Рішення № 31003211, 24.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р.Справа № 922/1109/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання м.Одеси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком", м. Харків про розірвання договору оренди №ТГО-605-09 від 01.12.2009 року та стягнення 16486,86грн. за участю представників сторін:

позивача - Романюк Г.С. за довіреністю №01/11-1095 від 29.12.2012 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплопостачання м.Одеси" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком", м. Харків про розірвання договору оренди та стягнення 16486,86грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення з боку відповідача умов Договору оренди №ТГО-605-09 від 01.12.2009 року, в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за користування орендним майном (п.п. 3.1, 3.3., 3.4. Договору), з урахуванням чого просить суд розірвати Договір оренди №ТГО-605-09 від 01.12.2009 року, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 14873,91 грн., пені в розмірі 1378,09 грн. та 3% річних в розмірі 234,86 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2013 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 15.04.2013 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 24.04.2013 року о 10:45 годині.

До господарського суду Харківської області 15.04.2013 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. 14140), відповідно до якої позивач збільшує розмір позовних вимог , у зв'язку з тим, що при розрахунку суми заборгованості не була врахована Додаткова угода від 01.05.2010 року до Договору №ТГО-605/09 від 01.12.2009 року про збільшення розміру орендної ставки, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі в розмірі 24537,88 грн., пені в розмірі 2660,46 грн., 3% річних в розмірі 843,15 грн.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав у повному обсязі та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.

Суд, розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. 14140), виходить з наступного.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: вул. Ак. Проскури, 1, м.Харків, 61070.

Всі процесуальні документи направлялись на зазначену адресу відповідача.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.12.2009 року між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком» (відповідач, орендар) був укладений договір оренди №ТГО-605/09 місця розташування на території для розміщення обладнання. (Договір)

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: впорядкування у вигляді асфальтного майданчика біля котельної та частини поверхні димаря котельної загальною площею 22,25 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Сталінграда, 80 (надалі - Майно), що знаходиться на балансі Орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку нежитлових приміщень від „01" грудня 2009 р. і становить: 25 450 (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн.

Відповідно до п.2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна.

01.12.2009 року між сторонами у справі був складений та підписаний Акт прийому - передачі об'єкту оренди до Договору №ТГО-605/09 від 01.12.2009 року, який скріплений підписами уповноважених представників сторін та печатками юридичних осіб. (а.с. 15)

Відповідно до п.3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1846 "Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", із врахуванням результатів конкурсу від 01.12.2009 року, щомісячна орендна плата становить 1002,00 грн. (одна тисяча дві гривні 00 коп.) у тому числі ПДВ 167,00 грн. (сто шістдесят сім гривень 00 коп.)

Згідно з п.3.2. та п.3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Додатковою угодою від 01.05.2010 року до Договору №ТГО-605/09 від 01.12.2009 року, були внесені наступні зміни: п.3.1. Договору №ТГО-605/09 від 01.12.2009 року, а саме виклали п.3.1. Договору у наступній редакції: орендна плата визначається на підставі Постанови КМУ від 27.12.2006 року № 1846 "Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна ", із врахуванням результатів конкурсу від 01.12.2009 року, щомісячна орендна плата становить 1152,00 грн., у тому числі ПДВ 192,00 грн. (а.с. 51)

Відповідно до п.5.1.2. Договору, орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані належним чином умови договору, а саме надано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: впорядкування у вигляді асфальтного майданчика біля котельної та частини поверхні димаря котельної загальною площею 22,25 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Сталінграда, 80, проте, відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором оренди №ТГО-605/09 місця розташування на території для розміщення обладнання від 01.12.2009 року, виконав не належним чином, з урахуванням чого утворилась заборгованість станом на 01.04.2013 року в розмірі 24 537,88 грн.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 24 537,88 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, тому, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за Договором оренди №ТГО-605/09 місця розташування на території для розміщення обладнання від 01.12.2009 року.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №ТГО-605/09 місця розташування на території для розміщення обладнання від 01.12.2009 року в сумі 24 537,88 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 24 537,88 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 843,15 грн. та пеню в розмірі 2660,46 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем 3% річних в розмірі 843,15 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Орендодавця, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 2660,46 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд розірвати Договір оренди №ТГО-605/09 місця розташування на території для розміщення обладнання від 01.12.2009 року.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Загальні підстави виникнення права у наймодавця вимагати розірвання договору найму визначені статтею 783 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів.

В силу частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації, є істотною умовою договору.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про розірвання договору оренди №ТГО-605/09 місця розташування на території для розміщення обладнання від 01.12.2009 року, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, в даному випадку судовий збір в розмірі 2867,50 грн. покладається у повному обсязі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком", м. Харків (61070, м.Харків, вул. Ак. Проскури, 1, р/р 26005233046200 в АКИБ «Укрсибанк» МФО 351005, код ЄДРПОУ 30184815) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання м.Одеси" (65110, м.Одеса, вул. Балківська, 1-б, р/р 26005300416451 АТ «Державний ощадний банк», МФО 328845, Код ЄДРПОУ 34674102) суму заборгованості в розмірі 24 537,88 грн., пеню в розмірі 2660,46 грн., 3% річних в розмірі 843,15 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2867,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати Договір оренди №ТГО-605/09 місця розташування на території для розміщення обладнання від 01.12.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком", м. Харків (61070, м.Харків, вул. Ак. Проскури, 1, код ЄДРПОУ 30184815) та Комунальним підприємством "Теплопостачання м.Одеси" (65110, м.Одеса, вул. Балківська, 1-б, Код ЄДРПОУ 34674102).

Повне рішення складено 29.04.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/1109/13