Рішення № 31003541, 24.04.2013, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/205/13- ц

Номер провадження 2/530/129/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., при секретарі Шаблій М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зінькові справу за позовом

ОСОБА_1 до ПАТ "Полтавська птахофабрика", третя особа Територіальна Державна інспекція з питань праці у Полтавській області про стягнення заборгованої індексації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в Зіньківський районний суд із позовною заявою до ПАТ "Полтавська птахофабрика", третя особа Територіальна Державна інспекція з питань праці у Полтавській області про стягнення заборгованої індексації.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що в період часу із 17.09.2008 року по 22.12.2011 року, вона працювала в ПАТ "Полтавська птахофабрика" Диканського району / далі по тексту ПАТ "ППФ"/ , яке з вересня 2008 року і за увесь період її роботи в ПАТ "ППФ" по день звільнення з роботи, при виплаті заробітної плати, не нараховувало та не виплачувало встановлену законодавством індексацію грошових доходів населення.

Вказані протизаконні дії відповідача стали наслідком недоплати їй за період із 17.09.2008 року по 22.12.2011 року, по день звільнення з роботи грошових коштів. Вказує, що індексація в сумі 856 грн. 52 коп. є невідємною частиною заробітної плати, а звернення за стягненням її будь-яким строком не обмежено. Враховуючи, що відповідач добровільно відмовляється сплатити їй індексацію в належному розмірі, позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути із відповідача таку заборгованість по індексації.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, у своїй письмовій заяві до суду просив розглянути справу без його участі, а у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених ним у поданому суду письмовому запереченні на позов через пропуск позивачем трьохмісячного строку звернення з позовом до суду.

Територіальна Державна інспекція праці в Полтавській області явку свого представника в судове засідання не забезпечила, на адресу суду надіслала лист про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, просила провести розгляд справи у відсутність свого представника.

Заслухавши пояснення позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи із наступних підстав.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Під час розгляду цивільної справи судом встановлено, що, ОСОБА_1, працювала на ПАТ «Полтавська птахофабрика» з 17.09.2008 року по 22.12.2011 року згідно трудової книжки НОМЕР_1.

Як вбачається з документів, поданих суду, представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, хоча не заперечує, що позивач дійсно працював на ПАТ "ППФ" і в період часу із 17.09.2008 року по 22.12.2011 року цьому позивачеві протягом вказаного періоду в переважній більшості нарахування індексації заробітної плати не проводилося, а тому ця індексація і не виплачувалася. Також з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено розрахунок індексації, яка підлягає виплаті позивачу, і ця сума становить 856 грн. 52 коп., яка правильно обрахована, але протягом роботи позивача йому дійсно не виплачена повністю з цієї підстави.

Згідно записів у трудовій книжці позивача, довідок та копій наказів про прийом та звільнення з роботи видно, що позивачка ОСОБА_1 працювала у ПАТ "ППФ" з 17.09.2008 року по 22.12.2011 року і була звільнена з роботи по ст. 38 п.1 КЗпП України за власним бажанням.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 2 ЗУ України " Про оплату праці" структуру зарплати становить основна та додаткова зарплата, яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, тощо.

З приписів п. 1.3 Розділу 1, п. 2.2.7 Розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 5 від 13 січня 2004 року, вбачається, що суми виплат, пов'язаних з індексацію заробітної плати, входять до структури заробітної плати.

Таким чином, індексаційні нарахування на грошові доходи позивача є складовою частиною його заробітної плати.

Згідно ст. 33 вищевказаного закону в періоди між переглядами розміру заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2003 року та постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи населення (заробітна плата) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, і проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

З дослідженого в судовому засіданні листа Територіальної Державної інспекції праці Полтавської області, вбачається, що цією інспекцією було проведено перевірки діяльності ПАТ "Полтавська птахофабрика", в ході яких встановлено численні порушення трудового законодавства щодо оплати праці, в тому числі і в частині невиплати працівникам цього підприємства протягом значного проміжку часу індексації заробітної плати, за що на керівника цього підприємства та головного бухгалтера складено відповідні протоколи і їх притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Наявність фактів порушення трудового законодавства в тому числі і в частині невиплати працівникам відповідача індексації заробітної плати, також вбачається із наданого суду розрахунку індексації грошових сум доходів населення по позивачу ОСОБА_1 з 17.09.2008 року по 22.12.2011 року по день її звільнення із підприємства.

Згідно із вказаним розрахунком розмір не нарахованих та не виплачених сум індексації грошових доходів населення позивачу ОСОБА_1 у вказаний вище період часу становить 856 грн. 52 коп..

Таким чином, суд приходить до висновку, що ця сума невиплаченої індексації зарплати позивачки виникла з вини відповідача через порушення ним законодавства про оплату праці, вимога про звернення до суду за стягненням якої у позивача відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України будь-яким строком не обмежена.

Враховуючи, що позивач уточнив позовні вимоги і підтримав їх в розмірі 856 грн. 52 коп., як це обрахував у своєму рохрахунку індексації на зарплату сам відповідач, правильність визначення цієї суми і те, що саме така сума індексації підлягала виплаті позивачу підтверджується довідкою з підписами посадових осіб з печаткою ПАТ "ППФ", суд визнає зазначену суму заборгованості встановленою і такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання, зазначене в запереченні відповідача щодо застосування судом до вказаних правовідносин визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП трьохмісячного строку позовної давності, суд виходить із наступного.

У відповідності до ч.2 ст. 233 КЗпП вказано, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 238 КЗпП при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012р. у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу зазначив, що «невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим порушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог тільки на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку».

Беручи до уваги, що позивач, ОСОБА_1 дізналася про невиплачену їй індексацію 07.12.2012 року коли і звернулася до керівництва ПАТ "ППФ" надавши в суд копію відповідного листа, і те, що позивач звернулася до суду 01.02.2013 року, тобто до сплину трьох місцяв. Враховуючи фактичні обставини справи та положення вказаних нормативних актів, суд не вбачає підстав застосовувати до вказних правовідносин положення ч.1 ст. 233 КЗпП та відмови у задоволенні позову з цієї підстави і вважає безпідставним твердження представника відповідача, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду.

Разом з тим, виходячи з того, що згідно вищевказаних положень нормативних актів індексація на заробітну плату входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів як з заробітної плати, а в наданому відповідачем розрахунку індексації, що підлягає виплаті позивачу ОСОБА_1, не зазначені суми відповідних відрахувань податків і обов'язкових платежів, то суд вважає, що при виплаті відповідачем присуджених для позивача сум належить утримати з них передбачені законом податки та обов'язкові платежі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, та Закону України "Про судовий збір" з відповідача на користь держави підлягаює стягненню судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп., від сплати якого згідно закону звільнений позивач.

У відповідності до ст.. 213 ЦПК України суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні та керуючись Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Законом України "Про оплату праці", ст. 95, 232, 233, 238 КЗпП України, ст.ст. . 3, 10,11,15,30, 57-61,88,209, 212-221 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Полтавська птахофабрика", третя особа Територіальна Державна інспекція з питань праці у Полтавській області про стягнення заборгованої індексації - задовольнити.

Стягти з Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" Диканського району, розрахунковий рахунок № 26007170009069 в ГРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 00845743, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 індексацію на заробітну плату за період з 17 вересня місяця 2008 року по 22.12.2011 року в сумі 856 (вісімсот п'ятдесят шість) грн. 52 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті позивачу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" Диканського району, р/р № 26007170009069 в ГРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 00845743, в дохід держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко