Постанова № 31003622, 18.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 квітня 2013 р. № 820/1357/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ТЕХНО-СЕРВІС" до Державної податкова інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТРАНС-ТЕХНО-СЕРВІС» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012р за № 0000442220, яким нараховано суму грошового зобов'язання 287630,00 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять гривень, нуль копійок) - за основним платежем 230104,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 57526,00 грн.

Вказане рішення прийнято на підставі висновків Акту перевірки від 12.04.2012р. №430/2220/34953129 про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Такі дії відповідача позивач вважає безпідставними та такими, що порушують його законні права та інтереси. Позивач стверджує, що господарські операції мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права, первинні документи складені у відповідності до закону, наміру безпідставно одержати податкову вигоду підприємство не мало, оскільки фактично понесло витрати.

За висновками відповідача, правочини, укладені між позивачем та постачальником ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСЛАТИНГ" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що висновки акту перевірки є правильним. Так, відповідно до проведеного аналізу ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСЛАТИНГ" встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій вищезазначеними контрагентами позивача. Оскільки немає доказів реального здійснення фінансово-господарських операцій контрагентами позивача - за відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, а також враховуючи, що угоди між ТОВ «ТРАНС-ТЕХНО-СЕРВІС» з ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСЛАТИНГ" згідно ст.,215, ст. 216, ст.228 - мають ознаки нікчемності та висновок стосовно того, що в порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1, ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ «ТРАНС-ТЕХНО-СЕРВІС» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСЛАТИНГ", чим занижено податок на додану вартість на суму 230104,00грн. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і заперечення проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Як вбачається з акту Державної податкової інспекції у Московському районі від 12.04.2012р. №430/2220/34953129 з питань визначення правомірності податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСЛАТИНГ" податковою інспекцією встановлено порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1, ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, за висновками податкової інспекції, ТОВ «ТРАНС-ТЕХНО-СЕРВІС» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСЛАТИНГ", чим завищено податковий кредит на суму 230104,00грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

З посиланням на зазначений акт перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012р за № 0000442220, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання у сумі 287630,00 грн., з яких основний платіж 230104,00 грн. та 57526,00 грн. - штраф.

Правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач вказав порушення порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1, ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Фактичною підставою для прийняття вказаного рішення - є викладені в акті від 12.04.2012р. №430/2220/34953129 висновки податкового органу про завищення податкового кредиту позивачем, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до підписаних угод з ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСЛАТИНГ" (договори №05/10, 15/10, 117/11, 127/11 від 20.12.2010р., 05.09.2011р., 03.10.2011р.) позивач -ТОВ «ТРАНС-ТЕХНО-СЕРВІС», у перевіряльнику періоді отримав товар (трамвайні рельси, трамвайні рейки, накладки для трамвайних жолбочатих рейок, тощо). Відповідно до вказаних угод, взяті на себе зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі. Товари прийняті без зауважень та сплата за ними здійснена шляхом оплати на поточний рахунок постачальника, що підтверджується матеріалами справи.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на перелічені правочини, суд зазначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення "про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затверджено міністерством фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. За №168/704; далі за текстом - Положення), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Під час укладання угод та складання податкових накладних позивач та контрагент були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем. Так само й на момент укладання угод та їх виконання, позивач та його контрагент були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які би свідчили про відсутність у позивача або його контрагента відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Відповідно п.5.2 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Судом встановлено, що в акті перевірки податковим органом не вказане порушення податкового законодавства, які були допущені безпосередньо позивачем.

Також відповідачем не надано суду письмових доказів, які б відповідно до закону підтверджували визнання угод контрагентів позивача недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, тому суд визнає помилковим судження відповідача, про безпідставне отримання Позивачем у спірних правовідносинах податкової вигоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, нищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч.2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судження відповідача про нікчемність правочинів спростовується первинним документами, включаючи наданими позивачем угодами (договір 87/11 від 02.08.2011р., 117/11 від 05.09.2012р.).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Проведення позивачем збиткових господарських операцій у спірних правовідносинах актом перевірки від 12.04.2012р. №430/2220/34953129 не встановлено та доказів того, що зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З урахуванням наданих позивачем доказів (договори, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, тощо), суд дійшов висновку про виконання зобов'язань між позивачем та його контрагентом.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями) "Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1 , п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) визначено порядок складання первинних документів, а саме "Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її

оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, підтверджено представником позивача, не заперечувалося представником відповідача, що позивач має відповідні податкові накладні, належним чином оформлені, на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод. Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією.

Відтак, суд дійшов висновку, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, так як базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без врахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам п.5.2 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства".

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій з необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також необхідно відмітити, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів

(робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

податку товарів (робіт, послуг).

Законом України "Про податок на додану вартість" - п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 - встановлені вимоги щодо оформлення податкової накладної:

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією.

Суд зауважує, що доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведені та не підтверджується матеріалами справи, разом з цим, позивачем надані пояснення та письмові докази, що підтверджують здійснення господарської діяльності, у тому числі докази перевірки позивача контрольно-ревізійним управлінням у Харківській області (відділом контрольно-ревізійного управління в м.Харкові) та отримано довідку №123-10 від 27.12.2011р. (копія додається), з якої вбачається, що за договорами всі суми суми виконаних робіт підтверджені довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 та актами ф.№КБ-2в та довідками форми №КБ-3в, порушень не встановлено, розбіжностей не встановлено.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160-163, ст. 167, ст.186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ТЕХНО-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області державної податкової служби від 21.05.2012р за № 0000442220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ТЕХНО-СЕРВІС" судові витрати в розмірі 2294.00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 22.04.2013 року.

Суддя Кухар М.Д.