Ухвала суду № 31010788, 24.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5937/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Тишківського С.Л.

відповідача: Радзіковської І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ «ОЗЗВіК» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що Вінницькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПрАТ «ОЗЗВіК», за результатами якої 29.11.2012 року складено Акт № 3088/22-05/03326920. На підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000982330 від 13 грудня 2012 року, згідно з яким ПрАТ «ОЗЗВіК» визначено податкове грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48066 грн. основного платежу та 12017 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПрАТ «ОЗЗВіК» з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «Альфакомтрейд» та ТОВ «ТД «Трейдстар» за період березень 2011 року, за результатами якої 29.11.2012 року складено Акт № 3088/22-05/03326920 (а.с. 24-42). На підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000982330 від 13 грудня 2012 року (а.с. 43), згідно з яким ПрАТ «ОЗЗВіК» визначено податкове грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48066 грн. основного платежу та 12017 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції також було встановлено, що між ПрАТ «ОЗЗВіК» (покупець) та ТОВ «Альфакомтрейд» (продавець) було укладено Договір постачання цементу від 01.03.2011 року № 0308 (а.с. 153-154).

На виконання умов даного договору ТОВ «Альфакомтрейд» в податковому періоді березень 2011 року було поставлено позивачеві цемент в кількості 68 тон. Факт поставки підтверджено видатковою накладною, складеною ТОВ «Альфакомтрейд» від 25.03.2011 року № 2531, на поставку цементу ПЦ ІІ/А-Ш-400 в кількості 68,7 тон., на загальну суму 46472,26 грн., в т.ч. ПДВ 7745,38 (а.с. 45).

Податковий кредит з ПДВ відповідно до п. «а», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України підтверджено податковою накладною від 25.03.2011 року № 2531, складеною ТОВ «Альфакомтрейд», на поставку цементу ПЦ ІІ/А-Ш-400 в кількості 68,7 тон., на загальну суму 46472,26 грн., в т.ч. ПДВ 7745,38 (а.с. 47).

За поставлений товар ТОВ «Альфакомтрейд» виписано в адресу позивача рахунок-фактуру № 2531 від 25.03.2011 року на суму 46472,26 грн. Позивач отримав від ТОВ «Альфакомтрейд» зазначений цемент ПЦ ІІ/А-Ш-400 в кількості 68,7 тон., що підтверджено вищевказаними накладними, та частково оплатив отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями за № 570 від 29 квітня 2011 р., та за № 547 від 26 квітня 2011 року (а.с. 44). Товариством «Альфакомтрейд» цемент в кількості 68700 кг. було доставлено до міста Вінниці 09 березня 2011 року залізничним транспортом на підставі залізничної накладної №35322882 від 07.03.2011 р. (а.с. 46).

Придбаний товар (цемент) був доставлений за адресою виробничих потужностей покупця ПрАТ «ОЗЗВіК» в м. Вінниці постачальником ТОВ «Альфакомтрейд» 25 березня 2011 року, тобто через два тижні від його доставки на залізничну колію станції Вінниця.

При цьому судом першої інстанції враховано, що відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 334 ЦК України до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Тому перехід права власності на отриманий товар відбувся згідно ч.1 ст. 334 ЦК України саме 25.03.2011 року на підставі видаткової накладної № 2531.

В акті перевірки від 29.11.2012 також підтверджено факт оприбуткування позивачем ПрАТ «ОЗЗВіК» придбаного в ТОВ «Альфакомтрейд» цементу на рах. №20 «Сировина і матеріали» і використання у господарській діяльності підприємства.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п. «а», п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Частина 1 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Реальність операцій з поставки цементу в адресу позивача підтверджується рухом активів у процесі здійснення господарської операції, що підтверджено зазначеними вище договором поставки, видатковою накладною, податковою накладною, рахунком-фактурою, платіжними дорученнями. Станом на час вчинення господарської операції ТОВ «Альфакомтрейд» було зареєстрованим платником ПДВ. Датою анулювання свідоцтва даного платника ПДВ є 27.09.2011 ; причина анулювання - припинення платника податку за власним рішенням.

Також 01.03.2011 року між ПрАТ «ОЗЗВіК» (покупець) та ТОВ «ТД «Трейд Стар» (продавець) укладено договір № 0302 постачання щебеню (а.с. 155-156). На виконання умов даного договору ТОВ «ТД «Трейд Стар» протягом лютого, березня, квітня 2011 року було поставлено позивачеві щебінь фракції 10\20 в кількості 2601,3 тон., на загальну суму 241920, 90 грн., в т.ч. ПДВ 40320,15 грн.

Факт поставки підтверджено видатковою накладною, складеною ТОВ «ТД «Трейд Стар» від 17.03.2011 року № 1731, на поставку щебеню фр. 10\20 в кількості 2601,3 тон., на загальну суму 241920, 90 грн., в т.ч. ПДВ 40320,15 грн. (а.с. 49).

На підставі податкової накладної від 17.03.2011 року № 1731, складеної ТОВ «ТД «Трейд Стар», на поставку щебеню фр. 10\20 в кількості 2601,3 тон., на загальну суму 241920, 90 грн., в т.ч. ПДВ 40320,15 грн. , ПрАТ «ОЗЗВіК» було задекларовано податковий кредит з ПДВ в сумі 40320,15 грн. за період березень 2011 року, відповідно до положень п. «а», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України. За поставлений товар ТОВ «ТД «Трейд Стар» виписано в адресу позивача рахунок-фактуру № 1731 від 17.03.2011 року на суму 241920, 90 грн. (а.с. 49).

Транспортування придбаного щебеню здійснювалось автотранспортним підприємством ТОВ «Поділля Комун Комплект» на підставі Договору надання транспортних послуг від 3.01.2011 року № 01/04 (а.с. 159). На підтвердження фактичної доставки товару суду першої інстанції також були надані товарно-транспортні накладні (а.с. 69-127). За придбаний в ТОВ «ТД «Трейд Стар» щебінь позивач частково розрахувався згідно платіжних доручень № 571 від 29 квітня 2011 р., № 546 від 26 квітня 2011 року (а.с.48).

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Апеляційний суд вважає, що не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 квітня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.