Постанова № 31008100, 25.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р. Справа № 805/4983/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 10 година 50 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Колективного підприємства «Індодяг» до Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

11 квітня 2013 року Колективне підприємство «Індодяг» (далі - Позивач або Підприємство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області (далі - Відповідач або Реєстраційна служба), в якому просив зобов'язати Реєстраційну службу зареєструвати за Підприємством право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме склад, відображений на план-схемі літерою Б1, що складає 1/5 ідеальну долю, загальною площею 94,6 кв.м. та 27/100 частин нежитлової будівлі, яка відображена на план-схемі літерою А1, загальною площею 177,4 кв.м.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 23 березня 2009 року по справі № 14-1/2009 за ним визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме склад, відображений на план-схемі літерою Б1, що складає 1/5 ідеальну долю, загальною площею 94,6 кв.м. та 27/100 частин нежитлової будівлі, яка відображена на план-схемі літерою А1, загальною площею 177,4 кв.м.

Позивач стверджує, що рішення третейського суду є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, тому Відповідач зобов'язаний зареєструвати за Підприємством це право.

25 квітня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник Підприємства надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.18).

24 квітня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Реєстраційна служба надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника, зазначивши, що визнає позовні вимоги (а.с.16).

Беручи до уваги положення ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності; якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також приписи ч.6 ст.128 КАС України, згідно з якою, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Колективне підприємство «Індодяг» (ідентифікаційний код 03053617) зареєстроване у якості юридичної особи 17 березня 1993 року Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області, що встановлено на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 269448 (а.с.19) і статуту Підприємства (а.с.20-25).

01 червня 1994 року між Комітетом з управління комунальною власністю Красноармійської міської Ради народних депутатів та Підприємством укладений договір купівлі-продажу державного майна Колективного підприємства «Індодяг», посвідчений 01 червня 1994 року старшим державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори Донецької області Кудиним В.І. та зареєстрований в реєстрі

За умовами вказаного договору Підприємство придбало державне майно цілісного майнового комплексу - фабрики індпошиву та ремонту одягу, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1, майно підприємства включало будівлі, обладнання, пристрої та інше майно відповідно до акта інвентаризації (а.с.27-31).

21 березня 2000 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого Позивач передав у власність ОСОБА_2 складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Договір посвідчено приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 875 (а.с.33-34).

01 жовтня 2002 року між Підприємством та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу 27/100 частини нежитлової будівлі, за умовами якого Підприємство передало у власність ОСОБА_4 27/100 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Договір посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 4840 (а.с.32).

В подальшому Підприємство звернулося до Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» (далі - Третейський суд) з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та про визнання права власності на нерухоме майно.

Спір вирішувався третейським судом у зв'язку з тим, що згідно з рішенням зборів власників № 17 від 18 липня 1998 року всі суперечки, пов'язані з Підприємством, мали розглядатися третейськими судами України.

У якості підстави визнання недійсними згаданих вище договорів купівлі-продажу, Підприємство посилалося на те, що на момент підписання договорів ОСОБА_6 за відсутності укладеного з нею, як керівником підприємства, контракту та за відсутності рішення всіх учасників підприємства про укладання відповідних договорів, не мала повноважень на їх підписання.

Рішенням Третейського суду від 23 березня 2009 року по справі № 14-1/2009 договори купівлі-продажу визнані недійсними з моменту їх вчинення, за Підприємством визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме склад, відображений на план-схемі літерою Б1, що складає 1/5 ідеальну долю, загальною площею 94,6 кв.м. та 27/100 частин нежитлової будівлі, яка відображена на план-схемі літерою А1, загальною площею 177,4 кв.м. (а.с.4-8).

Рішення набуло чинності з моменту його оголошення, а саме з 23 березня 2009 року. Докази оскарження або скасування цького рішення суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з приписами ст.ст.2-3 Закон України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року № 1701-VI (далі - Закон № 1701) третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав, що передбачено ст.5 Закону № 1701.

Підвідомчість справ третейським судам визначена ст.6 Закону № 1701, відповідно до якої третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Перелік категорій спорів, що не підвідомчі третейським судам визначений ч.1 ст.6 Закону № 1701.

Зокрема, згідно з п.7 ч.1 ст.6 Закону № 1701 третейським судам не підвідомчі справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

Водночас суд відзначає, що ч.1 ст.6 Закону № 1701 була доповнена пунктом 7 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05 березня 2009 року № 1076-VI (далі - Закон № 1076), який набрав чинності з 31 березня 2009 року.

Рішення Третейського суду про визнання права власності за Підприємством прийнято 23 березня 2009 року, тобто до набрання чинності доповненням до ч.1 ст.6 Закону № 1701, тобто на час його прийняття спори щодо нерухомого майна не були виключені з підвідомчості третейських судів.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1076 не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам. Наведена норма свідчить, що законодавцем встановлено обмеження на примусове виконання рішень третейський судів, зазначений у вказаній нормі, що не виключає їх добровільного виконання.

Згідно з приписами ст.51 Закону № 1701 (в редакції, чинній на час прийняття Третейським судом рішення про визнання за Позивачем права власності), рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону.

Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею.

У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.

Докази оскарження та скасування рішення Третейського суду від 23 березня 2009 року суду не надані.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-VI (далі - Закон № 1952).

Абз.2 ч.1 ст.1 Закону № 1952 визначено, що державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.2 Закону № 1952 сутність державної реєстрації речових прав на нерухоме майно полягає у офіційному визнанні і підтвердженні державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст.5 Закону № 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Повноваження органу державної реєстрації прав визначені ст.8 Закону № 1952, згідно з якою орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Отже, Відповідач є суб'єктом, уповноваженим проводити державну реєстрацію прав.

Підстави для державної реєстрації прав визначені ч.1 ст.19 Закону № 1952, відповідно до якої державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Таким чином, рішення Третейського суду від 23 березня 2009 року в розумінні ч.1 ст.19 Закону № 1952 є «іншим документом, що підтверджену виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно), а тому вимоги Підприємства є законними та обґрунтованими.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.162 КАС України, згідно з п.2 ч.2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав Позивача має бути покладення на Реєстраційну службу обов'язку прийняти рішення щодо реєстрації за Підприємством право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме склад, відображений на план-схемі літерою Б1, що складає 1/5 ідеальну долю, загальною площею 94,6 кв.м. та 27/100 частин нежитлової будівлі, яка відображена на план-схемі літерою А1, загальною площею 177,4 кв.м.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи визнання Реєстраційною службою позовних вимог, суд дійшов висновку, про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 34,41 грн., отже ці витрати Підприємства підлягають присудженню останньому з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Колективного підприємства «Індодяг» до Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати реєстраційну службу Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області прийняти рішення щодо реєстрації за Колективним підприємством «Індодяг» (ідентифікаційний код 03053617) права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме склад літера Б1, що складає 1/5 ідеальну долю, загальною площею 94,6 кв.м. та 27/100 частин нежитлової будівлі літера А1, загальною площею 177,4 кв.м.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства «Індодяг» (ідентифікаційний код 03053617) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 25 квітня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.