скарги, встановлених статтею 94 ГПК України. Вважає безпідставною вимогу Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" щодо визнання договору № 64 від 07 квітня 2011 року нікчемним з посиланням на статтю 180 ГПК України. Представник ДК "Укроборонпром" вважає, що між сторонами за договором досягнуто згоди по всім істотним його умовам , а відтак договір № 64 від 07 квітня 2011 року є укладеним відповідно до статті 180 ГПК України, а посилання апелянта на його нікчемність є безпідставними.

Представник ДК "Укроборонпром" вважає , що аргументи Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" щодо того , що за ним не обліковується заборгованість перед Державним підприємством " Житомирський ремонтно - механічний завод" необґрунтованими і не можуть бути прийнятими до уваги Рівненським апеляційним господарським судом. Крім того , покликання апелянта на Закон України "Про захист прав споживачі" є не вірним, оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини між двома юридичними особами. Просить відмовити Державному підприємству " Словечанське лісове господарство" в задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, Представник ДК "Укробронпром" в судовому засіданні надав письмові заперечення на пояснення Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, зазначивши, що концерн не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування та не входить до структури органів виконавчої влади та наголошує на тому, що Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" не є структурним підрозділом Державного концерну "Укроборонпром".

В судовому засіданні представник апелянта Державного Концерну "Укроборонпром" підтримав вимоги свої скарги з підстав , викладених у ній. Зокрема, пояснив, що ДК "Укроборонпром" погоджується з резолютивною частиною рішення господарського суду Житомирської області від 17 січня 2013 року, проте звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково відніс Державний концерн " Укроборонпром" до структури органів виконавчої влади. Просить врахувати, що Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб"єктом, якому надано Верховною Радою України та делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження з управління об"єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі, не дає йому статус органу виконавчої або органу державної влади та не створює підстав вважати про належність Державного концерну "Укроборонпром" до структури органів виконавчої влади.

Крім того, скаржник наголошує , що місцевий господарський суд помилково вказав у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є структурним підрозділом державного концерну "Укроборонпром", оскільки останній є учасником Державного концерну " Укроборонпром". Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Про ухвалу суду від 04 лютого 2013 року ,якою виправлено описку в оскаржуваному рішенні йому нічого не відомо.

Щодо апеляційної скарги Державного підприємства "Словечанське лісове господарства", представник ДК "Укроборонпром" пояснив, що з даною апеляційною скаргою не погоджується з мотивів, викладених у відзиві.

Представники апелянта Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній. Зокрема, представник апелянта пояснив, що сторони за договором № 64 від 07 квітня 2011 року не досягли згоди по всім істотним умовам . Вважає, що у них відсутня заборгованість перед Державним підприємством "Житомирський ремонтно- механічний завод" та покликається на Закон України "Про захист прав споживачів", оскільки на його думку він регулює спірні правовідносини, зокрема, що стосується якості товару ( плуга - фрези), а саме щодо гарантійного строку для виявлення істотних недоліків, які виникають з вини виробника товару.

Крім того, представник Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" в судовому засіданні подав письмове клопотання, в якому просив призначити судову експертизу документів ,які підтверджують належну якість продукції ,зобов"язати позивача визначити гарантійні зобов"язання належно завіреним документом (гарантійним талоном з визначеним терміном), надати первинні облікові документи , щодо наявності виробу ( плуга - фрези) в ДП "Житомирський ремонтно - механічний завод".

Представник ДК "Укроборонром" покликався на розсуд суду щодо заявленого клопотання Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" .

Прокурор, представник Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" - заперечили щодо заявленого клопотання, покликаючись на його безпідставність.

Колегія суддів відхиляє дане клопотання. Необґрунтованість даного клопотання, на переконання суду, свідчить про бажання позивача затягувати вирішення спору, а не про бажання скористатись своїм процесуальним правом. Крім того, відповідно до ст. 41 ГПК України для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань ,господарський суд призначає судову експертизу . Колегія суддів зауважує, що призначення експертизи є правом суду ,а не його обов»язком . Тому ,за відсутності у суду питань, що потребують роз»яснення,суд вправі відмовити стороні у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Крім того, звертаючись до суду з клопотанням про призначення експертизи, апелянт не зазначає ,яка-саме експертиза має бути проведена, коло питань, запропоновані ним експерту, а також не називає , кому конкретно він просить доручити проведення експертизи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи , 07 квітня 2011 р. між відповідачем (замовник) та Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" (виконавець), правонаступником якого є Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" , що підтверджується наказом №71 від 20.02.12р. (а.с.15 т.1) та Статутом підприємства (а.с.18-29 т.1), був укладений договір № 64, відповідно до умов якого позивач зобов'язується виготовити і поставити продукцію, а відповідач - прийняти і оплатити її в строк, зазначений в умовах договору (п.1.1 договору). (т.1,а.с.30-31)

