Рішення № 31005040, 24.04.2013, Селидівський міський суд Донецької області

242/597/13-ц

2/242/297/13

РІШЕННЯ

іменем України

м. Селидове 24 квітня 2013 року

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Моцного О.С., при секретарі Відоновій О.О., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника 3-ї особи відділення ФССНВВПЗ в м. Селидове ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидово цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ВП «шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з профзахворюванням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.2012 року був розслідуваний факт хронічного профзахворювання: тривала робота в несприятливому кліматі та при постійному впливі шкідливих речовин призвели до розвитку в нього хронічного обструктивного бронхіту пилової етіології, легеневої недостатності. 16.08.2012 року МСЕК йому встановлено 20 % стійкої втрати працездатності. Через це він має низьку можливість соціальної адаптації. Хвилювання нервово-психологічного характеру через втрату працездатності призвели до розладу функцій організму, обмежили життєздатність, через що він поніс втрати в немайновій сфері. Просив суд визнати факт моральних страждань у зв'язку з тим, що сталося, страховим випадком та стягнути з відповідача 20 000 грн. у якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

Позивач в судове засідання не зявився, надав суду заяву про слухання справи у його відсутності за участі представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача, що діє на підставі договору, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що позивачем на надано достатніх доказів про спричинення йому моральної шкоди саме в наслідок професійного захворювання. Зазначив, що наявність факту моральної шкоди встановлюється медичними органами і повинні зазначатися у висновку МСЕК. А оскільки позивачем не надано доказів про спричинення йому моральної шкоди, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, пояснив, що позивачем не вказаному в чому полягає його моральна шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами він підтверджує наявність у нього такої шкоди, а надані довідка МСЕК та ОСОБА_3 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підтверджують тільки факт хронічного професійного захворювання і встановлення в звязку з цим стійкої втрати професійної працездатності. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки МСЕК від 16.08.2012 року ОСОБА_4 встановлено 20% професійної працездатності через професійне захворювання.

ОСОБА_5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01.08.2012 року причинами захворювання ОСОБА_4 стали тривала робота в умовах запиленості підземних гірничих виробок, яка перевищувала ГДК пилу в 4-12 разів, стаж в умовах впливу шкідливих факторів 24 роки 4 місяці та недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля, відсутність засобів захисту органів дихання, невиконання в повному обсязі заходів по боротьбі з пилом.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із пошкодженням здоровя.

ОСОБА_5 ст. 237-1 КЗпП України, позивач має право на відшкодування вчиненої моральної шкоди, яку зобовязаний відшкодувати відповідач, оскільки порушення його прав призвело до моральних страждань.

Позивач внаслідок втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоровя призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно із ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичній болі та стражданнях, які фізична особа отримала внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоровя, що дає підстави суду вважати про заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.2 КЗпП України позивач, працюючи у відповідача мав право на здорові та безпечні умови праці, має право на матеріальне забезпечення на випадок повної або часткової втрати працездатності.

ОСОБА_5 розяснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 р., з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя.

Суд, також не може взяти до уваги заперечення представника відповідача та представника третьої особи щодо відсутності доказів, які підтверджують наявність моральної шкоди у позивача, оскільки само по собі встановлення 20% стійкої втрати професійної працездатності є обґрунтованим доказом, що професійним захворюванням йому спричинені моральні страждання.

Повно і всебічно зясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню - відшкодування моральної шкоди у грошовій сумі 6 000 гривень, оскільки втрата професійної працездатності, обґрунтовану висновком МСЕК від 16.08.2012 р., яким було встановлено 20% втрати працездатності через професійне захворювання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача по справі звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України його необхідно стягнути з відповідача по справі.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 237-1, ч.3 ст.153 КЗпП України, постановою № 4 Пленума Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 3, 10, 15, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 223, 233 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ВП «шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (що знаходиться за адресою 85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_4 6000 (шість тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (що знаходиться за адресою 85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) судовий збір на користь держави в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя