Постанова № 31011737, 30.04.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2013 року Справа № 11/5005/10772/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 23.04.2013 року:

позивача: Непорада А.Г.- предст., дов.№1 від 12.11.2012 року

відповідачів: 1. Герасимчук С.С.- предст., дов.№4/8-18 від 04.01.2013 року

2. Гурський В.С.- предст., дов. від 22.04.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс - готель Асторія» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013р. у справі №11/5005/10772/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс - готель Асторія» (м. Дніпропетровськ)

до: 1. Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватпромсервіс» (м. Київ)

про: визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2013 року (підписано 06.03.2013р.) у справі №11/5005/10772/2012 (суддя Мельниченко І.Ф.) відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс - готель Асторія» (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) і товариства з обмеженою відповідальністю «Приватпромсервіс» (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 15.03.2001р., посвідченого 15.03.2001р. Канівець О.М., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстром № 374, який зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 15.03.2001р. за №764 щодо земельної ділянки площею - 0,0153 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, буд. 66 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кодом № 66154046.

Вважаючи зазначене рішення господарського суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс - готель Асторія» - подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 26.02.2013р. у справі №11/5005/10772/2012 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Наводячи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України і посилаючись на рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №2995 від 23.11.2000р. і Державний акт на право постійного користування землею серії ДПД66 від 13.07.1995р., позивач наполягає на тому, що він є правомірним володільцем спірної земельної ділянки. Факт приналежності будівлі готелю та допоміжних споруд попередньому власнику - ЗАТ «Готель Асторія» підтверджується договором купівлі-продажу комунального майна №2-7003 від 02.12.1994р. Судом не прийнято до уваги фактичні обставини справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права - ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України, які регулюють відносини з набуття права користування земельною ділянкою, яка була відведена попередньому власнику за фактичним розміщенням будівель та споруд.

Відповідач-1 - Дніпропетровська міська рада, відзив на апеляційну скаргу не надала, представник відповідача-1 в судовому засіданні пояснив, що судове рішення є законним і обґрунтованим, а підстави для визнання недійсним договору оренди землі відсутні, оскільки рішення, на підставі якого був укладений цей договір, не скасоване і недійсним не визнавалося. Крім того, відповідач-1 вважає, що будь-які права і охоронювані законом інтереси позивача спірним договором оренди порушені не були.

Відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю «Приватпромсервіс» (м. Київ), у відзиву на апеляційну скаргу і представник в судовому засіданні вказав, що при розгляді цієї справи апеляційному суду слід враховувати п. 2.26 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011 року, за яким суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено договір оренди, а рішення міської ради №2995 від 23.11.2000 року до теперішнього часу не скасоване і оскаржене. Колишній землекористувач погодив відповідачу-2 межі земельної ділянки і не заперечував проти будівництва котельної на цій земельній ділянці. Відповідач-2 також зазначає, що при укладенні договору оренди земельної ділянки було дотримано вимог діючого на момент укладення законодавства, тому підстави для визнання договору недійсним відсутні.

18.03.2013р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які були одержані позивачем після подання апеляційної скарги від одного із засновників ліквідованої юридичної особи - ТОВ «Готель Асторія». Розглянувши надані докази, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду залучила їх до матеріалів справи.

01.04.2013р. позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2012р. у справі №39/10-09(18/223-08). Копія рішення залучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.04.2013 року розгляд справи був відкладений на 10.00 23 квітня 2013 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-2.

У судовому засіданні 23.04.2013 року була оголошена перерва до 10.00 30 квітня 2013 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2995 від 23.11.2000р. «Про передачу земельної ділянки по пр. Карла Маркса, 66 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватпромсервіс», код ЄДРПОУ 24433838, по фактичному розміщенню котельної» вирішено вилучити земельну ділянку площею 0,0153 га (код ДЗК 66154046) за поштовою адресою: пр. Карла Маркса,66 у Закритого акціонерного товариства «Готель «Асторія» та передати її у довгострокову оренду строком на п'ятнадцять років Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватпромсервіс» по фактичному розміщенню котельної, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.10.5 (п. 1).

Пунктами 2 і 8.2. рішення вирішено змінити рішення виконкому міської Ради народних депутатів від 22.06.1995 року №833, визнати його таким, що втратив чинність, та викласти його у редакції, за якою слід надати земельні ділянки по пр. Карла Маркса, 66 Закритому акціонерному товариству «Готель Асторія» (правонаступником, якого є позивач у справі - ТОВ «Готельний комплекс - готель Асторія») у постійне користування площею 0,1873 га з видачею Державного акта та в тимчасове користування - площею 0,1438 га строком на три роки згідно з генеральним планом розвитку міста, по фактичному розміщенню готелю, за рахунок земель громадської забудови. Зобов'язати ТОВ «Готель Асторія» звернутися до Управління земельних ресурсів міста (Бачев Є.Ю.) для переоформлення документів на право користування землею та внесення змін у земельно-кадастрову документацію.