У додатку №1 до зазначеного договору, що є його невід'ємною частиною, сторони визначили специфікацію продукції, а саме: плуг-фреза 41.MX.029.00.000, загальною сумою 65591,00 грн. (т.1,а.с.31 , на звороті).

Пунктом 4.2 договору сторони також визначили, що загальна сума договору складає 65591,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору, оплата продукції проводиться на умовах:

- 50% передоплати вартості продукції замовник перераховує на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання договору обома сторонами та отримання рахунку від виконавця;

- 50% кінцевого розрахунку вартості продукції здійснюється замовником протягом 5 банківських днів після одержання повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

Пунктом 4.4 договору передбачено , що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку - фактури, сформованого на основі специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.5.3 договору, термін виготовлення продукції складає 60 календарних днів з дати отримання попередньої оплати згідно п. 4.3 даного договору.

Продукція поставляється на умовах EXW склад ДП "ЖРМЗ" (смт. Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року (п.5.4 договору).

Як свідчать матеріали справи ,29 березня 2012р. ДП " Житомирський бронетанковий завод" надіслав ДП "Словченське лісове господарство" рахунок на оплату за виготовлену продукцію №48 (т.1,а.с.36-37 ), який останній не оплатив, про що визнав в суді першої та апеляційної інстанції .

07.04.12р. позивач відвантажив відповідачеві визначену договором продукцію, про що свідчить видаткова накладна №76 від 08.04.11р. та довіреність №157 від 07.04.11р. (т.1,а.с.32-33 ).

Після відвантаження продукція була повернута позивачеві на доопрацювання згідно накладної № 21 від 14.06.11р.

Листами № 1448 від 23.11.11р. № 499 від 03.04.12р. ДП " Житомирський бронетанковий завод" повідомляв ДП "Словченське лісове господарство" про те, що продукція доопрацьована, готова для передачі, а також зазначив про необхідність проведення остаточного розрахунку в сумі 65591,00 грн. (т.1,а.с.34-35), проте оплата останнім проведена не була .

Листом № 754 від 31.05.12р. ДП "Словечанське лісове господарство" покликався на брак коштів , а тому запропонував позивачеві отримати в рахунок оплати товару продукцію свого виробництва.є (т.1,а.с.38) .

Відповідно до статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як правильно вказав суд першої інстанції ,правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №64 від 07.04.11р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

За статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 334 ЦК України також передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.6 договору сторони визначили, що перехід права власності та товар відбувається у момент видачі позивачем видаткової накладної.

Як вже зазначалось , згідно видаткової накладної №76 від 08.04.11р. та довіреності №157 від 07.04.11р. (т.1,а.с.32-33) позивач відвантажив, а відповідач прийняв визначену договором продукцію - плуг-фрезу 41.MX.029.00.000.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у ДП "Словечанське лісове господарство" виник обов"язок оплатити вартість отриманої продукції.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно того, що продукція поставлена позивачем неналежної якості,

Так,відповідно до ч.2 ст.678 ЦК України , у разі істотного порушення вимог щодо якості товару ( виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов"язане з непропорційними витратами або затратами часу , недоліків, які виявились неодноразово чи з"явились знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором : відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

За приписами ст. 674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, якість речей, які продаються, повинні відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, установленим для речей такого виду. При цьому, нормативні вимоги відносно якості товарів встановляються у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.93 р. N 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію".

За змістом статей 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. За правилами ст. 34 ГПК України докази, якими сторони обгрунтовують свої доводи та заперечення повинні бути належними та допустимими. Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.

Проте, скаржник ні в суді першої інстанції , ні під час апеляційного перегляду справи не надав жодних доказів щодо того , що позивачем був поставлено продукцію неналежної якості.

Так, згідно накладної № 21 від 14 червня 2011 року відвантажена продукція була повернута для доопрацювання.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, повернення товару на доопрацювання не є відмовою відповідача від виконання договору, враховуючи те, що постачальником були надані докази належної якості товару ( т.1,а.с. 133-152).

