Постанова № 31009131, 19.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 р. Справа №805/3235/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:45 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Грищенка Є.І.

при секретарі Поддубной М.О.

за участю:

представника позивача - Пахоменкова В.І.

представника позивача - Краміної Л.С.

представників відповідача - Демянової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Астон» до Державної податкової служби у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000072201/4985 на загальну суму 137179,50 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Астон» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової служби у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000072201/4985 на загальну суму 137179,50 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції, позивач зазначив, що фахівцями Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області ДПС за наслідками проведення документальної позапланової перевірки ПП «Астон» з питання формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинами з ТОВ «Регион-Трейдинг» за період 1 квартал 2012 року складено акт від 01.02.2013 року № 205/22-1-31054936. На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 27.02.2013 року № 0000072201/4985, згідно з яким позивачеві донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 91453, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 45726,50 грн. Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням-рішення, вважає висновки акту є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються відповідними первинними документами та нормами чинного законодавства. Просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000072201/4985 на загальну суму 137179,50 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та надали письмові пояснення до позову (а.с.55-60). Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки під час проведення перевірки позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 01.02.2013 року, були виявлені порушення норм чинного законодавства, та за висновками якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000072201/4985 на загальну суму 137179,50 грн. Вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Приватне підприємство «Астон» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області з 22.09.2000 року за № 1 277 107 0011 001264 (код ЄДРПОУ 31054936), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 28), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій серії АБ № 383795 (а.с.29). Позивач є платником податку на додану вартість.

Згідно з наказом ДПІ у м. Краматорську «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» № 101 від 24.01.2013 року, відповідно до ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі ПК України), посадовим особам відповідача було доручено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Астон» з питань формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 1 квартал 2012 року, в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Регион - Трейдинг» (код ЄДРПОУ 32749170), у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язків письмовий запит ДПІ у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (№ 29384/10/15-112 від 26.12.2012р.)

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом був складений акт від 01.02.2013 року № 205/22-1-31054936.

За змістом висновків акту перевірки вказано на порушення ПП «Астон» підпункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 91453 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 року на суму 91453,00 грн. При проведенні перевірки позивачем встановлено, що підприємством не доведено факту пересування фероматеріалів. Крім того, перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському (у подальшому у податковому) обліку операцій з придбання ТМЦ, але не доведено його фактичне отримання від ТОВ «Регион-Трейдинг». Зазначені фінансово-господарські операції проведені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Відповідачем встановлено, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку з чим, ПП «Астон» занижено суму податку на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 91453,00 грн.

Не погодившись з висновками акту позивачем до податкової інспекції були подані заперечення від 14.02.2013р. № 23/12, які листом - відповіддю ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС від 22.02.2013 року № 4730/10/22-1 залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Краматорськ було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27 лютого 2013 року № 0000072201/4985 (а.с. 21), згідно з яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 91453,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 45726,50 грн.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № від 27 лютого 2013 року № 0000072201/4985 звернувся із зазначеним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до положень п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України 138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 п. 139.1ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При вирішенні питання про правомірність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення певних господарських операцій суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25 січня 2011 року, дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Отже, підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції, а тому питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг.

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як свідчать матеріали справи, позивач знаходився в правових відносинах з ТОВ «Регион-Трейдинг».

03 квітня 2007 року між ТОВ «Регион-Трейдинг» та ПП «Астон» був укладений договір купівлі-продажу № 03/04/2007, відповідно до умов якого, продавець - ТОВ «Регион - Трейдинг» зобов'язується поставити у власність покупця - ПП «Астон» продукцію згідно специфікації в якості, асортименті, строки, за ціною та із якісними характеристиками, що узгоджені сторонами вказаним договором, та що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити (а.с.61-62).

