Постанова № 31004702, 23.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 5017/2895/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

суддів: Разюк Г.П., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

За участі представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1,;

Від відповідача - Арнаут А.Г., довіреність;

Від відповідача - Полянська Ю.В. - Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Моторс";

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Моторс"

на рішення господарського суду Одеської області від 26 листопада 2012 р.

по справі №5017/2895/2012

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Моторс"

про стягнення 300000грн.

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2012р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" 300000 грн.

Позов мотивовано тим що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" в особі директора ОСОБА_5 одержало безвідсоткову позику в сумі 300000 грн., що підтверджується розпискою від 05.07.2010р., підписаною сторонами та скріпленою печатками сторін.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 листопада 2012р. у справі №5017/2895/2012 позовні вимоги задоволені повністю.

Рішення мотивовано доведеністю позовних вимог. Та обґрунтовано відповідно до вимог ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції і просить його скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт посилається на те, що ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" кошти від ФОП ОСОБА_4 не отримувало, а про існування розписки дізнались тільки після прийняття рішення господарським судом першої інстанції. Один із засновників і керівників підприємства ОСОБА_5 помер в грудні 2010р.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява суддею обласного господарського суду прийнята до провадження 08.10.12р. та призначена до розгляду на 05.11.12р. про час і місце відповідач повідомлений про що свідчать повідомлення про вручення ухвали (а.с. 25) і заява співвласниці підприємства ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи та залучення її третьою особою яка не заявляє самостійних вимог без зазначення на якій стороні слід залучити та на яких підставах.

Про відкладення розгляду справи відповідач повідомлений належним чином (поштове повідомлення від 22.11.2012р. а.с. 57).

З матеріалів справи вбачається, 01.07.2010р. директор ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" ОСОБА_5 звернувся до ФОП ОСОБА_4 з письмовим проханням про надання безвідсотвокого займу в розмірі 300000грн. для поповнення оборотних коштів товариства.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 в рамках зазначених домовленостей передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" в особі директора ОСОБА_5 одержало безвідсоткову позику в сумі 300000 грн., що підтверджується розпискою від 05.07.2010р., підписаною сторонами та скріпленою печатками сторін. Безвідсоткова позика надана для поповнення оборотних коштів ТОВ "СЕРВІС МОТОРС". Відповідач зобов'язався повернути отримані кошти в строк до 05.07.2012р. Однак ТОВ "СЕРВІС МОТОРС" у встановлений розпискою строк кошти в сумі 300000 грн. позивачу не повернуло.

Як зазначив суд першої інстанції при вирішенні спору відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. ч. 1, 3 ст. 545 ЦК України). Оскільки розписка залишилась у кредитора апеляційний господарський суд робить висновок про невиконання боржником своїх зобов'язань.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, наявність повноважень у керівника боржника при підписанні письмової розписки, та зазначення вимог до письмової форми правочину, передбачених ст. 207 ЦК України і керуючись законом.

Посилання скаржника на те, що позов розглянуто у їх відсутність з неповідомленням про час і місце розгляду справи не відповідає дійсності.

Наявність в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ТОВ "Сервіс моторс", заяв до суду від засновника товариства ОСОБА_6 і спадкоємиці ОСОБА_7 свідчать про те, що відповідач належним чином повідомлений про слухання справи, у зв'язку з чим справа судом першої інстанції розглянута у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами справи.

Наведені в апеляційній скарзі підстави спростовуються матеріалами справи , норми матеріального та процесуального права не порушені. Підстави повного, або часткового скасування рішення відсутні.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Моторс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 26 листопада 2012 р. по справі №5017/2895/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя: П.Ф. Мацюра

Судді: Н.В. Ліпчанська

Г.П.Разюк