Вищенаведене спростовує посилання апелянта , що якість виробу не відповідає державному стандарту та сертифікату якості.

Відповідно до вимог ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 65591,00 грн. заборгованості за виготовлену продукцію та зобов'язав відповідача отримати та вивезти зі складу Державного підприємства " Житомирський бронетанковий завод" плуг-фрезу 41.MX.029.00.000

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що не підлягає до задоволення викладена в апеляційній скарзі вимога ДП " Словечанське лісове господарство" щодо визнання договору № 64 від 07 квітня 2011 року нікчемним, оскільки дана вимоги не є предметом розгляду даної справи.

Так, відповідно до ч.3 статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд не може погодитись з доводами апелянта про застосування до спірних правовідносин Закону України " Про захист прав споживачів ".

У розумінні п.22 ст. 1 закону України " Про захист прав споживачів " ні позивач, ні відповідач ( апелянт),які є юридичними особами не можуть бути споживачами, т.я. споживач-це фізична особа,яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб,безпосередньо не пов"язаних з підприємницкою діяльністю або виконанням обов"язків найманого працівника.

Крім того,у п.1 постанови Пленумум Верховного суду України №5 від 12.04.1996 р. " Про практику розгляду цивільних справ за позововами про захист прав споживачів " передбачено, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.

Щодо апеляційної скарги Державного концерну "Укроборонпром" колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалось Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України неодноразово звертався з позовом в інтересах держави в особі державного концерну "Укроборонпром" в особі підприємств учасників Концерну, що знаходило своє підтвердження в судових рішеннях.

Зокрема, в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2012 року , справа № 16/5007/1232/12, встановлювалось правове становище Державного Концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства " Житомирський бронетанковий завод".

Так, згідно статті 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" від 16.06.2011р. № 3531-VІ Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі.

Також у даній постанові суду зазначено , що Державний концерн "Укроборонпром" утворений у структурі органів виконавчої влади України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення державного концерну "Укроборонпром" від 29.12.2010р. № 1221, з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які проводять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

Зазначена Постанова суду набрала законної сили та не оскаржувалась в касаційному порядку.

Враховуючи вищенаведене,колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що елементом верховенства права , принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь- якому спорі рішення суду , яке вступило в законну силу , не може бути поставлені під сумнів.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія зауважує, що є неприпустимим є існування судового рішення у цій справі та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судами у справі № 16/5007/1232/12.

Відтак ,у задоволенні апеляційної скарги в частині (абз.3 стор.5) виключення з рішення слів " у структурі органів виконавчої влади" необхідно відмовити.

Крім того, слід зауважити , що ухвалою господарського суду Житомирської області від 04 лютого 2013 року у вказаній справі ( т.1,а.с. 164 ) виправлено описку в абзаці 7 стор.5 рішення господарського суду Житомирської області від 17 січня 2013 року та викладено його в такій редакції: "Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є учасником Державного концерну "Укроборонпром" та створено з метою виконання державного контракту і державного замовлення з виготовлення, ремонту та модернізації озброєння військової та іншої техніки ( п. Статуту)". Зважаючи на зазначену ухвалу місцевого господарського суду, доводи апелянта щодо зміни мотивувальної частини рішення , а саме ( абзац 7 сторінки 5) рішення є безпідставними .

Інші доводи апеляційних скарг та пояснення представників апелянтів не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг ДК "Укроборонпром" та ДП "Словечанського лісового господарства" та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 17 січня 2013 року у справі № 8/5007/1234/12.

Судовий збір за подачу апеляційних скарг відповідно до ст. 49 ГПК України в зв"язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянтів.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Державний концерн "Укроборонпром" сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 1473,75 грн., замість 1433,75 грн. З огляду на викладене, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 40,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 17 січня 2013 року у справі № 8/5007/1234/12 залишити без змін, а апеляційні скарги Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства " Словечанське лісове господарство" залишити без задоволення.

Ухвалою суду повернути Державному концерну "Укроборонпром" ( 04119, м.Київ, м. Київ , вул. Дегтярівська, 36 , р/р 35223110003192 в ОПЕР ДКУ м. Києва, МФО 820172, код 00034022) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 40,00 ( сорок ) грн. за подачу апеляційної скарги .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.