Фактичне виконання зазначених умов цього договору підтверджено: видатковими накладними № РТ - 0000058 від 17.02.2012 року на суму 170479,98 грн., № РТ - 0000059 від 20.02.2012р. на суму 192279,98 грн., РТ-0000062 від 24.02.2012 року на суму 72830,00 грн., РТ-0000063 від 27.02.2012 року на суму 4100,00 грн., № РТ - 0000064 від 28.02.2012 року на суму 82900,00 грн., податковими накладними № 30 від 28.02.2012 року на суму 82900,00 грн., № 29 від 27.02.2012 року на суму 4100,00 грн., № 28 від 24.02.2012 року на суму 72830,00 грн., № 25 від 20.02.2012 року на суму 192279,98 грн., № 24 від 17.02.2012 року на суму 170479,98 грн. (а.с. 65, 66, 72, 74, 79, 81, 86, 88, 92, 94).

Крім того, в підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду платіжні дорученнями № 170 від 20.02.2012 року на суму 192280,00 грн., № 194 від 24.02.2012 року на суму 72830,00 грн., № 203 від 27.02.2012 року на суму 4100,00 грн., № 210 від 28.02.2012 року на суму 82900,00 грн., за призначенням платежу «сплата ферроматеріалів по договору від 03.04.2007 року». (71, 78, 85, 91).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Регион-Трейдинг» були виписані позивачеві рахунки-фактури № РТ-0000035 від 17.02.2012 року на суму 170479,98 грн. (у тому числі ПДВ 28413,33 грн.) № РТ-0000039 від 20.02.2012 року на суму 192279,98 грн. (у тому числі ПДВ 32046,66 грн.), № РТ-0000040 від 24.02.2012 року на суму 72830,00 грн. (у тому числі ПДВ 12138,33 грн.), № РТ-0000041 від 27.02.2012 року на суму 4100,00 грн. (у тому числі ПДВ 683,33 грн.), № РТ-0000042 від 28.02.2012 року на суму 82900,00 грн. (у тому числі ПДВ 13816,67 грн.) (а.с. 67, 73, 80, 87).

Перевезення товару здійснювалось за допомогою товарно-транспортних накладних від 17.02.2012 року, від 20.02.2012 року, від 24.02.2012 року, від 28.02.2012 року (68, 75, 82, 95).

Таким чином, факт здійснення господарської діяльності у розумінні ст. 3 Господарського кодексу України, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України підтверджено відповідними документами, які наявні у матеріалах справи та досліджені судом.

Крім того, як встановлено судом, висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення, обґрунтовані обставинами, які були предметом дослідження при попередній перевірці, за результатом якої складено акт від 17.10.2012 року за № 1974/22-4-3105436. За висновками наведеного акту перевірку податковим органом було прийнято податкове повідомлення рішення від 25.10.2012 року № 0000032204/23842 на загальну суму 100872,50 грн. яке було оскаржене позивачем до Донецького окружного адміністративного суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року по справі № 2а/0570/14840/2012 податкове повідомлення - рішення від 25.10.2012 року № 0000032204/23842 на загальну суму 100872,50 грн. - скасовано. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Вказаною постановою суду встановлено необґрунтованість висновків акту перевірки позивача від 17.10.2012 року № 1974/22-4-31054936, та підтверджено неправомірність прийнятого податкового повідомлення рішення. Зокрема, рішеннями судів встановлені обставини, які підтверджують реальність господарських операцій, вчинених позивачем за лютий 2012 року по договору, укладеного між ПП «Астон» та ТОВ «Регион - Трейдин», за наслідками яких позивачем був сформований податковий кредит спірного періоду. З огляду на зазначені вище положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає вказані обставини доведеними та такими, що не потребують доказування.

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, що є недопустимим. Його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частинами 1,2 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Нікчемність укладених правочинів, спростовуються крім того первинними документами бухгалтерського обліку, а саме, податковими накладними, накладними, журналом довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та рахунками, інше.

Тобто, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що визначені в акті перевірки порушення, не знайшли обґрунтованого підтвердження під час розгляду справи судом, з огляду на що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Астон» до Державної податкової служби у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000072201/4985 на загальну суму 137179,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Астон» до Державної податкової служби у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0000072201/4985 на загальну суму 137179,50 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової служби у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 27.02.2013 року № 0000072201/4985 на загальну суму 137179,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Астон» понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1371 (одну тисячу триста сімдесят одна) грн. 80 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину в судовому засіданні 19 квітня 2013 року в присутності сторін.

Постанова виготовлена у повному обсязі 24 квітня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.