Рішення № 31007705, 22.04.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-3695/11

Провадження № 2/265/25/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Костромітіної О. О.,

при секретарі Бойко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, про стягнення фактичних витрат повязаних з навчанням, за позовом ОСОБА_2 до Харківського національного університету внутрішніх справ, ОСОБА_1, про визнання договору про підготовку фахівця недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з його навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 33230, 88 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що наказом Національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС) від 31.07.2008 року № 405 о/с відповідача ОСОБА_1 зараховано до складу курсантів ХНУВС.

16.08.2008 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ та відповідачем було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Договір).

Наказом ХНУВС № 531 о/с від 05.10.2011 курсанта 3-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання за спеціальністю «Правознавство» рядового міліції ОСОБА_1 з 5 жовтня 2011 року було відраховано з числа курсантів ХНУВС та звільнено з органів внутрішніх справ України за п.63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до п.2.3.6 Договору відповідач зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у ХНУВС, проведеного згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», їх сума складає 33230,88 гривень.

Згідно з п. 4.4 Договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, а також надав письмові пояснення в обґрунтування своїх вимог. В своїх письмових поясненнях просив суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_2 строк позовної давності, та відмовити у задоволені її позову, оскільки протягом 2009-2011 років ОСОБА_1, будучи курсантом ХНУВС, отримував безкоштовні освітні послуги, перебував на харчовому, речовому та грошовому забезпеченні, отримував безкоштовні освітні послуги, перебував на харчовому, речовому та грошовому забезпечені ХНУВС та з 16.08.2008 року проживав у розташуванні університету ( пр. 50-річчя СРСР,27, м. Харків), тобто не мешкав за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1), а ОСОБА_2 не зверталася до відповідних державних органів із заявою про встановлення місця перебування її сина, тому що знала де знаходиться її син. Крім того ОСОБА_2 повинна була знати, що з її сином відповідно до Закону України «Про вищу освіту» необхідно було укласти договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволені позову, оскільки його вислуга на день звільнення складала 3 роки 1 місяць, тобто даний строк перевищує строк строкової військової служби 12 місяців, який передбачений Законом України «Про військовий обовязок і військову службу», тому розмір відшкодування витрат повинен бути визначений за 2 роки 01 місяців, а саме з вересня 2009 року по жовтень 2011 року. Також вважає, що позивачем не надано жодного доказу розрахунку фактичних витрат відповідно до норм утримання у ХНУВС. У всіх довідках наданих позивачем не надано жодної інформації про джерело походження інформації, що містяться в довідках. Належним доказом розміру грошового утримання може бути лише розрахунок фактичних витрат, що здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі. Також позивач не надає жодних доказів надання йому тих послуг, розрахунок яких ним здійснюється. Зокрема у довідці про відшкодування витрат по виділенню речового забезпечення зазначено, що він мешкав за межами університету, тому не підлягають стягненню з нього витрат на комунальні послуги. Про його мешкання за межами університету свідчить договір суборенди нерухомого майна. Крім того, договір про підготовку у вищому навчальному закладі МВС України підписувався ним у віці сімнадцяти років, без згоди батьків, тому він не може створювати жодних юридичних наслідків.

Крім того суду пояснив, що він разом з матірю приїжджали для вступу до ХНУВС. Він та мати знали, що він буде навчатися на повному державному забезпечені. Він казав матері, що уклав договір в 2008 році. Для укладання договору він запросив мати передати копію її паспорта, та ідентифікаційного коду. Його відрахували з університету за неуспішність.

Позивач ОСОБА_2 мати ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до ХНУВС про визнання недійсним договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27.03.2012 року цивільні справи за позовом ХНУВС до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ХНУВС обєднані в одне провадження ( т.2 с.с. 16).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказувала на те, що її син ОСОБА_1 протягом 2008-2011 року навчався у ХНУВС. За весь час навчання до неї жодних прохань від ХНУВС на укладання будь-якого договору не надходило. У грудні 2011 року з позовної заяви ХНУВС до її сина їй стало відомо про договір від 16.08.2008 року та надано копія даного договору. Про існування даного договору вона не знала.

Вважає, що договір є незаконним, оскільки на день укладання її сином договору він був неповнолітній, згоди на укладання договору, ані усної, ані письмової вона не давала, підпис, що стоїть у договорі від її імені не її, тому відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України договір є недійсним.