Цим же рішенням вирішено закріпити за товариством з обмеженою відповідальністю «Приватпромсервіс» згідно з планом земельної ділянки прилеглу територію, яка використовується виключно для благоустрою та прибирання і зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Приватпромсервіс» протягом тридцяти днів з моменту прийняття цього рішення укласти з виконавчим комітетом міської ради договір оренди земельної ділянки (пункти 3 - 4.1.1).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №051680 від 01.03.2011р. позивач є власником будівлі готелю літ.А-5 з підвалом, ганків літ.а1 , а2 , а3 , а4 , а8 , а9 , а10 , входів у підвал літ а6-1, а7, навісу літ. А5, будівлі вартової літ.З-1, ганку літ. з, навісу літ. Ж.

З технічного паспорту від 04.10.2010р. вбачається, що до складу будівлі готелю входить безпосередньо будівля готелю літ. А-5, підвал під А-5 та у підвалі літ. під. А-5, приміщення поз. 18, площею - 11,7 кв.м., поз. 19, площею - 32,7 кв.м, поз. VІІ-2, площею - 15,6 кв.м., навіс літ. Ж, тощо.

На підтвердження належного придбання права власності на будівлю готелю ТОВ «Готельний комплекс - готель Асторія» - позивач надав до суду засвідчену ксерокопію договору купівлі-продажу комунального майна, укладеного 02.12.1994р. між комітетом комунальної власності м. Дніпропетровська (Продавець) і товариством покупців членів трудового колективу Готелю «Асторія» (Покупець), відповідно до якого Покупець придбав комунальне майно - готель «Асторія» (з будівлею), як цілісний майновий комплекс, загальною площею 3980,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 66.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДПД 66 від 13.07.1995р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №000215, ЗАТ «Готель Асторія» було надано у постійне користування 0,1873 га землі. Земля була надана для фактичного розміщення готелю відповідно до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 23.09.1992р. №34 та рішення виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 22.06.1995р. №833.

Позивач вважає, що відведення відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки площею 0,0153 га, кадастровий номер 66154046 за адресою пр. К. Маркса, 66 на умовах оренди для розміщення котельної літ. В-1, яка збудована над підвалом літ. під А-5, який належить позивачу порушує його права землекористувача, встановленні ст. 377 ЦК України і ст. 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, відповідно до зазначеної норми обраний позивачем спосіб захисту застосовується для захисту права юридичних осіб на земельні ділянки.

Як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.01.2013р (а.с. 37) товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс - готель Асторія» була зареєстрована як новоутворена юридична особа 02.09.2010 року. Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, тобто цивільні права і обов'язки позивача виникли у позивача 02.09.2010 року (дата реєстрації), оскільки в силу п.2 ст.1 Статуту товариства, останнє вважається створеним з дати його державної реєстрації.

Ні статут товариства, ні реєстраційні дані не містять відомостей щодо правонаступництва, отже позивач є новоствореним підприємством.

Оспорюваний договір оренди був укладений 15.03.2001 року - за 9 років до створення підприємства позивача.

В силу ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 кодексу.

Отже, права або інтереси заявника повинні бути порушені саме в момент вчинення правочину.

Оскільки підприємство позивача у момент вчинення правочину не існувало, то даним правочином не могли бути порушені будь-які його права або інтереси.

Щодо можливого порушення прав або інтересів позивача після набуття ним цивільної правоздатності, то їх захист не може здійснюватися шляхом визнання недійсним правочину, який був укладений до моменту створення товариства.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.3 п.2.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори. Рішення Дніпропетровської міської ради №2995 від 23.11.2000 року, на підставі якого відповідачу-2 була надана земельна ділянка в орендне користування і укладений оспорюваний договір, не оскаржено, не скасоване і недійсним не визнавалося.

На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (Орендодавець) і ТОВ «Приватпромсервіс» (Орендар) 15.03.2001р. був укладений договір оренди земельної ділянки. Зазначений договір нотаріально посвідчений Канівець О.М., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 15.03.2001р. за №374 і набув чинності після державної реєстрації 15.03.2001р. за №764.

Відповідно до п. 1.1. договору, Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0153 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, 66, для фактичного розміщення котельної, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 66154046 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Земельна ділянка надана до 23.11.2015р. (п. 2.1. договору).

Згідно частин 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; тощо.

Укладений між відповідачами договір повністю відповідає вимогам чинного на момент його укладення законодавства, тому у суду відсутні правові підставі для визнання спірного договору недійсним.

Як вже було вказано вище ТОВ «Готельний комплекс - готель Асторія» є власником нерухомого майна, а саме будівлі готелю літ.А-5 з підвалом, ганків літ.а1 , а2 , а3 , а4 , а8 , а9 , а10 , входів у підвал літ а6-1, а7, навісу літ. А5, будівлі вартової літ.З-1, ганку літ. з, навісу літ. Ж. Майно розташоване на спірній земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр.. К. Маркса, 66.

Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначений ст. 120 Земельного кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 цієї статті, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться і у ст. 377 ЦК України, відповідно до яких до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги переходом права власності на майно, позивач обрав не той спосіб захисту, якщо вважав свої права порушеними з підстав, зазначених вище.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення, виходячи із вищезазначеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс - готель Асторія» (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2013 року у справі №11/5005/10772/2012 залишити без зміни.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат