Рішення № 31010749, 25.04.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2013 р. Справа № 917/259/13-г

За позовом Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шевченка, буд. 97, м.Чернігів, 14027

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова буд.10, Лохвицький район, м. Червонозаводське, Полтавська область, 37240

про стягнення 61179,13 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 61179,13 грн., у тому числі 60275,00 грн. заборгованості за товар, поставлений згідно накладних № 91 від 11.05.2011р. та № 101 від 18.05.2011р., 904,13 грн. – 3% річних.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав.

Ухвалами суду від 28.02.2013р., 21.03.2013р., 09.04.2013р. розгляд справи відкладався на підставі письмових клопотань сторін про надання можливості підписати мирову угоду. Мирову угоду сторони суду не надали.

З огляду на те, що розгляд справи судом відкладався неодноразово за клопотаннями сторін; строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, закінчується; доказів укладення мирової угоди сторони суду не надали; явка представників сторін судом обов’язковою не визнавалася; наявні в справі документи дають можливість вирішення спору в даному судовому засіданні, підстави для подальшого відкладення розгляду справи відсутні.

При цьому сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 13.02.2013р., 01.03.2013р., 22.03.2013р., 12.04.2013р. (а.с.51-52,62,69-70).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.04.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За усною угодою між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (позивачем) та Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (відповідач), сторони домовилися про поставку позивачем відповідачем біопрепарату Ризогумін під сою загальною кількістю 6051 гектаро-порцій на загальну суму 151275,00 грн.

На оплату вказаного товару позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 224 від 29.04.2011р. на суму 151275,00 грн. (а.с.10).

Відповідач провів оплату лише в сумі 91000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача, з призначенням платежу за ризогумін на сою за рахунком № 224 від 29.04.2011р. (а.с.13).

На виконання даної угоди позивач поставив відповідачу продукцію - біопрепарат (ризогумін під сою) загальною кількістю 6051 гектаро-порцій на загальну суму 151275,00 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними накладними № 91 від 11.05.2011p. на суму 133775,00 грн., № 101 від 18.05.2011p. на суму 17500,00грн. (а.с.14-15).

Факт поставки позивачем відповідачу товару за накладними № 91 від 11.05.2011p. на суму 133775,00 грн. та № 101 від 18.05.2011p. на суму 17500,00 грн. підтверджено двостороннє підписаними актами звірки взаємних розрахунків за 01.01.2010р.-31.10.2011р., за 01.01.2010р. - 21.03.2012р. (а.с.18, 72), та не заперечується відповідачем.

Як було встановлено вище, відповідач оплатив поставлену йому продукцію частково, на суму 91000,00 грн.

19.11.2012р. позивач направив відповідачу претензію №01-07/809 з вимогою сплатити борг за одержаний товар, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 20.11.2012р., фіскальним чеком №1377 від 20.11.2012р. (а.с.21).

Заборгованість в сумі 60275,00 грн. відповідачем не сплачена, що підтверджено також в акті звірки взаємних розрахунків станом на 21.03.2013р.

Відповідно до ч.2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Як свідчать надані докази, відповідачем виписано рахунок-фактуру на оплату товару, в якому визначено вид, одиницю виміру, загальну кількість та ціну товару, назву постачальника та одержувача. Відповідач прийняв цю пропозицію щодо поставки товару, здійснивши часткову оплату товару, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача, з призначенням платежу за ризогумін на сою за рахунком № 224 від 29.04.2011р. У видаткових накладних № 91 від 11.05.2011p., № 101 від 18.05.2011p. зазначено кількість, ціна та загальна вартість товару, одержаного відповідачем. Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір поставки товару в усній формі.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/20121 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” визначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 60275,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не оплати заборгованість, позивачем правомірно заявлено до стягнення 904,13 грн. – 3% річних, які нараховані за період з 11.05.2011р. по 11.11.2011р., з 18.05.2011р. по 18.11.2011р. (а.с.22). Правильність розрахунку перевірено судом.

Отже, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В разі добровільного виконання рішення суду відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вул. Матросова буд.10, Лохвицький район, м. Червонозаводське, Полтавська область, 37240, ідентифікаційний код 30382533) на користь Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шевченка, буд. 97, м.Чернігів, 14027, ідентифікаційний код 00497360) 60275грн. 00 коп. основного боргу, 904грн. 13 коп. річних, 1720грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено та підписано 29.04.2013р.

Суддя Безрук Т. М.