Просила суд поновити строк позовної давності, визнати договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України № 5404-08ед/ДО від 16.08.2008 року недійсним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 повністю підтримала зміст позовних вимог та надала суду пояснення аналогічні змісту позовних вимог. Крім того суду пояснила, що вона дійсно разом з сином їздила до вступу сина в ХНУВС. Вона знала, що її син буде навчатися на повному державному забезпеченні. Вона не знала, що її син уклав договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, але згоду на це не давала. Вона знала, що відповідно до закону України «Про вищу освіту» для отримання вищої освіти необхідно укладати з навчальним закладом договір. Просила суду задовольнити її позовні вимоги.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ХНУВС до ОСОБА_1 та про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ХНУВС за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 405 о/с від 31.07.2008 року був зарахований до числа курсантів денної форми навчання Національного університету внутрішніх справ та прийнятий на службу в органи внутрішніх справ з 16 серпня 2008 року. (а.с.5).

Таким чином, матеріально-технічне забезпечення відповідача здійснювалось з моменту його зарахування до числа курсантів ХНУВС - з 16.08.2008 року.

Відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням»та п. 2.1 Порядку підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування, затвердженого наказом МВС України від 30.08.1999 №660, які діяли на момент вступу ОСОБА_1. до університету, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Згідно з п. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року №313, витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

На виконання наведеної норми 16.08.2008 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, УМВС України в Донецькій області та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.3-4).

Відповідно до п.2.3.6 Договору відповідач зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Наказом ХНУВС № 531 о/с від 05.10.2011 курсанта 3-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання за спеціальністю «Правознавство» рядового міліції ОСОБА_1 з 5 жовтня 2011 року було відраховано з числа курсантів ХНУВС та звільнено з органів внутрішніх справ України за п.63 «ж» ( за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України( а.с.6).

Відповідно до розрахунку витрат, пов'язаних з навчанням відповідача ОСОБА_4, витрати повязані з його навчанням складають 33230,88 гривень (а.с.8-14).

Відповідач ОСОБА_1 не згоден з розрахунком даних витрат, але не надав суду доказів в сенсі ст. 60 ЦПК УКраїни, які б спростували даний розрахунок, тому суд не приймає до уваги при вирішення спору по суті пояснення відповідача ОСОБА_1 щодо неправильності розрахунку. При цьому суд також не приймає до уваги при вирішенні спору по суті його посилання на те, що він не повинен відшкодовувати комунальні послуги, тому що він не проживав на території університету, про що свідчить довідка ХНУВС, оскільки він не надав жодного доказу про те, що він проживав в іншому місці проживання.

Аналізуючи вищенаведені норми права, матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ХНУВС обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився 02.01.1991 року, матірю записана ОСОБА_5 (т.2 а.с.7).

ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про зміну імені змінила імя на ОСОБА_3 (т.2 а.с.6.)

Відповідно до ч.2 ст. 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Відповідно до вимог статей 257,261,267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування, якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2не підлягають задоволенню, внаслідок спливу строку позовної давності, оскільки протягом 2008-2011 років її син ОСОБА_1, будучи курсантом ХНУВС, отримував безкоштовні освітні послуги, перебував на харчовому, речовому та грошовому забезпеченні, отримував безкоштовні освітні послуги, перебував на харчовому, речовому та грошовому забезпечені ХНУВС та з 16.08.2008 року проживав у розташуванні університету за адресою м. Харьків, пр.50-річчя СРСР,27, тобто не мешкав за місцем свого проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що вона не заперечувала протягом розгляду справи, та вона знала, що з її сином повинні були укласти договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі, про що вона заявляла у судовому засіданні, за захистом порушеного права неповнолітньої дитини протягом трьох років з моменту укладання договору вона до суду не зверталася.

За таких обставин суд не приймає до уваги при вирішені спору по суті висновки експерта комплексної судово-почеркознавчої експертизи (т.1 а.с. а.с. 85-89), відповідно до яких підпис від імені ОСОБА_2 в договорі № 5404-08 сд/ДО від 16.082008 року виконаний не ОСОБА_2

На підставі ст. 88 ЦПК суд стягує з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ судовий збір у розмірі 332, 31 гривень з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 гривень.

Керуючись ст.ст.88, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, про стягнення фактичних витрат повязаних з навчанням у розмірі 33230,88 гривень задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер-3323900931 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ ( пр. 50-річчя СРСР,27, м. Харків,61080, ЄДРПО 08571096, р\р 31259272210027 в Головному управлінні Державного казначейства України в Харківській області, МФО 851011) фактичні витрати, повязанні з його навчанням у розмірі 33230,88 гривень.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Харківського національного університету внутрішніх справ, ОСОБА_1, про поновлення строку на звернення до суду, про визнання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України № 5404-08 ед/ДО від 16.08.2008 року укладеного Харківським національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 недійсним, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ судовий збір у розмірі 332, 31 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.О.Костромітіна