Рішення № 31004771, 25.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6596/13 25.04.13

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій»провизнання попереднього договору недійсним за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій»доВідкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»простягнення 1 305 000,00 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Овчаренко В.Ю. від відповідача за первісним позовом:Федоренко Н.В.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (надалі - ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» (надалі - ТОВ «Бюро інвестиційних технологій») про визнання попереднього договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що попередній договір купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013 р. є недійсним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: спірний договір укладено під впливом істотної помилки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.04.2013 р.

Розпорядженням заступника в.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці справу №910/6596/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. справу №910/6596/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П.

17.04.2013 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» до ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про стягнення 1 305 000,00 грн.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у зв'язку із неналежним виконанням ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» умов попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013 р. позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 1 305 000,00 грн.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці, а також переданням справи №910/6596/13 для розгляду судді Босому В.П., зустрічну позовну заяву ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» до ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про стягнення 1 305 000,00 грн. передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» до ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про стягнення 1 305 000,00 грн., розгляд справи відкладено до 25.04.2013 р.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом з'явився, вимоги ухвали суду виконав, первісні позовні вимоги підтримав повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник позивача за зустрічним позовом в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала пояснення стосовно суті спору, зустрічні позовні вимоги підтримала повністю, проти задоволення первісним позовних вимог заперечувала.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 р. між ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» (покупець) та ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (продавець) було укладено попередній договір купівлі-продажу цінних паперів (надалі - «Попередній договір»).

Відповідно до п. 1 Попереднього договору на підставі цього попереднього договору покупець і продавець зобов'язуються в строк до 22.03.2013 р. укласти договір купівлі-продажу цінних паперів у відповідності до наведених нижче істотних умов: вид та форма випуску ЦП - процентні облігації на пред'явника, серія А, серія Б; форма існування - документарна; емітент ЦП - ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»; код ЄДРПОУ емітента - 00152299; ринок здійснення - позабіржовий; номінальна вартість 1 ЦП - 100 000,00 грн.; ціна за 1 ЦП - 100 000,00 грн.; кількість ЦП - 261 шт.

Пунктом 2 Попереднього договору сторони погодили, що покупець придбає пакет облігацій по номінальній вартості за 26 100 000,00 грн.

Згідно з п. 5 Попереднього договору сторона, яка ухиляється від укладення основного договору, передбаченого даним договором, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% від ціни основного договору.

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем за первісним позовом законності Попереднього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою для недійсності Попереднього договору позивач за первісним позовом вказує на те, що такий договір в частині 75 облігацій серії А номери 000076-00150 та 56 облігацій серії В номери 000101-000156, які є предметом договору, був укладений під впливом істотної помилки.

Позивач за первісним позовом обґрунтовує факт укладення Попереднього договору під впливом істотної помилки щодо обставин правочину тим, що на момент укладення такого правочину він розраховував на повернення третіми особами сертифікатів облігацій, які є предметом Попереднього договору.

Відповідно до частин першої і другої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом листа Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 24.11.2008 р. воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Відповідно до позиції Верховного Суду України такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Не можна говорити про помилку щодо якості предмета у разі неможливості використання речі або виникнення труднощів у її використанні, яке сталося після виконання правочину і не пов'язане з поведінкою контрагента. Не має правового значення помилка, допущена при розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. При цьому, помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Зазначені позивачем за первісним позовом обставини про наявність помилки щодо неправильного сприйняття ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» фактичних обставин при вчиненні правочину, що вплинуло на його волевиявлення, не підпадають під жодну з обставин, які мають істотне значення відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України, а свідчать саме про недбальство позивача за первісним позовом.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими та неправомірними визначені позивачем за первісним позовом підстави для визнання Попереднього договору недійсним згідно із приписами ст. 229 Цивільного кодексу України.

Крім того суд відзначає, що позивачем у відповідності до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, абз.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. та листа Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 24.11.2008 р. до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про помилку ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» щодо істотних обставин правочину.

За таких обставин, позивачем за первісним позовом не доведено обставин з якими чинне законодавство пов'язує можливість визнання Попереднього договору недійсним, а тому підстави для задоволення первісного позову із викладених у ньому підстав відсутні.

Стосовно зустрічного позову ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» суд відзначає наступне.

Відповідно до положень ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 Попереднього договору визначено, що на підставі цього попереднього договору покупець і продавець зобов'язуються в строк до 22.03.2013 р. укласти договір купівлі-продажу цінних паперів у відповідності до наведених нижче істотних умов.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 1 Попереднього договору листом №11 від 20.03.2013 р. позивач за зустрічним позовом звернувся до ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» з пропозицією в строк до 22.03.2013 р. підписати основний договір купівлі-продажу цінних паперів.

Листом №01-11/644 від 21.03.2013 р. відповідач за зустрічним позовом повідомив ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» про неможливість укладення основного договору у зв'язку із відсутністю у нього сертифікатів облігацій серії А000076-00150 та серії В 000101-000156, що є предметом основного договору.

Оскільки судом встановлено, що відсутність у ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» сертифікатів спірних облігацій стало наслідком його недбалості, відмова від укладення основного договору є необґрунтованою.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 5 Попереднього договору сторона, яка ухиляється від укладення основного договору, передбаченого даним договором, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% від ціни основного договору.

Враховуючи, що судом встановлено факт ухилення відповідача за зустрічним позовом від укладення основного договору, то правомірним є стягнення з ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» штрафу у розмірі 1 305 000,00 грн. (26 100 000,00*5%).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог та стягнення з ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на користь ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» штрафу у розмірі 1 305 000,00 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» задовольнити повністю.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 4; ідентифікаційний код 00152299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; ідентифікаційний код 33056212) штраф у розмірі 1 305 000 (один мільйон триста п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 26 100 (двадцять шість тисяч сто) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.2013 р.

Суддя В.П. Босий