Постанова № 31004465, 17.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р. Справа №805/3520/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 49 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Козаченка А.В.

при секретарі Федорової А.О.

за участю:

прокурора Брильова М.О.

представника відповідача Косовець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А1402 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А1402 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що капітан ОСОБА_2, який прибув з військової частини А1302 (смт. Черкаське, Дніпропетровської області), наказом командира Військової частини А1402 (по стройовій частині) від 09.04.2009р. №71 був зарахований до списків особового складу частини та допущений до виконання обов'язків за посадою.

У відповідності до вимог ст.ст.1, 1-1, 1-2, 9, 9-1 п.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_2 повинний був отримати підйомну допомогу у зв'язку з переїздом на нове місце військової служби, але така допомога в розмірі 1864,25 грн. відповідачем не сплачена, що підтверджується відповідною довідкою.

Також прокурор зазначає, що згідно ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

На підставі викладеного просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 підйомної допомоги при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 підйомну допомогу при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт у розмірі 1864,25 грн.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічно викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення в яких вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що капітан ОСОБА_2, призначений наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.11.2009р. №551 на посаду начальника зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї військової частини А1973, який прибув з військової частини А1302 смт. Черкаське, Дніпропетровської області, наказом командира Військової частини А1402 (по стройовій частині) від 23.03.2009р. №57 був зарахований з 23.03.2009р. до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с.7).

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:, зокрема, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 22.10.2001р. №370, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 08.11.2001р. за №940/6131, підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується, зокрема, тим, які переїхали у зв'язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.

Згідно Довідки відповідача №436 від 14.03.2013р. заборгованість з виплати підйомної допомоги позивачу складає 1864,25 грн. (а.с.8).

Також, суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності коштів, призначених на виплату позивачу підйомної допомоги є необґрунтованою, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач повинен був виплатити ОСОБА_2 підйомну допомогу при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені правові норми та досліджені обставини, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 111, 121, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А1402 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості, задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1402 щодо невиплати ОСОБА_2 підйомної допомоги при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт.

Стягнути з Військової частини А1402 на користь ОСОБА_2 підйомну допомогу при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт у розмірі 1864,25 грн.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22.04.2013р.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.