Постанова № 31003244, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/710/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року амдіністративний позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено часткового, а саме: визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №36378040 від 05 лютого 2013 року та скасувано її. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення судів за яким боржниками є бюджетні установи - розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкритті в органах казначейства підлягають виконанню в порядку, визначеному ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», а саме органами Державної казначейської служби України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року по адміністративні справі №2а-3667/09/2570 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України стягнуто з Державної судової адміністрації України шляхом списання коштів з відкритого розрахункового рахунку у Головному управлінні Державного казначейства України на користь позивача 10434,30 грн.

31 травня 2010 року на підставі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року був виданий виконавчий лист №2а-3667/09/2570 про стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача 10434,30 грн., по виконанню якого було відкрито виконавче провадження.

29 грудня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа ВП №20453554 стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Позивачем було повторно направлено виконавчий лист №2а-3667/09/2570 від 31 травня 2010 року для виконання, однак, 05 лютого 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №36378040 на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ пред'явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 05 лютого 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження є протиправними та такими, що порушують права позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або божників, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У відповідності до п.2 вищезазначеного Порядку, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до п.6 вищезазначеного Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником за виконавчим листом №2а-3667/09/2570 є Державна судова адміністрація України, з якої стягнуто шляхом списання коштів з відкритого розрахункового рахунку у Головному управлінні Державного казначейства України на користь позивача 10434,30 грн.

Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року №12, Державна судова адміністрація є органом в системі судової влади. Державна судова адміністрація є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності виконання виконавчого листа №2а-3667/09/2570 від 31 травня 2010 року про стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 грошових коштів органами Державного казначейства України у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності дій державного виконавця, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, та обгрунтованого у відповідності до п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №36378040 від 05 лютого 2013 року з огляду на те, що рішення судів, за якими боржниками є розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства, підлягають виконанню в порядку, визначеному ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», а також Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, тобто органами Державної казначейської служби України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.